кишечника навіть при відсутності в останньому ферментів, що перетравлюють вуглеводи. Причому надалі фруктоза засвоюється з крові працюючими клітинами без участі інсуліну, що дозволяє використовувати мед у лікувально-профілактичному харчуванні при цукровому діабеті.

По змісту ферментів мед займає одне з перших місць серед продуктів харчування. Мед багатий діастазою (сприяє розщепленню крохмалю до дисахаридів), інвертазою (сприяє розщепленню дисахаридів до моносахаридов), каталазою (сприяє розщепленню перекису водню), ліпазою (сприяє розщепленню жирів). Особливо великою активністю діастази відрізняється гречаний мед, а також мед, зібраний улітку. Весняний мед відносно бідний цим ферментом.

Великий інтерес являє собою фермент каталаза. Він складається з високомолекулярної білкової частини і 4 гемів (залізопорфіринів). Біологічною функцією каталази вважається розщеплення надлишкове перекису водню, що утворюється в клітинах, що є сильною клітинною отрутою. Чим активніше працюють клітини, тим більша кількість перекису водню в них утворюється. Збільшується кількість перекису й у процесі детоксикації ксенобіотиків різноманітної сполуки на цитохромах.

Містяться в меді і вільні амінокислоти. Загальний зміст білка в меді в середньому близько 1%, в основному за рахунок невеликої домішки пилка, що попадає в нектар при переробці його молодими бджолами. Попадає пилок у мед і при подальшій переробці стільників, що містять в осередках пергу, залиту зверху медом. Оскільки солодкий смак меду не сприяє активізації травлення в шлунку, виробленні соляної кислоти і пепсину, що знаходяться в меді низькомолекулярні білки можуть у незміненому вигляді попадати в кишечник. При наявності запалення вони можуть всмоктуватися в кровоносне русло, стаючи алергеном. Зменшити алергенні властивості меду, але при цьому з утратою частини лікувальної дії можна попереднім нагріванням меду вище 60°С і подальшим відстоюванням.

Мед містить майже всі мікроелементи, необхідні для нормальної життєдіяльності людського організму: залізо, магній, фосфор, сірку, кальцій, хлор, калій, натрій, цинк, фтор, бор, вісмут, барій, кобальт, кремній, марганець, молібден, стронцій, хром. Мед темного фарбування містить більше мінеральних солей, головним чином заліза, міді, марганцю, і тому вважається більш цінним для організму і частіше використовується при лікуванні анемій.

Визначаються в меді і значні кількості вітамінів групи В (за винятком В12 як і в багатьох продуктах, що містять значні кількості вуглеводів) і каротину, що істотно підсилюють сумарний лікувальний ефект. Причому на відміну від інших джерел вітамінів (овочі, фрукти, листова зелень, лікарські рослини й ін.) кількість їх при тривалому збереженні практично не зменшується.

У меді містяться й органічні кислоти (яблучна, винна, лимонна, молочна, щавлева, бензойна й ін.), а також пігменти, біогенні стимулятори, а також сполуки з антибактеріальною активністю. Він віднімає вологу в бактерій, що унеможливлює їхній подальший розвиток. Містяться в меді і продукти секреторної діяльності слинних залоз бджіл, що володіють бактерицидною активністю. Ці речовини зберігають від псування основний продукт харчування бджолиної родини - мед. При вживанні меду як продукту харчування з лікувальною метою він володіє згубною дією на патогенні мікроби в організмі людини. Крім того, мед є концентрованим розчином цукрів (вміст води всього 17%). Навіть у середовищі з 50% вмістом вуглеводів (а в меді їх близько 80%) бактерії розмножуватися не здатні.

При збереженні меду на світлі (у тому числі й електричному), а також при нагріванні вище 60°С багато властивостей меду губляться. Особливо це стосується його антибактеріальної активності. Однак навіть тривале, протягом багатьох літ збереження меду в темному прохолодному місці сприяє збереженню його цілющих властивостей.

У зв'язку з наявністю невеликої кількості ефірних олій і алкалоїдів мед володіє легким збудливим ефектом. Особливо ефективно впливає він на нервову і кровоносну системи. Ще в Древній Греції мед застосовували як "напій молодості" і давали його атлетам під час Олімпійських ігор.

У свіжозібраному меді зберігаються до деякої міри і лікувальні властивості рослин, з яких він зібраний. Акумулюються в меді і мікроелементи, засвоювані рослинами з ґрунту. Тому кожен сорт меду має свої терапевтичні властивості, що змінюються також і в залежності від регіону, у якому він отриманий.

Акацієвий (білоакацієвий) мед — належить до одних з найкращих сортів. У рідкому вигляді прозорий, при кристалізації (засахарюванні) стає білим, дрібно-зернистим, нагадуючи сніг. Акацієвий мед містить 35,98% глюкози і 40,35% левульози. З нектару, зібра-ного з 1 га запашних квітів білої акації (Robinia pseudacacia L.), бджоли виробляють 1700 кг меду.

Бавовниковий мед — ясний і тільки після кристалізації стає білим, має своєрідний аромат і ніж-ний смак. Звичайно швидко кристалізується і тоді стає майже білим і дрібнозернистим. Бавовниковий мед міс-тить 36,19% глюкози і 39,42% левульози. Мед, зібраний бджолами з листків (позаквіткових нектарників) бавовника, за смаковими властивостями нічим не відріз-няється від меду, зібраного з великих квіток бавовника (Gossypium L.). З 1 га квітучого бавовника бджоли збирають 100—300 кг меду. В результаті перехресного запилення бджоли підвищують урожайність бавовника на 40—56%.

1 Левульоза (фруктоза) є найсолодшим сахаром у природі: в 1,7 раза солодша від сахарози — цукру, що добувається з цукрових буряків і цукровбї тростини, і в 2,5 раза солодша від глюкози.

Барбарисовий мед — золотисто-жовтого ко-льору, приємного аромату і ніжного солодкого смаку. Бджоли енергійно переробляють нектар з квітів ягідно-го куща барбарису звичайного ( Berberis vulgaris L.) на мед. Цей кущ заввишки 3