збудження при дотиках (особливо в районі обличчя і губ). Але її невисокий рівень в перші роки життя (підвищені як абсолютні, так і диференціальні пороги) пов'язують з недостатньо розвиненим процесом обробки одержуваної інформації. [72] Тактильна чутливість збільшується з ростом рухової активності дитини і досягає мксимальних значень до 10 років.
Больова рецепція представлена вже у новонароджених, особливо в області обличчя, але в ранньому віці вона ще недостатньо досконала. З віком вона покращується. Пороги больової чуттєвості знижуються від грудного віку до шести років у вісім раз.
Температурна рецепція у новонароджених проявляється різкою реакцією (криком, затримкою дихання, узагальненою руховою активністю) на підвищення або пониження температури навколишнього середовища. Потім ця реакція з віком міняється більш локальними проявами, час реакції скорочується від 2-11 с в перші місяці життя до 0,13 - 0,79 с у дорослих. Удітей перших років життя виявляються відмінності реакцій на охолодження тіла. Так, у дітей віком 3-6 років при підвищеній тривожності, розвиткові невротичних станів, вегетодистонії замічені випадки поганої адаптації до охолодження (по змінах екстероцептивних рефлексів, рухової активності, часу реакції, розумової працездатності і іншим показникам). При проведенні закалювання у таких дітей терморегуляція погіршується, що потребує особливої обережності. [76]
Смакові відчуття хоч мають місце з перших днів життя, вони ще не постійні і не точні, часто бувають неадекватні подразникам, носять узагальнений характер. Чутливість цих сенсорних систем помітно підвищується до 5-6 років у дошкільнят і у молодшому шкільному віці практично досягає дорослих значень. Час реакції на смакові подразнення скорочується майже в 10 раз (від 2-3 с у новонароджених до 0,3-0.6 с у 9-10 років).
Фізичний розвиток і опорно-руховий апарат. Пропорції тіла дитини в перші роки життя суттєво відрізняються від дорослих порівняно великою довжиною голови і більш короткими кінцівками.
На протязі першого року життя і в'віці 6 років відбувається замітний приріст довжини тіла. В перші 2 роки життя посилено ростуть м'язи, які забезпечують стояння та ходьбу. У віці від 2 до 4 років домінує ріст найдовшого і великого ягодичного м'язів, в 7-12 років - двоголового м'язу голені. При цьому замітко збільшується довжина сухожиль порівняно з довжиною основної маси м'язів в "брюшці". Інтенсивний ріст стоп спостерігається у дівчат після 7 років, а у хлопчиків після 9 років. З 5-7 років до 10-11 швидко збільшується довжина кінцівок, перевищуючи швидкість росту тіла. Приріст маси тіла відстає від швидкості збільшення довжини тіла. [46]
В кістках і кістякових м'язах у дітей багато органічних речовин і води, але мало мінеральних речовин. Гнучкі кістки можуть легко згинатися при
неправильних позах і нерівномірних навантаженнях. Легке розтягнення м'язово-зв'язочного апарату забезпечує дитині гарно виражену гнучкість, але не може створити міцного "м'язового корсету" для зберігання нормального розміщення кісток. В результаті можливі деформації скелету, розвиток асиметричності тіла і кінцівок, виникнення плоскостопості. Це потребує особливої уваги до організації нормальної пози дітей і використанні фізичних навантажень. [36]
Відбувається перебудова іннерваційного апарату м'язів. В дошкільному і молодшому шкільному віці збільшуються розміри і диференціація елементів м'язових, суглобних і сухожильних рецепторів, досягаючи достатньої досконалості до 6 років. [62] На протязі даного вдосконалення проходить перерозподіл положення м'язових веретен в скелетних м'язах - від рівномірного їх розміщення в м'язі у новонароджених до зосередження веретен в кінцевих областях м'язів, де вони піддаються великому розтягненню і, відповідно, точніше інформують мозок про рух м'язів. До 11-12 років відбувається дозрівання нервово-м'язхових синапсів, покращуючи проведення моторних команд.
М'язова маса дітей невелика. Вона складається у новонароджених всього 20% від ваги тіла, у дітей 2-3 років - 23%, в 7-8 років - 27% , у 5-літніх підлітків - 32%, в той час як у дорослих нетренованих людей - близько 44%., у спортсменів - порядком 50%. [69]
В перші роки життя (до 9-10 років) дитини тонус м'язів, які згинаються, перевищує тонус розгинаючих м'язів. Дітям важко довгий час зберігати вертикальну позицію при стоянні, підтримувати виправлене положення спини при сидінні.
М'язи кінцівок (особливо малі м'язи кісток) відносно слабкі, ніж м'язи тулуба. Недостатній розвиток м'язево-зв'язного апарату черевного пресу може вживати виникнення обвислого живота та виникнення гриж при піднятті важких вантажів. Сила м'язів хлопчиків в дошкільному та молодшому віці рівна силі м'язів дівчат. [71]
Недивлячись на підвищення абсолютної м'язевої сили у віці 4-5 років, відносна сила практично не змінюється, так як росте і вага тіла дитини. Лише з віком 6-7 років приріст сили виявляється більше прироста маси тіла, і починає нарощуватись, відносно сили м'язів. При цьому збільшується стрибковість і швидкісно-силові можливості дітей.
До моменту народження дитини всі волокна його м'язів є повільними. Але по ходу онтогенезу виникає розвиток швидких волокон, які завертаються лише в 14-15 років. [14]
Особливості крові, кровообіг і дихання. В дошкільному і молодшому шкільному віці кров по кількості і складу відрізняється від дорослого організму.
Кількість крові у дошкільнят відносно маси тіла помітно більша (4 г - 11% від маси тіла, 6-7 л - 10%), наближаючись до дорослого рівня в період молодшого шкільного віку (в 11 л - 8%, у дорослих - 5-8%). [70]
Коли діти дорослішають в їх крові підвищується кількість еритроцитів і гемоглобіну, а кількість лейкоцитів зменшується (табл. 4). У дошкільнят в складі лейкоцитів порівняно більше лімфоцитів, але менше нейрофілів. Відповідно, у них знижена фагоцитарна функція, і