Бджолине гніздо, Бджоли живуть, виховують розплід і зберігають кормові запаси в гнізді. Основою гнізда є стіль-ники, які бджоли будують із воску. Стільники складаються з шестигранних комірок. Комірки бувать бджолині, трутневі і перехідні. У стільнику одночасно можуть бути розплід, мед і перга. Розміщуються ці компоненти в певному порядку: в середній частині рамки — розплід; у верхній — мед; пер-га —- у деяких комірках між розплодом. У вулику розплід знаходиться на середніх стільниках гнізда, проти льотка. Пергу бджоли складають . у сусідні з розплодом рамки, а мед— у крайні стільники гнізда.

Новий стільник завжди світлий, але коли в ньому виво-диться кілька поколінь бджіл, то він буріє. Пояснюється це тим, що після народження кожної бджоли у комірках зали-шаються кокони, якими личинки обплітаються перед ляль-куванням. А коли в стільнику виведеться 12—15 поколінь, він темніє і не просвічується. У такому стільнику комірки стають набагато меншими, округлими, і тому бджоли з них виходять дрібними. Якщо такі стільники не вибракувати, то бджоли змушені будуть відгризати кокони від стінок ко-мірок й «обновлювати» їх.

Розплід бджоли запечатують воском з домішкою перги. В такій кришечці є пори, через які до розплоду проникає повітря. Мед бджоли запечатують чистим воском, але під восковою кришечкою залишають повітряну порожнину. Та-ке запечатування має білий вигляд і називається сухим. Якщо бджоли порожнин під кришечками не залишають, то таке запечатування називається мокрим. У карпатських бджіл печатка меду в основному суха, іноді мішана. Часто комірки з пергою бджоли доповнюють медом. Рамки з таким комбінованим кормом дуже цінні весною, коли в сім'ях ба-гато розплоду, для годівлі якого потрібен саме такий корм.

Коли в гнізді немає розплоду, то температура може коли-ватися від 14 до 28—35°, при наявності розплоду — бджоли постійно підтримують її в межах 32—35°. Якщо температура в цей період становитиме 30°, то бджоли народжуються з короткими хоботками, недорозвиненими крильцями тощо, а з підвищенням її до 36—37°— майже 25% розплоду гине. Це показує, що наявність розплоду є головним визначальним фактором підтримання постійної температури в гнізді.

Пасічник, знаючи біологічні особливості бджіл та умови, які вони підтримують у гнізді, завжди може надати їм не-обхідну допомогу т- влаштувати затінення вуликів, створи-ти додаткову вентиляцію гнізд тощо.

Виділення бджолами воску і відбудова нових стільників. Віск бджоли виділяють спеціаль-ними залозами, що знаходяться під восковими дзеркальцями. У перші три дні життя бджоли залози недорозвинені і воску не виділяють, а потім вони збільшуються і між 12 та 18 днем функціонують найінтенсивніше, після чого знову зменшують-ся. В льотної бджоли вони, як правило, не діють. Але коли сім'ю позбавити молодих бджіл, то при необхідності старі бджоли знову почнуть виділяти віск. Коли взятку немає, то бджоли майже не виділяють воску. Не будують вони стільни-ків і при відсутності матки. Коли ж взяток продуктивний і постійний, то бджоли нормальної сім'ї виділяють віск без-перервно.

Найенергійніше бджоли відбудовують стільники в трьох випадках: коли сім'я зовсім позбавлена гнізда, якщо в гнізді не вистачає місця для розміщення всіх бджіл і коли частина гнізда з розплодом пошкоджена. Цими біологічними власти-востями бджіл і користуються пасічники при потребі отри-мання більшої кількості воску.

3. КОРМОВА БАЗА

Природним кормом для бджіл є мед і перга. Натуральний квітковий мед бджоли виготовляють із нектару, що виділя-ється спеціальними органами рослин — нектарниками. Рос-лини, здатні виділяти нектар, прийнято називати медоноса-ми. Пергу, цей своєрідний хліб,, бджоли виготовляють з пил-ку, який збирають з квітів рослин, так званих пилконосів. Майже всі рослини-медоноси є одночасно і пилконосами. Але є невелика група рослин, з яких бджоли збирають тіль-ки пилок. Сукупність рослин, що дають бджолам нектар і пилок, становить кормову базу бджільництва.

На просторах нашої країни медоносів і пилконосів нара-ховується кілька сотень як дикоростучих, так і культурних. В окремо взятій місцевості трапляються вони не всі і не в однаковій кількості. В районах інтенсивного землеробства основу кормової бази бджільництва становлять культурні медоноси, в інших місцевостях, зокрема і в Карпатах, пере-важають медоноси дикоростучі. Та навіть в межах двох су-сідніх пасік, або на територіях їх можливих кочівель, різно-видність і кількість медоносів буває неоднаковою. Взагалі ж медоносів, що можуть забезпечити медозбір для бджіл даної місцевості; як правило, нараховується лише кілька десятків, а для окремо взятої пасіки — всього два-три.

Одні медоноси зацвітають ранньою весною, інші — на по-чатку та в середині літа, а деякі — в кінці літа і навіть во-сени. Причому одні з них цвітуть кілька тижнів або й міся-ців, інші — лише кілька днів. Деякі медоноси ледве задо-вольняють щоденні потреби бджіл у кормах, інші — забез-печують створення великого їх запасу. Але якою б не була їх медопродуктивність, ефективно вони будуть використані лише тоді, коли в період цвітіння на пасіці будуть сильні бджолосім'ї. А щоб домогтися цього, пасічникові потрібно знати особливості своєї кормової бази і медоносів, що її утворюють. Виходячи з особливостей і загальної медопродуктивності медоносних угідь, які може використати пасіка, він визначає оптимальний розмір пасіки для свого господар-ства.

4.