Натрапивши на організований опір, Везалий не витримує і їде з Італії в Брюссель. Це не було простою зміною місця роботи й проживання. Як учений Везалий переживав особисту драму. Він порвав з улюбленою наукою. Подавлений нападками й пригноблений безсиллям розсіяти отрута наклепу, проклинаючи владу неуцтва, він знищив всі свої рукописи.

У часи Везалия лікарі вибирали заняття, не зв'язуючи себе з обмеженим колом питань. Вони одержували підготовку в математику, географії, філософії, теології. Везалий уважав себе лікарем й анатомію розглядав як складову частину медичної науки в цілому. Отже, пориваючи з анатомією, він обирав іншу сферу застосування своїх лікарських знань. Більше різким була зміна обстановки й методів дослідження. Але Везалий, як видно, не міг надійти інакше. Йому здавалося, що геній продовжує жити, все-таки інше мертво. Принаймні такий афоризм він поставив у підписі під одним з малюнків своєї праці.

Праця Везалия, виношений і вистражданий протягом 5 років ціною безсонних ночей і неймовірного. напруги моральних сил, міг служити зразком наукового подвигу. Сам Везалий у передмові до своєї книги «In соrроris...» писав, що він не зміг би стати анатомом, якби обмежився грубими демонстраціями, які влаштовували на заняттях по анатомії неписьменні цирюльники. Потрібно було ниспровергнуть ярмо догматиків і навчитися анатомії людини на тілі самої людини, прагнучи проникнути в усі) складності його будови, Везалий рішуче відхиляв обвинувачення його в неповазі до Галену й уважав, що у виправленні помилок не провина його, а заслуга й що опошляють пам'ять Галена ті, хто рабськи, всупереч правді повторює й закріплює недоліки свого кумира.

Підводячи підсумки діяльності Везалия в падуанский період, треба, сказати, що саме в цей період за короткий строк він виконав працю, що принесла йому велику славу. Одночасно слід зазначити те прогресивне, що він зробив за цей час для поліпшення університетського курсу анатомії.

З діяльності Везалия почалися глибокі реформи у викладанні анатомії. Досить зрівняти зображення секції трупа на фронтисписе книги Везалия й замальовок занять по анатомії в книгах Мондино й Карпи, щоб стала зовсім ясної принципова різниця методик викладання. Калька? зобразив Везалия одночасно в ролі лектора, прозектора й демонстратора. Але ж у Мондино лектор лише читав текст підручника, демонстрував же частини трупа цирюльник. Таким чином, Везалий уперше почав читати анатомічні лекції не по книзі, а по трупі й кістяку.

Звичайно, реформа викладання анатомії послужила поштовхом до зміни методів викладання й інш медичних наук. Важливо помітити, що при цьому успіхи у вивченні анатомії й медицини не залишалися надбанням одного університету, а поширювалися по всіх країнах. Інтернаціональний характер університетів виявився надзвичайно сприятливим для розвитку науки й для вдосконалювання педагогіки. Лекції й демонстрації Везалия відвідували студенти-італійці, французи, німці, англійці, швейцарці, чехи, поляки, і представники інших народів Європи. Повертаючись на батьківщину, вони привозили із собою нові ідеї й методи вивчення анатомії й медицини, пропагували їх. Нагадаємо, що в Росії ще в XVII столітті популярність везалиевской анатомії спонукала Епифания Славинецкого перевести книгу Везалия на російську мову для використання її у викладанні анатомії на заняттях у лікарській школі при Аптекарському наказі й у слов'яно-греко-латинській академії в Москві. А в XVIII столітті російський юнак Костянтин Щепин, піднесений колишньою славою знаменитого університету, пішки добрався до Падуи й вступив у студентську корпорацію.

Падуанскому університету випала особливо щаслива роль у вихованні прогресивно настроєних студентів і вчених. Фламандець Везалий, німець Агрикола, італійці Фракасторо, Галилей, Мальпиги, поляк Коперник, англієць Гарвей у різний час у різні амплуа входили в кабінети й аудиторії університету. Вільна від педантизму клерикалів й еклектизму невігласів Падуя гостинно відкривала двері університету для всіх бажаючих учитися незалежно від віросповідання, станової приналежності, політичної орієнтації й національності. Не дивно, що із всіх кінців Європи в Падую прагнули учні й учителі, всі, що жадали знань, що шукали відповіді на хвилюючі їхні питання.

Про анатомічні демонстрації Везалия в Болоньї, де курс лекцій по підручнику Мондино читав Маттиас Куртис, збереглися справжні записи студента Хесслера, датовані 1540 р. Недавно (1959) ці записи були видані в Упсала. Читаючи відверті, часом наївні замітки Хесслера, кожний може відчути високе розжарення опору, що виявлялося ясним і безперечним висновкам Везалия. Професорові Куртису нема чого було протиставити доказам правоти Везалия, демонстрируемым перед аудиторією на трупі. Проте останнє слово залишалося за ним як за старшим.

Як учитель студентів Везалий постійно вимагав точності у вивченні натури. Він нагадував про те, що кожна, навіть невелика, частина тіла має своє призначення, властиві їй функції й повинна бути вивчена. При цьому треба прагнути до всебічного охоплення досліджуваного явища й до критичного його розгляду.

Виховання критицизму, точності, прагнення до обґрунтування суджень фактами, що перевіряють особисто, прищеплювання практичних навичок - все це імпонувало студентам. Якщо ще додати до цьому особиста чарівність Везалия як учителі - його молодість, темпераментну переконливу мову, упевнені рухи, що палають сміливістю ока, готовність вступити в суперечку й представити ясні докази, стане зрозумілої та висока репутація, якою користувався Везалий у своїх слухачів.

ВІДХІД ВІД НАУКИ

Доказом того, що Везалий шкодував про відхід від науки й прагнув до продовження анатомічних занять служить його лист Фаллопию, що адресат уже не встиг прочитати. От що писав Везалий. «Мій дорогою Фаллопий! Уже три дні пройшло, як я