умов виникнення і ріст міст, що відрізнялися скупченістю, тіснотою і брудом, масові пересування величезної кількості людей - так називане велике переселення народів зі Сходу на Захід, пізніше велике військово-колонізаційний рух у зворотному напрямку - так називані хрестові походи (вісім походів за період з 1096 по 1291 р.). Епідемії середніх століть, як і заразні хвороби стародавності описуються звичайно під узагальнюючим найменуванням "мор" (дослівно "чум"). Але, судячи зі збереженого описам, чумою (мором) називали різні захворювання: чуму, тифу (у першу чергу сипний), віспу, дизентерію й ін.; нерідко бували змішані епідемії.
Широке поширення витівки (під цією назвою також ховався, ряд інших коїших поразок, зокрема сифіліс) під час хрестових походів обумовило утворення ордена св. Лазаря для піклування прокажених. Звідси і притулку для прокажених одержали найменування лазаретів. Поряд з лазаретами виникли притулки і для інших заразних хворих.
У великих портових містах Європи, куди на торгових судах заносилися епідемії (Венеція, Генуя й ін.), виникли особливі протиепідемічні установи і заходи: у прямому зв'язку з інтересами торгівлі були створені карантини (дослівно "сорокадення" - термін ізоляції і спостереження над екіпажем прибулих судів); з'явилися особливі портові наглядачі - "попечителі здоров'я". Пізніше, також у зв'язку з економічними інтересами середньовічних міст, з'явилися "міські лікарі", чи "міські фізики", як їх називали в ряді європейських країн; лікарі ці виконували в основному протиепідемічні функції. У ряді великих міст були опубліковані спеціальні правила - регламенти, що мали метою запобігти замету і поширенню заразних хвороб; відомі лондонські, паризькі, нюрнберські правила цього роду.
6. Боротьба з заразними хворобами.
Для боротьби із широко розповсюдженої в Середні століття "огероказою" були вироблені спеціальні міри, як ізоляція "прокажених" у ряді країн у так називані лазарети, постачання "прокажених" рогом, чи тріскачкою дзвіночком для сигналізації здалеку щоб уникнути зіткнення з ними здорових. У міських воріт воротарі оглядали вхідних і затримували підозрілих на "витівку".
Боротьба з заразними хворобами сприяла і проведенню деяких загально санітарних заходів - у першу чергу по забезпеченню міст доброякісною питною водою. До числа найдавніших у середньовічній Європі санітарних споруджень відносяться водопроводи давньоруських міст.
До числа перших лікарень, точніше, богоділень, на Заході належали Ліонський і Паризький "Готель дьє" - будинок божий (вони були закладені перший - у VІ столітті, другий - у VІІ столітті), потім лікарня Варфоломія в Лондоні (XІІ століття) і ін. Найчастіше лікарні влаштовували напувай монастирях.
Монастирська медицина в Західній Європі цілком була підлегла релігійній ідеології. Її основною задачею було сприяти поширенню католицизму. Лікарська допомога наділенню поряд з місіонерською і військовою діяльністю ченців входила складовою частиною в комплекс заходів, що здійснювалися католицькою церквою при завоюванні феодалами нових територій і народів. Знаряддям католицької експансії поряд із хрестом і мечем служили цілющі трави. Ченцям пропонувалося надавати лікарську допомогу населенню. У більшості ченців, звичайно, були відсутні глибокі медичні знання і лікарська спеціалізація, хоча серед них, безсумнівно, були митецькі лікарі. Монастирські лікарні служили практичними школами для лікарів-ченців, у них накопичувався досвід лікування хвороб, виготовлення лік. Але, зв'язуючи медицину з церквою, дотриманням обрядів, молитвами, покаянням, а лікування з "чудесами святих" і т.п. , вони гальмували розвиток наукової медицини.
Висновок.
З галузей практичної медицини в середні століття в зв'язку з численними війнами розвилася хірургія. Хірургією в середні століття ущільнялися не стільки лікарі, що закінчили медичні факультети, скільки практики - костоправи і цирульники. Найбільш повне узагальнення досвіду середньовічної хірургії дав у XVІ столітті родоначальник хірургії нового часу Амбруаз Паре (Франція), що вийшла з військових цирульників.
Третя стадія феодалізму (XVІ-XVІІ століття) у Західній Європі була періодом його упадку і розкладання, порівняно швидкого розвитку товарно-грошового господарства і потім зародження в надрах феодалізму капіталістичних відносин і буржуазного суспільства, представляючи перехід до наступного - соціально-економічного - і чеській формації - капіталізму.
Література.
Скрипниченко Д.Ф. Хірургія Вид 4 – К.: Вища школа, 1992.
БуяновВ.М., Нестеренко Ю.А. Хирургия. – М.: Медицина, 1990.
Цитовская Л.В. Руководство к практическим занятиям по хирургии – К.: Вища школа, 1988.
Комаров . Справочник операционной и перевязочной сестры.
Шевчук М.Г., Хохля В.П., Хірургічні маніпуляції для фельдшерів і медичних сестер. – К.: Здоров’я, 1987.
Волкоплаков Я.В. Общая хирургия. Рига: Звайгзне, 1989.
7. П.Е. Заблудовський, Г.Р. Гачок, М.К. Кузьмін, М.М. Левіт Історія медицини, Москва, "Медицина", 1981.
8. М.П. Мультановський "Історія медицини" вид. Медицина", Москва, 1967.