Природа нектарів та нектаровиділення. Натуральний квітковий мед бджоли виготовляють з некта-ру. Нектар— це цукриста рідина, що виділяється спеціальни-ми залозами або тканинами рослин, які прийнято називати нектарниками. Виділяють рослини нектар, щоб привабити комах для запилення квіток. Починають діяти нектарники лише тоді, коли рослина зацвіте. Виділення нектару три-вав доти, поки не запилиться квітка і не відбудеться запліднення її яйцеклітини. Така закономірність характерна для рослин як в квітковими, так і позаквітковими нектарника-ми.

Виділення нектару в одних рослин триває кілька годин, в інших — кілька днів. Після запилення і запліднення пер-ших квіток, значна частина поживних речовин використову-ється на розвиток зародків, насіння, тому квітки, що зацві-тають на тій же рослині пізніше, виділяють значно менше нектару. Спеціальні досліди показали, що основна маса ме-доносів у перший період цвітіння виділяє приблизно 70— 80% всього нектару, тобто в 3—4 рази більше, ніж протя-гом другої половини цвітіння. Це значить, що кожен пасіч-ник, застосовуючи кочівлю, повинен перевезти свою пасіку на медозбір за день—два до початку цвітіння медоносів.

Умови, від яких залежить нектаровиділення. Різні рослини, як уже згадувалось, виділяють неоднако-ву кількість нектару як з розрахунку на одну квітку, так і на одиницю площі та часу. Крім того, інтенсивність нектаро-виділення значною мірою залежить від сукупності навколиш-ніх умов: сонячного світла, температури, вологості повітря та грунту, агротехніки тощо. Квітки південної, освіченої сонцем частини рослини виділяють у 3—4 рази більше нек-тару, ніж затіненої, північної. Саме в цієї причини у висо-когір'ї Карпат, де переважає хмарна з дощами погода, в пе-ріод масового цвітіння такого могутнього медоносу, як іван-чай, бджоли часто зовсім не мають медозбору, або він дуже мізерний.

На Україні розрізняють п'ять грунтово-кліматичних зон: Степ, Лісостеп, Полісся, Крим і Карпати. Є медоноси, характерні для всіх зон, але трапляються й такі, що ростуть лише в кількох, або в одній з них. Залежно від цього медоносні угіддя та умови медозбору в кожній зоні мають свої особливості.

Так, у зоні Степу переважають культурні медоноси, що висіваються в полях сівозмін: соняшник, люцерна, конюшина, еспарцет, коріандр тощо.

Зона Карпат порівняно з іншими зонами республіки має свої особливості. Тут своєрідні і дуже різноманітні природ-но-кліматичні умови, дещо особливий набір медоносів, нектаропродуктивність яких дуже змінюється залежно від їх поширення (Прикарпаття, Закарпаття, високогір'я Карпат). У цій зоні значно більше природних сінокосів, лук і пасовищ, зрубів, буреломів, садів з плодовими, кісточковими та ягід-ними культурами. На відміну від інших зон значні площі тут займають високогірні луки-полонини.

Таблиця 1

Медоноси середньої медопродуктивності

(дані експериментальних досліджень, Української дослідної станції бджільництва)

Медоноси | Період цвітіння | Тривалість,

ДНІВВиділяє біологічного цукру, кг/га1234Кизил, деренКвітень10—15Мати-й-мачуха»15—2015-20Первоцвіт15—20–Проліски»10—15–АбрикосКвітень—травень5-730—40АґрусКвітень10—1550-70ВербнякиКвітень—травень20—2570-100ЧерешняТравень10—1530—40Слива“7-1015—20Вишня“5-730-40Яблуня»10—1225-30Груша»10—1215-20АличаКвітень—травень8—10Смородина чорнаТравень10—1240-50

Кульбаба | » | 15-20— | Акація жовта | » | 10-15 | 50—60 | Чорниця лісова | Травень—червень20—2560—70Глуха кропиваТравень—серпень80—100400—500Малина садоваТравень—червень | 20—25 | 100—120 | Крушина | » | 25—30 | 50—60 | Глід |

» | 10—15 – | Лядвенець рогатий | Травень—серпень | 25—30 | до 80 | Суріпиця | Травень — липень | 40-50 | 30—40 | Еспарцет | Травень — червень | 20-25 | 50—150 | Клен-явір | Травень | 10—15 | 100—120 | Ожина | Червень — липень | 30—40 | 40-50 | Акація біла | Червень | 7-Ю | 300—400 | Конюшина біла | Червень — серпень | 45-50 | 80—100

Синяк | » | 50—60 | 300—400 | Шавлія | » | 45—50 | 120—300 | Чебрепь | Червень — липень | 30—40 | 60—70 | Дягель | » | 12—15— | Малина лісова | » | 25—3560—80 | М'ята котяча | Червень — вересень | 70—80 | 90-400 | Буркун білий | Червень — липень | 30—40 | 200—300 | Буркун жовтий | Червень — серпень | 50—60 | 150-200 | Огірки | » | 60—70 | 25-30 | Фацелія | Червень — липень | 45-50 | 150—400 | Медунка | Квітень — травень | 30—35— | Гарбузи | Липень — серпень | 50-60 | 20—30 | Гречка | Червень — липень | 20-25 | 50-80 | Чистець | Липень — серпень | 35-55 | 100—120 | Плакун верболистий | » | 60-70 | 300—350 | Верес | Липень — вересень | 50-60 | 50—140



5. ЛІКУВАЛЬНЕ ЗАСТОСУВАННЯ вживання КВІТКОВОГО ПИЛКУ

У госпітальних умовах квітковий пилок з лікувальною метою був використаний вперше уперше в паризькій клініці в 1956 р. Ленормгном і Шовеном.

Хімічний склад пилка різних рослин різний. Пилок багатьох рослин містить воду (5— 35%), кремній, сірку, хлор, мідь, кобальт, натрій, залізо, алюміній, кальцій, магній, калій, марганець, фосфор, барій, срібло, цинк, хром, стронцій, молібден, миш'як, кадмій, платину, золото, олово, паладій, вольфрам та ін.

У складі пилка містяться різні білки (7— 30%), у тому числі ферменти (каталаза, амілаза, інвертаза, аденозинтрифосфотаза),вуглеводи, лецетин, гормони, пігменти , коферменти, 21 амінокислота, усі відомі вітаміни (крім В12), дезоксирибоза і інші біологічно активні речовини вуглеводи. В пилку виявлено більш 50 різних біологічно активних речовин, що роблять різнобічну дію на організм людини.

Таким чином, пилок — це природний концентрат усіх необхідних для нормального розвитку організму речовин.

Збір пилка бджолами здійснюється головним чином ранком. Кожну комірку бджоли заповнюють пилком приблизно на 2/3, а зверху заливають медом. Позбавлений доступу повітря пилок за рахунок ферментів слини бджіл і меду піддається шумуванню і перетворюється в так називаний бджолиний хліб