Цілком можливо, що Везалий досліджував не тільки мозок людини, але й мозок тварин. Так, при замальовці бічних желудочков він не наносить на схему задній ріг, що у копитних тварин відсутній. Однак у всіх інших випадках сторінки книги містять опис головного мозку саме людини. Не випадково Везалий виправляє помилки тих анатомів, які переносили дані анатомії мозку тварин на людину. Наприклад, він указує границі мозочка в межах задньої черепної ями. Інші ж анатоми закріплювали за мозочком всю потиличну область черепа, що типово для биків, корів, овець.

Желудочки головного мозку були описані ще Герофилом. Везалий знав про повідомлення бічних желудочков із третім. Він писав: «нижні частини правого й лівого желудочков уздовж мозолистого тіла... не розділені між собою якою-небудь перегородкою» (т. II, стор. 810). Під зводом є з'єднання цих желудочков (див. т. II, стор. 817). Таким чином, межжелудочковое отвір не по праву має ім'я Монро. Те ж саме ставиться до водопроводу мозку, що з'єднує третій желудочек із четвертим. Водопровід мозку був відомий Герофилу й опис його фігурує в книзі Везалия.

Цереброспинальный ліквор Везалий приймає за слиз й описує його переміщення по желудочкам, а із третього желудочка ще й у гіпофіз, що він називав «залозою, що приймає слиз». Припущення Галена про вихід слизу через продірявлену пластинку в порожнину носа Везалий рекомендував не приймати за істину.

Значення головного мозку Везалий оцінював дуже високо. Це вмістище чільного розуму, початок чутливості й довільного руху. Навіть у назві першого розділу говориться, що «мозок побудований заради верховенства розуму, а також чутливості й рухи, що залежить від нашої волі» (т. II, стор. 775). Свої функції мозок виконує за допомогою тваринного духу, що виробляється в мозку й в оболонках і виходить на периферію по нервах. На стор. 814 (т. II) Везалий писав: «я нітрохи не побоююся приписати призначення у виникненні тваринного духу желудочкам». Дотримуючи вірності древньої концепції Галена про три парфуми, Везалий не може протиставити їй нічого іншого. Вплив мозку на життєві відправлення занадто очевидно. Пояснити цей вплив Везалий здатний тільки за допомогою гіпотетичного тваринного духу, що повідомляє силу органам почуттів, викликає руху м'язів й є імпульсом для божественних актів царюючої душі.

Однак цей розділ має самостійне значення й аж ніяк не пов'язаний з анатомією головного мозку, про яку мова йде в сьомій книзі. Тому ряд істориків розглядає даний розділ як окрему восьму книгу. У ній наведені досвіди, які Везалий проробляв на тварин. Прав Брока, що вважає ця праця Везалия першою книгою по експериментальній фізіології епохи Відродження.

До експерименту на тварин Везалий звертався дуже часто. Фактично в анатомічному залі завжди поруч із секційним столом, на якому вироблялося розчленовування трупа, стояв стіл для досвідів на тварин або просто для їхнього анатомування. Якого ж роду експерименти проводив Везалий.

Об'єктами дослідження були живі собаки, мавпи, свині. Найпростіший досвід - перелом костей. Везалий переконувався, що після перелому кістки «валиться весь орган», тобто перестає функціонувати вся кінцівка. Якщо у тварин перерізувати утримуючу поперечну зв'язку на передній або задній кінцівці, то сухожилля згиначів пальців будуть виходити зі своїх каналів. На оголеному м'язі Везалий спостерігав стовщення й розслаблення м'язового черевця. Коли він розрізав черевце подовжньо, скорочувалися обидві половини в одному напрямку. Після поперечного розсічення скорочення м'язових волокон викликало розбіжність м'язових половинок.

Найбільш різноманітними були досвіди на нервовий системі. Туго перев'язуючи нервовий стовбур на кінцівці, Везалий викликав параліч м'язів. Після перерізання спинного мозку Везалий спостерігав припинення чутливості й руху в дистальних частинах тіла. Везалий розкривав череп у собак і руйнував речовину мозку. Це приводило до того, що в собак випадали м'язові рухи й відбувався розлад чутливості. Везалий розкривав желудочки мозку.

На живих тварин Везалий установлював вплив поворотних нервів на голос. Здавлювання або розсічення цих нервів обумовлювало припинення голосу.

Операція видалення селезінки у тварин, видалення бруньки, яєчок, прижиттєві спостереження над роботою серця й легенів - все це було доступно Везалию й проделывалось їм для навчальних цілей. Викликаючи пневмоторакс, Везалий відзначав зупинку дихальних рухів легенів.

Надзвичайно цікавими були його досвіди з перев'язкою артерій і вен. Ці досвіди давали в його руки неспростовні факти для розшифровки законів кровообігу, але правильних висновків із цих фактів Везалий не зробив. Ті ж факти в руках Гарвея дозволили сформулювати нову теорію кровообігу. Але це трапилося майже на 100 років пізніше.

Подих живих істот віддавна визнавалося неодмінною умовою життя. Але чи дихає плід в утробі матері, а якщо дихає, то як Везалий витягав з матки собаки майже доношений плід з оболонками. Щеня гинуло від ядухи. Якщо ж оболонки розрізалися, плід залишався живим. Везалий зробив правильний висновок із цього спостереження, указавши на те, що тихорєцький подих плода відбувається за рахунок крові материнського організму.

Штучне дихання в досвідах Везалия зберігало життя твариною після заповнення плевральних порожнин повітрям. Цей факт, яскраво продемонстрований Везалием, послужив поштовхом до розробки операції трахеотомії й интубации.

Навряд чи можна сумніватися в тім, що в цьому доповненні до трактату Везалий виклав тільки частину своїх досвідів. Але навіть короткі замітки про виконані операції розкривають вигляд Везалия як цілеспрямованого й митецького експериментатора.