праці. Його метод дослідження припускав препарування, опис і замальовку. Отже, мова йшла не тільки про поліпшення наочності, а про єдність текстової й графічної характеристик, досліджуваної структури. У книзі Везалия вперше переборювалися й технічні труднощі систематичного сполучення тексту й малюнків.
У виданих Везалием «Шести таблицях» (1538) ще тільки намацується суть нового методу. У числі таблиць 3 безперечно належать художникові Калькару (1499-1546), земляку й другові Везалия. Це таблиці, на яких зображений кістяк людини попереду, позаду й збоку. Інші 3 таблиці представляють схеми фізіологічних систем по Галену. Їх оформив сам Везалий, користуючись вихідними начерками інших авторів, імена яких залишилися невідомими. Зингер (1945) припускає, що це були власні начерки Везалия.
Лише один Везалий міг оцінити правильність змісту малюнка. Це важливо нагадати тим, хто вважає художників головними героями «Анатомії» Везалия, а роль великого анатома зводить до положення літературного коментатора малюнків.
Таким чином, іконографічна спадщина Везалия являє величезну цінність. Ілюстрації Везалия - це досягнення нової науки. Разом з тим це перший досвід графічного відтворення й репродукції натуральних препаратів. Необмежене число людей у різних країнах й у будь-який час могли вивчати ті самі малюнки. Використання графічного методу в анатомії остаточно дискредитувало астрологічні традиції в медицині.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:
Історія Медицини, за редакцією Б.Д. Петрова. М., Медгиз, 1954р.
Human Anatomy, Oxford Press, 1976.
Островерхов Г.Е., Д.Н. Лубоцкий, Ю.М. Бомаш. Оперативна хірургія й топографічна анатомія, Медицина, Москва, 1972р.
М. Гезер, Основи історії медицини, Казань, 1890р.
Т.С. Сорокіна, Історія медицини, 2-і видання, перероблене й доповнене. Москва, 1994 рік.