Ви, звичайно, інформовані про те, який був мій метод досягати знання анатомії людини, установлена там, де зараз перебуваєте Ви. І Ви представляєте також, що будова тіла людини так чудово й так мінливо, що дослідники завжди виявляють що-небудь нове, вивчаючи ще недостатньо з'ясовані органи разом з їхніми невідомими функціями й користю. Тому Ви не повинні дивуватися тому запалу й радості, з якими я прийняв Ваші наукові праці... Таким чином, забувши все інше, я поглинав всі Ваші замітки й присвятив себе цілком цьому несподіваному читанню Андрій Везалий. Про те, що прочитане повністю виправдало мої безмірні очікування, а досягнуте Вами зовсім і по достоїнствах збіглося з тими поданнями, які я сам здобував у вивченні таємниць природи, для Вас буде очевидно із цього інтимного листа...»

«Що стосується мене, то я почуваю, що орнаменти нашого мистецтва починаються на тій арені, від якої я, як парубків, був відлучений до звичайної медичної практики, до війн і до безперервних подорожей. І я бачу завершення тих речей, яким я дали бездоганні основи відповідно до моїх здатностей й у тім виді, у якому дозволяли мій вік і здоровий глузд».

«Й якщо я коли-небудь одержу можливість препарувати трупи, можливість яка тут повністю відсутній, тому що тут я не міг дістати навіть черепа, я спробую знову вивчити всю будову людського тіла й цілком переглянути мою книгу».

Бажання дозріло, згода на повернення в Італію отримано. Але колись треба надолужити свої «гріхи». Везалию слід з'їздити в Палестину до «святих місць», щоб довести свою відданість церкви. Це подорож в 1564 р. закінчилося трагічно. Виявившись у результаті аварії корабля в Середземне море на острові Занте, хворий, всіма покинутий Везалий у жовтні 1564 р. помер.

Смерть Везалия розв'язала руки його ворогам. Заздрість і неправда, глузування й наклеп, спроби знову підняти на щит галенизм, підробки й плагіати - усе звернулося проти пам'яті великого анатома. Реакція не дрімала. Інквізиція й орден єзуїтів обрушували гнів на вільнодумство. Засновується стругаючи цензура на книги й на думці. Анатомія в дусі Везалия розглядається як випад проти релігії. Неварту роль у дискредитації свого вчителя виконує римський анатом Євстахій, що випустив в 1564 р. книгу. Він відкрито призиває повернутися назад до Галену й Гіппократа. Він уважає, що краще помилятися з Галеном, чим випливати разом з його супротивниками. Разом з Везалием Євстахій ганьбить ім'я Фаллопия, у спростуванні багатьох фактів стає на шлях фальсифікації, але його власні праці виявляються зброєю проти Галена.

У Падуе з 1565 р. атаки на Везалия направляє Фабриций з Аквапенденте. Талановитий анатом, учень Фаллопия, він із честолюбства протиставляє свої відкриття відкриттям Везалия, спекулюючи на відновленні зганьбленої нібито честі Галена.

Французькі анатоми дискредитують Везалия, переоцінюючи заслуги Сильвия й Шарля Эстьена, що майже одночасно з Везалием надрукував свою книгу.

Професор анатомії Павийского університету Габриель Кунеус в 1564 р. випустив книгу, у якій привів деякі абзаци з листа Везалия Фаллопию. Лікар Гарданус декількома десятиліттями пізніше уявив, що ця книга належить Везалию, що скрыли своє прізвище під псевдонімом. Слабка робота, що містила грубі помилки, ніякого відношення до Везалию не мала. Тим часом наступні біографи аж до XIX століття продовжували посилатися на неї при аналізі творчості Везалия.

Вигляд Везалия відбитий на багатьох портретах, з яких лише портрет роботи Калькара на дерев'яній гравюрі є автентичним. Це портрет наведений у трактаті по анатомії, в «Эпитоме», у листі про відвар хінного кореня й на фронтисписе трактату по анатомії ч виданнях 1543 й 1555 р. з коментарями на англійській і німецькій мовах дозволили широким колам читачів познайомитися з ними. Значення цієї роботи велико. Вона послужила пробій сил автора, розвідкою інтересів читачів і з'явилася своєрідною прелюдією до головної праці Везалия.

ЭПИТОМЕ

В 1539 р. у Базелі вийшло друком лист Везалия про кровопускання із правої ліктьової вени при запальних процесах Везалий виходить із того, що венозна кров від печінки тече до периферії. У верхній порожній вені відбувається змішання крові. Отже, навіть при лівостороннім запаленні легенів кровопускання з вен правої руки може дати лікувальний ефект.

Друге видання також вийшло в Базелі в 1555 р. На додаток до нього Везалий написав «Эпитоме», випущений видавцем Опорином в 1543 р. окремою книгою в 23 повних сторінках. Наступні видання вийшли в Базелі (1555), Парижу (1560). Збереглося дуже мало оригіналів цієї книги. Недавно (1949) опублікований її англійський переклад. Російською мовою «Эпитом» не з'являвся й оригіналів цієї книги в бібліотеках Радянського Союзу не виявлено. Існує думка про те, що «Эпитом» підготовлений Везалием як анотація його посібника з анатомії. Однак в «Эпитоме» зустрічається кілька оригінальних малюнків і деякі нові думки. Весь матеріал розподіляється по трохи інших главах, чим у керівництві. Може бути, Везалий хотів викласти анатомію для початківців у більше доступній і стислій формі.

Везалию належать ще дві опубліковані їм роботи. Це лист про лікувальні властивості відвару хінного кореня (Базель, 1546) і лист Габриелю Фаллопию з відповіддю на його критику у своєму листі Везалий повідомляє про успішне застосування