Хоча сам автор у заголовку вказує, що його праця складається з 7 книг, у дійсності в ньому втримується ще одна додаткова глава. Книга перша - це посібник з остеології й артрології.

Книга друга присвячена в основному міології, хоча опису й розбору м'язів подана глава по синдесмології. Книга третя містить характеристику кровоносних судин і почасти залоз. У четвертій книзі викладаються дані по анатомії периферичних нервів і спинного мозку. П'ята книга насичена даними по анатомії органів травлення, виділення й розмноження. У шостій книзі описані органи подиху й пов'язаний з ними орган кровообігу - серце. Сьома книга присвячена анатомії головного мозку й почасти органів почуттів. У восьмій книзі викладені матеріали по експериментальній анатомії й фізіології, отримані Везалием у процесі вівісекції. Дев'ятою книгою можна вважати «Эпитом». Перша книга містить 41 главу, у якій описаний весь кістяк, включаючи зуби, хрящі (у тому числі хрящі носа, століття, юшка, гортані), нігті. У висновку говориться про методи обробки костей й інструментах, які необхідні для занимающихся анатомією. Для остеології Везалия характерний розподіл анатомічних ознак на загальні й частки. Так, він визначає призначення костей для функцій опори, захисти й рухи, підрозділяє їх на більші й малі, плоскі й довгі, шорсткуваті й гладкі. Везалий описує за назвою луски компактна речовина костей і виділяє губчате або пещеристое речовина. Окістя зізнається обов'язковою складовою частиною кістки. На думку Везалия, за рахунок її забезпечується чутливість кості. У навчанні про суглоби Везалий також розрізняє загальні закономірності й приватні деталі конструкції кожного суглоба. В 4-й главі першої книги є вихідна класифікація суглобів. Автор пропонує ділити суглоби на рухливі й малорухомі. Форма суглобів погоджується з рухами, що відбуваються в них. Везалий звертає увагу на комбіновані суглоби (передпліччя, затылочно-позвоночное зчленування). Він характеризує деякі допоміжні апарати суглобів, наприклад внутрісуглобні хрящі. Він добре розкриває роль хребта (глава XII) і доцільність побудови його з багатьох хребців. Однак у складі хрестця Везалий виділяє 6 хребців (іноді 5). Межпозвоночные хрящі називає «хрящевидными зв'язками». Грудина, по Везалию, складається з 3 частин. До цього в «Шести таблицях» він малював грудину інакше, та й на малюнку кістяка (т. 1, стор. 493) у посібнику з анатомії грудина зображена складається з 7 сегментів. Він описав кут між рукояткою й тілом грудини, називаним кутом Людовика. Для Везалия зовсім очевидно, що в чоловіка й у жінки є з кожної сторони по 12 ребер. Іноді їх 13 і дуже рідко 11. «А думка чорни, начебто чоловіка на одній стороні позбавлені якогось ребра й жінка в числі ребер перевершує чоловіка на одне ребро, зовсім смішно, хоча Мойсей зберігав переказ, начебто Ева створена - богом з ребра Адама» .

При описі черепа Везалий уперше точно охарактеризував і зобразив клиноподібну й нижнечелюстную кістки. Шилоподъязычную зв'язку він приймав за продовження більших рогів під'язичної кістки. Нижню носову раковину й сошник він також не розглядає як самостійні кості, а приєднує їх до ґратчастої кістки. Йому не вдалося ще виявити стремінце. З висновку книги Везалий описує, яким образом він робив мацерацію костей. Для цієї процедури застосовувалися дерев'яні ящики З отворами. У них заставлялися трупи разом з вапном. Ящики містилися у воду. Після промивань й очищення кістки виставлялися на сонце для відбілювання. Застосовувалося й виварювання костей. Докладно описана в книзі техніка виготовлення кістяка. Застосовувані для цієї мети інструменти й матеріали перераховані разом з інструментами для розкриття в 41-й главі. Треба сказати, що інструменти, що перебували в користуванні Везалия, були дуже різноманітні. Тут показані пилки, молотки, щипці, ножі, бритви, гачки, ножиці, голки й інші інструменти, але серед них ще немає звичайного пінцета.

До Везалия таблиці мускулів в анатомічних руководствах не зустрічалися. Тим примітніше його заслуги по створенню зовсім оригінальних таблиць, виконаних добре навіть із погляду сучасної образотворчої техніки.

Фігури з відпрепарованими м'язами зображені на тлі італійських пейзажів. Фігурам додані патетичні пози, у постановці кінцівок правильно схоплена динаміка рухів.

З 62 глав другої книги тільки в перших 6 є дані по загальній міології. В 1-й главі Везалий розбирає різні види зв'язок. До них він відносить усілякі фасциальные утворення, межкостные перетинки, синовіальні оболонки сухожиль і лише іноді щирі зв'язки суглобів. Така класифікація зв'язок існувала до XVIII століття. Нагадаємо, що в дисертації Бахерахта (1750) «Про хворобі зв'язок» іноді навіть складки слизової оболонки приймалися за зв'язки.

Не підлягає сумніву, що Везалий розумів функцію синовіальних піхв, у яких сухожилля воложаться клейкою рідиною й можуть краще сковзати, не стираючись. Везалий критикував подання тих анатомов-галенистов, які змішували сухожилля з нервами. «Сухожилля, - писав він, - відповідає зв'язці, а не нерву», до того ж нерв не розчиняється ні в м'язі, ні в сухожиллі.

Природно, що Везалий не уникав відповіді на питання про діяльності м'язів. Він правильно розумів, що маса м'язової тканини «є головною