Хірургічний інструментарій, знайдений при розкопках Помпеї,

яка загинула під час виверження Везувію в 79 р. н. е.

Гален був не лише сміливим експериментатором, а й сміливим, досвідченим хірургом. Яскраво свідчить про це його опис виконаної ним операції розтину серед остіння. “Молода людина дістала удар під час гімнастичних вправ у грудину. Біль спочатку був не значний і лікування проводилось не адекватно. Через 4 місяці на місці удару розвинувся абсцес. Практикувались розрізи, поліпшення наставало швидко, але тривало не довго: новий абсцес утворювався ще до повного закриття рани. На консиліумі одноголосно було вирішено, що в процес втягнуто грудину, але ніхто не насмілився зважитися вигнути уражену кістку, оскільки зліва було помітно пульсацію серця; всі боялись перфорацію грудної клітки. Що ж до мене, то я сказав, що готовий виконати цю резекцію, хоч безперечно є велика небезпека перфорації, що зазначили всі лікарі, адже не можна точно сказати, наскільки процес поширився по внутрішній поверхні кістки. Я, проте, утримався дати запевнення щодо можливості повного одужання. Коли я детально оглянув місце ураження, мені здалося, що процес у кістці не поширюється за межі, які можна визначити із зовні, і я остаточно визначив, що необхідне хірургічне втручання, оскільки в захворювання не втягнуті позаду грудини вени й артерії. Коли я витнув уражену кістку в частині, де безпосередньо бере початок верхівка перикарда переді мною було оголене серце, оболонки його – некротизовані, і тому я був песимістом щодо долі пацієнта. Однак у короткий час настало повне одужання. Цього не було б, якби не знайшлось людини, що зважилась на резекцію кістки”.

Можна лише дивуватися надзвичайно тонкому для того часу знанню Галеном анатомії, яке він виявив при лікуванні софіста Павзанія, що описано ним в “De locis affectis”. Павзаній втратив чутливість на двох крайніх пальцях і в половині середнього пальця лівої кисті. До того як звернувся до Галена, він протягом 30 днів лікувався у різних лікарів, які застосовували “розсмоктувальні засоби на пальцях”. Розпитавши хворого, Гален дізнався, що той перед захворюванням упав з воза на гострий камінь і забив спину. Перші дні був сильний біль, який з часом заспокоювався, пізніше з’явилось знечулення на пальцях. Гален поставив діагноз скирозного запалення на місці виходження нерва вище VII шийного хребця, призначив розсмоктувальну терапію не на пальці, а на місце удару; чутливість у пальцях відновилась. “Нижня порція нерва, - закінчує цей опис Гален, - йде до останніх пальців, розподіляючись у довколишній шкірі і на половині середнього пальця... Лікарі навіть не знають, що для нервів існують особливі корінці, які розподіляються в шкірі всієї руки і від яких залежить її чутливість, та інші, які додають початок гілкам, що надають руху м’язам”. С.Ковнер, ґрунтовно розглядаючи анатомічні праці Галена, вважає, що Гален “хоч не рідко ідучи від тварин робить висновки щодо людей, проте він безсумнівно робить розтин і людських трупів”. Можливо, Гален відкрито на заявляв про такі свої розтини, оскільки в його часи це не тільки не схвалювалось, а й було небезпечно.

Гален був винятково талановитою і працездатною людиною. По собі він залишив 125 філософських і юридичних праць, 131 трактат на медичні теми. Він, безперечно, був найвидатнішим експериментатором-фізіологом античної доби, але його не можна назвати прозорливим тлумачем усього того, що він знаходив під час своїх численних вівісекцій і описав. Його теологічні переконання, визнання в усіх проявах природи вищого розуму – божества забезпечили йому в наступні часи незаперечний авторитет перед церквою, хоч він і не був християнином. Якщо свого часу Гален дав багато нового для розвитку медицини, то пізніше церква і схоластична школа використовували його авторитет як гальмо для розвитку медичної науки.

Висновок:

Отже, як бачимо Гален зробив великий внесок для розвитку анатомії людини. Хоча він і допускав помилок в описанні людини, через те, що він робив свої дослідження на тваринах. Проте він перший описав окістя, м’язи спини, участь в акті дихання шийних, міжреберних м’язів і діафрагми, описав голосовий апарат і залежність його функції від поворотної гілки блукаючого нерва. Галенів спадок, вже на той час складав 131 трактат на медичні теми. Проте він був дуже освіченою людиною не тільки по медицині, а й по інших галузях науки. Це ми бачимо у 125 філософських і юридичних працях.

Л і т е р а т у р а :

1. Верхратський С.А., Заблудовський П.Ю.,- Історія медицини. К. 1991

Верхратський С.А., - Історія медицини. М. 1983

Мулановський М.П., - Історія Медицини. М. 1961