Повідомляючи похід "назад, до Гіппократа", некласичне лікування взяло па озброєння і концепцію так називаної холистической медицини, у якій за основу приймаються народно-побутові методи лікування, масаж, голкотерапія, гомеопатія, бальнеологія, інші фізіотерапевтичні методи. Раціональні початки в цьому випадку абсолютизируются і протиставляються іншим способам лікування. Фетиш у медицині - явище не нове, Досить згадати пастора минулого століття Себастияна Кнейпа, що стояло в джерел гідротерапії, але лечившего усі хвороби не перебираючи зануренням пацієнтів у холодні поды Дупая. Штучна інтеграція медицини вчорашнього і сьогоднішнього дня покликана, за словами Ю. П. Лисицына і И.И. Косырева, виправдати парамедицину.

Тим часом при уважному розгляді так званих альтернативних методів лікування виявляється дивний факт. Більшість цих методів мають до народної медицини точно таке ж відношення, як алхімія до хімії, парапсихологія до психології. Це, звичайно, методи і спорідненості, що запозичені з різних традиційних медичних систем, що несуть у собі колорит забобонності різних епох і пародов.

Дилетанти, звертаючи до досвіду минулого, вимагають для себе права експериментувати на людях для розвитку "народної медицини". Аргументом звичайно служать випадковий відкриття в донаучную еру. Відзначимо, по-перше, що раціональні засоби лікування добувалися народною медициною в результаті багатовікового добору "знаючими" людьми свого часу. Ще Луи Пастер попереджав, що випадкові відкриття: роблять, як правило, фахівці, хоча роль фантазії в науковій творчості дійсно незаперечна. Не можна забувати, що наукові поняття і фантазії далеко але те саме.

Л і т е р а т у р а :

Михалин В.М., Кирьяк В.А. Неклассическое врачевание: прошлое и настоящее,- Кишинев, «Штиинца», - 1985.

Сорокина Т.С. Атлас истории медицины,- М., 1987.

Народная медицина: пути создания и развития,- 1980.