Реферат

на тему:

Артеріальна гіпертензія

Артеріальна гіпертензія (АГ) - одне з найпоширеніших хронічних захворювань людини. В 2000 році було офіційно зареєстровано більше 7,6 млн. хворих з артеріальною гіпертензією, спостерігається стійкий ріст цього показника на 40% в порівнянні з 1997 роком і на 18%: у порівнянні з 1999 роком. Збільшення цього показника слід розцінювати як позитивну тенденцію, яка свідчить про ефективну роботу з виявлення цієї патології. Хоча існують певні розходження між офіційною статистикою та результатами епідеміологічних досліджень, які свідчать, що значна доля хворих з підвищеним артеріальним тиском (АТ) в Україні залишається не виявленою. За такими підрахунками реально виявляють половину з тих, хто має підвищений АТ. Більш точний аналіз з урахуванням діючих зараз нормативів свідчить, що підвищений артеріальний тиск визначається більш ніж в 13 млн. жителів України або 44% дорослого населення [2,6].

В теперішній час залишається актуальною проблема підготовки до планового оперативного лікування та анестезії хворих із супутніми серцево-судинними захворюваннями, серед яких більша частина належить АГ. Це визначається перш за все високою частотою ускладнень в післяопераційному періоді, пов'язаних із порушеннями центрального та периферичного кровообігу, недостатньою розробкою методик передопераційної підготовки та знеболення в залежності від виду, стадій, форми гіпертензії, багатством гіпотензивних середників, яких можна використовувати в передопераційному періоді [4,8].

Матеріал і методи дослідження

Метою нашої роботи була оцінка реактивності серцево-судинної системи на операційний стрес для прогнозу виникнення перед-, інтра-, постопераційних гіпертензійних реакцій, вивчення поширеності, особливостей виникнення та перебігу артеріальної гіпертензії у хворих, яким здійснювали оперативні втручання. Для досягнення мети роботи було проведено обстеження 134 хворих, яким проводилось оперативне лікування, в хірургічному та травматологічному відділеннях МКЛ №1 та МКЛ. У всіх обстежених проводилось щоденне вимірювання артеріального тиску аускультативним методом по М.С.Короткову з точністю до 2 мм.рт.ст., з частотою двічі на добу, з дня поступлення до виписки зі стаціонару. 21 особі проводилось холтерівське моніторування артеріального тиску з допомогою апарату АВР-01 "Solveys" виробництво Україна.

Розподіл хворих із гіпертонічною хворобою за віком був наступний:

від 45 до 49 років-12 хворих (17,1%)

від 50 до 54 років-8 хворих (18,68%)

від 55 до 59 років-16 хворих (22,86%)

від 60 до 64 років-16 хворих (22,86%)

від 65 до 69 років-12 хворих (17,1%)

від 70 років і старше-6 хворих (11,4%)

Розподіл за віком в групі хворих, де артеріальна гіпертензія виявлена вперше, мав наступний вигляд: гіпертензій з даній віковій групі

до 30р. 8(6,25%) 100%

40-44 р. 8(6,25%,) 100%

45-49 р. 16(12,5%) 40%

50-54 р. 12(9,37%) 42,8%

55-59 р. 16(12,5%) 33,7%

60-64 р. 12(9,37%) 27,27%

65-69 р. 24(18,76%) 50%

70 р. і старше 32 (25%) 72,7

З метою премедикації в 80,4% випадках використовувся розчин бупреморфіну 0,03%, в 19,4%-омнопон 1%. Серед наркозних середників найбільш широко використовувався тіопентал натрію 1% - (16,4%), із нейролептиків-дроперідол 0,025%-(13,4%) та фентаніл 0,005%, як анальгетик (11,9%). Корекція артеріальної гіпертензії проводилась: в передопераційному періоді: розчином папаверину 2%-22,4%, розчином еуфіліну 2,4%-15%, каптоп-рилом - 17,4%. Крім того, використовувались: нікардепін, верапаміл, платифілін 0.2%, гіпотіазид, метопролол, анапрелін. Під час операції головними середниками, яки-ми проводили регуляцію АТ, були: еуфілін 2,4% та па-паверину гідрохлорид 2%. В післяопераційному періоді най-частіше використовувались: каптоприл-38% та еуфілін 2,4%-29%, крім того, едкіт, гіпотіазид, папаверин гідрохлорид 2%.

Результати дослідження

При аналізі отриманих даних було отримано наступні результати. Серед 134 хворих з виявле-ною периопераційною гіпертензією в 64 (47,8%) випадках підвищення артеріального тиску спосте-рігалось вперше, у решта 70 (52,2%) хворих, підви-щення АТ спостерігалося на протязі від 1 до 20 років.

Розподіл хворих з попередньо виявленою гіпер-тензією за стадіями та ступенем ураження органів-мішенів показав, що найбільша частина припадає на хворих із другою стадією (рис. 1).

Підйом артеріального тиску до операції в ос-новному спостерігався до меж 179/109 мм.рт.ст., що відповідає легкій та помірній формам артері-

Таблиця 1. Ронюліл всіх обстежених хвори.ч за формами артеріальної гіпертензії

Форми артеріальної гіпертензії |

Передопера-ційний період % | Післяопераційний період

3 гіперіонічною хворобою % | Вперше виявлена АГ %

м'яка | 25,7 | 14,2 | 40,6

помірна | 34,3 | 40 | 50

важка | 17,1 | 22,9 | 9.4

дуже важка | 22,9 | 22,9–

альної гіпертензії. Пацієнти з вищими цифрами АТ до операції в більшості випадків, вказували, що такі підйоми АТ у них спостерігались і раніше. В післяопераційному періоді відмічалась наступна тенденція- кількість хворих у яких до операції АТ тримався в межах 140-159/90-99 мм.рт.ст. зменши-лась на 11,5%, зате хворих з помірною формою(АТ 160-179/100-109 мм.рт.ст.) та важкою(АТ=180-209/110-119 мм.рт.ст.) збільшилась на 5,7% та 5,8% відповідно. Що стосується хворих з дуже важкою формою гіпертензії (АТ=210/120 мм.рт.ст) то кількість їх залишилась незмінною 9 (табл. 1).

Середній динамічний тиск (СДТ= сАТ х Р/100, Hikem) у хворих з попередньо виявленою гіпере-теї-шією змінився в післяопераційному періоді в порівнянні з доопераційним – на 5, 45 мм.рт.ст., у хворих з вперше виявленою гіпертензією - на 16, 34 мм.рт.ст, (табл. 2).

Максимальні показники артеріального тиску спостерігались в перші три доби після операції і до сьомої доби вони повертались до попередніх меж. В зв'язку з нетривалим перебуванням, в більшості випадків, хворих у хірургічному відділені подальшої динаміки змін артеріального тиску нам не вдалось встановити. 12 пацієнтів приходили до нас на консультації повторно на протязі в місяців і вказували, що відмічали погіршення стану (голов-ний біль, головокружіння, шум в голові, тощо) і підвищення АТ на 12-15 день після операції, через 1 та