з'являються характерні для нокардіозу інфільтрати в легенях з подальшим формуванням множинних порожнин. Терапія, що проводиться проти основного захворювання, виявляється абсолютно неефективною, хвороба швидко переходить в генералізованную (септичну) форму.
Генералізованная (септична) форма вторинного нокардіозу розвивається швидше, ніж при первинному нокардіозі, оскільки основне захворювання приводить до пригноблення захисних сил організму, що є необхідною умовою для розвитку септичного стану. У іншому ця форма протікає так само, як і первинна генералізованная форма.
Особливістю перебігу нокардіозу у Віл-інфікованих є те, що нокардіоз протікає важко і дуже швидко приймає діссемінірованную(септичну) форму.
Діагноз і диференціальний діагноз. Легеневу форму нокардіозу необхідно диференціювати від туберкульозу і раку легені, актиномікозу і інших глибоких мікозів (легеневі форми аспергиллеза, гістоплазмозу, кокцидіоїдомікоза). Характерні поразка нижніх відділів легких при нетронутості верхівок, поразка плеври без утворення випота, відсутність мікобактерій туберкульозу в мокроті, тенденція до того, що генералізує з утворенням абсцесів мозку і внутрішніх органів, прогресуюча важка течія. Підтвердженням діагнозу служить виділення (виявлення) нокардій в мокроті, спинно-мозковій рідині, гної з свищів і абсцесів, бронхіальних змивів і соськобов і ін. Нокардій друз не утворюють, тому частіше доводиться одержувати культуру шляхом посіву на мясопептонний агар або середовище Сабуро. Серологичеськіє реакції не використовуються, також як і внутрішньошкірні алергічні проби.
Лікування. Необхідна тривала хіміотерапія. Призначають бактрім (Bactrimum), синоніми: Co-trimoxazole, Берлоцид, Бісептол-480; Орібакт, Оріпрім, Септрін. Випускається в пігулках (у упаковці 20 шт.). Призначають по 2 пігулки 2 рази на день в перші 14 днів лікування, потім дають по1 пігулці 2 рази на добу. Можна використовувати також сульфадімезін в первые4 дня по 2 г через 4 ч, з 5-го дня дають по 1,5 г через 4 ч, з 10-го дня — по 1 г через 4 ч. Курс лікування 2—3 міс. Потім призначають підтримуючу терапію діафенілсульфоном (DDS), яку продовжують протягом 5—6 міс. Препарат призначають по 0,05—0,1 г 2 рази на день. Через кожні 6 днів роблять одноденну перерву. З нових зарубіжних препаратів рекомендується призначати фаназіл (Fanasit). Його застосовують всередину, внутрішньом'язовий і внутрішньовенно по 2 г одноразово в 1-й день, потім по 1 г один раз в тиждень. Ампіцилін по 150 міліграм/кг в день, еритроміцин. При емпіємі, абсцесах мозку, підшкірних нагноєннях потрібне хірургічне лікування.
Прогноз. При сучасних методах терапії вдається врятувати близько 90% хворих з ізольованими поразками легенів. При абсцесі мозку — лише 50%. У Віл-інфікованих прогноз серйозніший.