має рН 9,2), що може бути причиною цілого ряду несумісностей (виділення органічних основ з їх солей і т. д.).
Na2B4О7 +7Н2О>2NaOH + 4Н3ВО3
Гліцеринові розчини бури мають кислу реакцію внаслідок утворення гліцероборної кислоти і нейтрального гліцероборату натрію. Значення рН гліцеринового розчину бури коливається залежно від кількісного співвідношення бури і гліцерину. Так при змішуванні 2 мл гліцерину з 1 молем бури утворюється гліцероборат натрію і вільна борна кислота:
Na2B4О7 * 10Н2О + 2C3H5(OH3) > 2NаС3Н5ОНВО3 + 2Н3ВO3 + 9Н2О
Якщо на 1 моль бури припадає 4 молі гліцерину, то утворюється гліцероборат натрію і досить сильна гліцеро-борна кислота:
Na2B4О7 * 10Н2О + 4C3H5(OH3) > 2NаС3Н5ОНВО3 + 2НС3Н5ОНВO3 + 13Н2О
Гліцероборна кислота здатна виділяти вугільну кислоту з карбонатів і гідрокарбонатів:
НС3Н5ОНВO3+NaHCО3 -* NaС3Н5ОНВO3 + CО2 + H2О
Для отримання 5—10% розчину бури нейтральної або слабокислої реакції слід додати 20—25% гліцерину.
Подальшим додаванням гліцерину можна реакцію середовища змінити до кислої, що добре видно на прикладі 6% розчину бури:
Кількість бури в %
6
6
6
6
6
6 | Кількість глицерииу в %
85
60
40
30
20
10 | Значення рН
розчину
4,9
5,4
5.9
6,2
6.7
7,6
Можливість за допомогою гліцерину міняти реакцію розчинів бури від лужної до нейтральної і кислої дозволяє уникати деякі несумісності, пов'язані з лужною реакцією водних розчинів бури.
В лужних або нейтральних розчинах бура не сумісна з солями металів, за винятком лужних, оскільки утворюються нерозчинні або важко розчинні осідання боратів або гідроокиси відповідних металів. Нерозчинні борати легко розчиняються в розчинах кислот і в розчині хлориду амонія. У водних розчинах бура поволі розкладає хлоралгідрат з утворенням хлороформу, коагулює розчини гумміарабіка, при змішенні з іхтіолом утворюють не розчинний у воді осад.
В складних порошках бура може давати суміші, що відволожуються, з галуном, сульфатом цинку, винокамянною і бензойної кислотами внаслідок виділення кристалізаційної води. Бура може давати ряд несумісностей з компонентами мазей.
Так в мазях з сулемою може утворитися основний хлорид ртуті і мазь червоніє, якщо вміст сулеми близько до 2%. При взаємодії бури з амідохлорною ртуттю виділяється аміак, при поєднані з каломелью утворюється оксид ртуті і мазь чорніє.
Бура осаджує гумміарабік з його розчинів. Підвищує розчинність борної, бензойної, саліцилової, стеаринової і деяких інших кислот у воді.
Rp. Natrii tetraborici
Zinci siilfunci aa 0,05
Novocainі 0,1
Aquae destilalae 10,0
MDS.
В розчині, приготованому по даному пропису, бура може взаємодіяти з новокаїном і сульфатом цинку з утворенням нерозчинних метаборату цинку і параамінобензойного ефіру диетиламіноетанолу, що випадає в осад:
ZnSО4+Na2B4О7+3H2О — Zn(BО2)+Na2SО4 + 2H3BО3
Заміна бури борною кислотою усуває причину несумісності.
Rp. Natrii tetraborici 10,0
Spiritus aethylici 70°—40,0
Aquae destillatae 10,0
MDS.
Пропис не сумісний, оскільки бура не розчиняється в спирті і дуже погано розчиняється в спиртоводних сумішах.
Natrii tetraborici 1,5
Glуcerini 1,5
Spiritus aethylici 70°-100,0
MDS.
При виготовленні ліків по даному пропису не можна розчиняти буру в спирті, оскільки розчинність її в 70° спирті дуже мала. Буру слід розчинити при нагріванні в гліцерині для утворення гліцероборної кислоти і її натрієвої солі, які добре розчиняються в спирті.
Rp. Solutionis Ichthyoli 2% —200,0
Natrii tetraborici 4,0
MDS.
При розчиненні бури в розчині іхтіолу утворюється нерозчинний осад. Ліки відпуску не підлягають.
Rp. Cocaini hydrochlorici 0,1
Natrii tetraborici
Natrii chlorati aa 0,5
Natrii hydrocarbonici 0,2
Aquae Amygdalarum amararum 10,0
Aquae Menthae ad 100,0
МDS.
Солі натрію: тетраборат і гідрокарбонат— створюють лужне середовище, що приводить до виділення отруйного осаду кокаїну — основи.
Ліки відпуску не підлягають.
Висновок: рецепти, що вміщують натрію тетраборат проявляють антисептичну, дезодоруючу та протизапальну дії.
Технологічно приготування прописів, що містять буру не становить труднощів у зв’язку з доброю розчинністю та змішуваністю з іншими інгредієнтами.
Література
Синев Д. Н., Гуревич И.Я. Пособия для фармацевтов аптек. Москва «Медицина» 1985.
Перцев И. М., Сало Д. П., Дегтярева Т. В.,. Христенко Л. А. Пути и методы совершенствования технологии лекарств и лекарственных средств. Харьков 1979.
Белова О. И. Пособие по затруднительным случаям приготовления лекарств в аптеках Москва.: Медицина, 1975.
Грецкий В.М., Хоменок B.C. Руководство к практическим занятиям по технологии лекарств. - М.: Медицина. - 1991.
Христенко А.А., Шевченко Л.Д., Гунько В.Г. Деякі питання приготування ліків //Фармац.журн.. - 1990. - № 2.
Кандратьева Т.С., Иванова ЛА., Зеликсон Ю.И. Технология лекарственных форм: т.1. М.: Медицина. - 1991.
Государственная фармакопея СССР, ХІ изд.-т.2.-М.: Медицина, - 1990
Тихонов О.І., Ярних Т.Г. Аптечна технологія ліків.- Харків РВП „Оригінал”, 1995
Безуглий П.О. Фармацевтична хімія – Харків, - 2002.