ґрунтовно знав анатомію Галена, крім якої, як учили його Гунтер і Сильвий, немає ніякої іншої анатомії. Про рівень знань і досвідченості Везалия як прозектора можна судити по репліці Гунтера, що у Базельському виданні «Анатомічних вправ» Галена (1536), оцінюючи участь Везалия в підготовці книги, писав про нього як про «молодого, багатообіцяючу людину. Геркулесі з більшими надіями, що володіє екстраординарними знаннями медицини, навченим обом язикам, дуже вправному в анатомуванні трупа». В 1535-1536 р. Везалий бере участь у франко-германській війні й по закінченні її повертається в Лувен, де робить секції трупа й займається готуванням кістяків. У лютому 1337 р. у Лувене виходять окремою брошурою його коментарі до 9-й книги «Алмансор» Разеса. Книга називалася «Про лікування хвороб від голови до стіп». У цьому ж році Везалий переїжджає в Італію. Кілька місяців він проходить практику по медицині й анатомії у Венеції й 5 грудня 1537 р. у місті Падуе одержує ступінь доктора медицини. Починається самий плідний падуанский період його діяльності (1538-1543).
ДІЯЛЬНІСТЬ АНДРІЯ ВЕЗАЛИЯ В УНІВЕРСИТЕТІ
Обіймаючи посаду професора анатомії й хірургії університету в Падуе, Везалий мав можливість реалізувати свої педагогічні ідеї й широко розгорнути наукові дослідження в анатомії. Без зволікань він почав ламати сформований до нього метод викладання анатомії. Перша завданн-одержати дозвіл робити розкриття трупів і домогтися регулярного надходження трупів страчених злочинців. Друге завдання - навчити мистецтву препарування. Третє завдання - озброїти студентів навчальними посібниками. Але якими? Підручник Мондино не задовольняв його. Праці Галена буяли помилками. Жодна із книг по анатомії не містила ілюстративного матеріалу. Здоровий глузд педагога підказує Везалию, що якщо можна одержати наочний натуральний препарат, те, мабуть, можна з його зробити малюнок. Препарат не можна зберегти довго й до того ж він доступний деяким. Малюнок же, розмножений у друкарні у великій кількості екземплярів, послужить на користь сотням студентів. Так народилася ідея створення ілюстрованої навчальної допомоги з анатомії.
Перетворення в життя згаданої ідеї Везалий не відкладає в довгий ящик. Уже в 1538р. він одержує із друкарні «Шість анатомічних таблиць» - анатомічний атлас, підготовлений їм разом з художником Калькаром і виданий у Венеції.
ВИДАННЯ АНАТОМІЧНИХ ТАБЛИЦЬ
Перше видання таблиць збереглося в бібліотеках миру в ліченому числі екземплярів. Перевидання таблиць в 1874 р. в Англії й в 1920 р. у Німеччині й докладні коментарі до них Зингера й Робіна (1946) дозволили познайомитися з ними широкому колу читачів.
с 1539 по 1542 р. був написаний весь текст, виготовлено близько 200 оригінальних малюнків, перенесених у вигляді гравюр на дерев'яні блоки. Складним шляхом з Падуи через Венецію блоки доставлялися в Базель до видавця Опорину й там, у швейцарських друкарнях пускалися до друку. В 1543 р. дивна по напруженості, погодженості й організованості робота була закінчена. Книга Везалия побачила світло.
Майже всю першу половину 1543 р. Везалий провів у Базелі у зв'язку з випуском книги. Там він організував кілька анатомічних демонстрацій. З особливим старанням він трудився над виготовленням кістяка людини. Цей кістяк, подарований Везалием Базельському університету, зберігається по теперішній час.
Везалий уперше написав анатомію на підставі фактів, точно встановлених при розкритті трупа. Результатом цього було руйнування догм Галена й всі наступні відкриття в анатомії. Природно, що вихід книги Везалия зробив величезне враження. Лише невелика частина утворених лікарів була готова прийняти відразу істини нової анатомії. Чимале число осіб стало шанувальниками Везалия після ознайомлення з його книгою. Але були й такі, які неприязно зустріли нешанобливість Везалия стосовно Галену. Інші під впливом особистої заздрості стали відшукувати в його книзі слабості й помилки.
Найбільш лютим супротивником Везалия став його колишній учитель паризький анатом Сильвий. У своєму памфлеті (Париж, 1551) Сильвий назвав Везалия «божевільним дурнем, що своїм смородом отруює повітря в Європі».
Сильвий не міг простити Везалию те, що він випередив його в опублікуванні монументального анатомічного трактату. На прохання висловити думка із приводу книги Везалия Сильвий відповів лайкою й вимогою публічного вибачення за образу пам'яті Галена. Стриманий і твердий лист Везалия Сильвию збереглося в архіві. «Мені не від чого відрікатися, - писав він. Я не навчився брехати. Ніхто більше мене не цінує всі те гарне, що є в Галена, але коли він помиляється я поправляю його. Я вимагаю зустрічі із Сильвием у трупа, тоді він зможе переконатися, на чиїй стороні правда».
Професор Євстахій у Римі покритикував книги Везалия під видом захисту Галена. Євстахій був Ерудованим анатомом, що претендував на звання некоронованого короля анатомів миру. Але аргументація Євстахія не стільки била по Везалию, скількох по Галену.
Важко було залишатися спокійним. Навколо Везалия замикалося коло недоброзичливців. Виклик був прийнятий. Везалий включається в боротьбу за торжество нової анатомії. Він уже не стільки професор для студентів, скільки діяльний пропагандист передового навчання. Він організує публічні анатомічні демонстрації в Падуе, Болоньї, Пизе. Його полемічний дарунок ярок, його докази бездоганні. З незвичайним ентузіазмом він запрошує до секційного стола своїх опонентів і критиків. Гарячі суперечки захоплюють тисячі допитливих розумів. Навряд чи можна було придумати кращий метод агітації за впровадження нових поглядів. Протягом 1543-1544 р. Ім'я Везалия оточене славою, його із тріумфом зустрічає молодь, але підступи явних і таємних ворогів не припиняються. За спиною багатьох опонентів коштує католицька церква. Її сховані механізми пускаються в хід. На шляху Везалия поступово виникає стіна відчуження. Якщо в