Гельмінтози

Гельмінтози - це хвороби, що спричинені гельмінтами (глистами), які ведуть паразитичний спосіб життя. Черви-паразити та їхні личинки живляться за рахунок господаря - живого організму, усередині якого пристосувалися жити.

З-поміж усіх інфекційних захворювань паразитарні хвороби найбільше поширені у світі. Провідне місце у групі паразитів належить гельмінтам. Четверта частина людства вражена ними. Експерти вважають, що кількість людей, вражених гельмінтозами у 10 разів перевищує кількість офіційно зареєстрованих хворих.

Найбільш ураженою частиною людства є діти. За даними окремих авторів кількість дітей, уражених гельмінтозами може сягати 70-80 %. Про перебіг захворювання та лікування глистових хвороб дітей розповідає завідувачка паразитологічного відділення

Клінічна картина при гельмінтозах різноманітна залежно від збудника та стадії розвитку, вони протікають під маскою різноманітних захворювань: гострих респіраторних, еозинофільних легеневих інфільтратів, пневмоній, гепатитів (міграційна стадія); порушення моторної та секреторної функцій травного тракту призводить до розвитку запальних процесів, дистрофічних змін.

Збудники ентеробіозу, гострики, сприяють поширенню вторинної інфекції жіночих статевих органів (особливо у дівчаток), з розвитком вульвіту, вагініту, заповзаючи в сечостатеві органи, можуть спричиняти нічне нетримання сечі, статеве збудження у хлопчиків. До місцевих ускладнень належать парапроктити, тріщини в періанальній ділянці, піодермії.

Продукти обміну гельмінтів призводять до алергізації організму, порушують вітамінний та мінеральний обмін, що призводить до виникнення анемій. Характерні загальне недомагання, головний біль, швидка втомлюваність, втрата апетиту, зниження працездатності, плаксивість у дітей, поганий сон, можливі епілептиформні напади, а іноді тяжкі невиліковні стани. При деяких видах гельмінтів інвазія може протікати з міграцією личинок в мозок, печінку, міокард з розвитком міокардиту, менінгоенцефаліту тощо.

Механічна дія паразитів на організм людини багатогранна, і часто є основною причиною небезпечних ускладнень.

Десятиметровий стьожак широкий не може вільно розкинутись в кишківнику людини, середня довжина якого складає сім з половиною метрів (якби зміг витягнутися, ще 2,5 метра виглядали б зовні). Тому паразит, пристосовуючись, а ще якщо в парі з "братами-сестрами", перекриває просвіт кишківника (кишкова непрохідність), навалюється всією масою на стінку кишки (пролежні, розриви стінки, виразки).

Деякі паразити так прижились в жовчновивідних шляхах, що іноді цілком блокують відтік жовчі. Такі пацієнти потрапляють в інфекційні стаціонари з діагнозом "гепатит", чи в хірургічні з підозрою на "жовчнокам'яну хворобу".

Важливо згадати про токсокари (гельмінти собак та кішок), які, потрапляючи в сітківку ока, можуть стати причиною розвитку сліпоти.

У зв'язку з міграційними процесами, виїздом на заробітки в різні країни світу, розширенням торгових відносин з іншими державами, в Україну завозяться різні види гельмінтозів, не характерних для нашої місцевості.

Профілактика

Щоб запобігти інвазованості паразитозами, рекомендується дотримуватись таких правил особистої безпеки:

Мийте руки перед їдою. Ця проста фраза повна глибокого змісту: собака - фекалії - яйця токсокар - дозрівання (пісочниця) - маленька дитина, рот - токсокароз!

Обшпарюйте кип'ятком зелень, овочі, які подаєте до столу сирими: хворий аскаридозом - дачна ділянка - яйця аскарид на грядці - аскаридоз.

Не купуйте рибопродукти на стихійних ринках, які не пройшли ветеринарно - санітарний контроль. Причаївшись в баночці ікри чи в спинці малосольної прісноводної риби плероцеркоїди стьожака широкого будуть щасливі потрапити у кишківник економного покупця.

Не вживайте не просмажене м'ясо. Улюблений шашлик і домашнє сало з прожилками м'яса - це 95% всіх вражених трихінельозом.

Перебуваючи за кордоном - не купайтеся в невідомих водоймищах.

Це прямий шлях до зараження шистосомозом.

З метою відлякування комарів, мошок і гедзів застосовуйте репеленти.

Кровосисні комахи є переносниками гельмінтозів (дирофіляріоз).

Потрібно завжди думати про інших людей.

Проведіть дегельмінтизацію свого собаки та кішки, запобігайте забрудненню навколишнього середовища їх екскрементами.

ГЛИСТИ – ШКІДЛИВІ „КВАРТИРАНТИ” ЛЮДИНИ

За статистикою Всесвітньої організації охорони здоров’я, щорічно у світі причиною понад 16 з 50 мільйонів смертей є паразитарні та інфекційні захворювання. За поширеністю кишкові гельмінтози посідають друге місце після туберкульозу. Існує понад 150 видів гельмінтів (глистів), які здатні вражати людину і паразитувати в її організмі. З них на території України виявлено майже 30 видів (75 % становить ентеробіоз, 20 % - аскаридоз). Через пожвавлення міграційних процесів можливе завезення тропічних гельмінтозів з країн Африки та Азії.

Різновиди паразитів

За особливостями циклів розвитку, розрізняють геогельмінти та біогельмінти. Розвиток геогельмінтів на початкових стадіях проходить у зовнішньому середовищі, а згодом уже в організмі людини. До геогельмінтів належать аскариди, волосоголовці, кишкова вугриця тощо.

Біогельмінти розвиваються лише в живих організмах. До них належать трихінела, дирофілярії, котяча двоустка, більшість ціп’яків. Господарями-носіями біогельмінтів можуть бути комахи, риби, молюски, звірі, люди. Різні стадії свого розвитку біогельмінти проходять у різних видових господарів. Личинкові стадії розвиваються в організмі проміжного господаря, скажімо, тварини, а доросла статевозріла особина паразита – в організмі кінцевого господаря, наприклад, людини.

Місця паразитування

Гельмінти можуть паразитувати в усіх тканинах і органах людини. Для кожного виду в організмі людини є характерними свої специфічні місця локалізації гельмінтів. За місцем локалізації вони поділяються на порожнинних та тканинних. У кишківнику зазвичай паразитують аскариди, анкілостоміди, карликові ціп’яки тощо, а от в тканинах паразитують – ехінококи, дирофілярії, онхоцерки.

Бичачий і свинячий ціп’яки, широкий стьожківець, які мають довжину від 1,5 до 10 метрів, фіксуються у верхньому відділі тонких кишок. Там же паразитує й аскарида. Карликовий ціп’як (довжина 5-8 см) паразитує в нижній третині тонкого відділу кишечника. Волосоголовець – у товстому відділі. Опісторхоз полюбляє жити у жовчних ходах печінки і протоках підшлункової залози.

Чим небезпечні гельмінти?

Глистяні захворювання нерідко протікають без специфічних скарг і проявів. Тому на предмет наявності глистяної інвазії необхідно ретельно обстежуватися у випадку тривалих порушень травлення й апетиту,