цiєю метою для лiкування гострої гіпертензії, — нiфедипiн, лабеталол та гiдралазин. Ефективнiсть магнезiї при тяжкiй прееклампсiї переконливо доведена, проте механiзм дії цього препарату нез'ясований. Лiкування гiпотензивними засобами та магнезiєю в умовах стацiонару дає змогу досягти певного полiпшення стану пацiєнтки, пролонгувати вагітнiсть i таким чином зменшити перинатальну захворюванiсть i смертнiсть. Необхiдним є ретельний монiторинг стану матерi i плода, оскiльки при погiршеннi стану матерi, суттєвому вiдхиленнi вiд норми лабораторних показникiв, якi свiдчать про функцiю органiв-мiшеней, та дистресi плода показане негайне розродження. При термiні вагiтності менше 34 тижні за 48 годин до пологiв матерi вводять кортикостероїди з метою стимуляцiї дозрiвання легень плода.Інші терапевтичні заходи, що використовують при лікуванні вагітних із АГ:
- щодо застосування низькомолекулярного гепарину у жiнок з пiдтвердженою коагулопатiєю або прееклампсiєю в анамнезi єдиної думки не існує;
- у нещодавно опублiкованому кохрейнiвському оглядi повідомлено, що у жiнок, якi приймали аспiрин, спостерігалося зменшення на 15% частоти прееклампсiї i на 7% — пологiв до 37 тижнiв вагітності; проте полiпшення наслідків для плода при цьому не відмічено. Данi про профiлактичне застосування аспiрину суперечливі;
- застосування антиоксидантiв при прееклампсiї патогенетично обґрунтоване, оскiльки вiльнi радикали сприяють ушкодженню ендотелiю. Полiпшення функції ендотелiю спостерiгали пiд впливом аскорбiнової кислоти, проте рандомiзованi дослiдження iз застосуванням вiтамiнiв С i Е не продемонстрували полiпшення перинатальних наслідків.
Гіпотензивні заходи важливі не лише при лікуванні власне гіпертензії, а й у терапії фетоплацентарної недостатності (ФПН). Дійсно, лiкування гестозу та його ускладнень неможливе без застосування гiпотензивних препаратiв, арсенал яких досить широкий — від елементарних спазмолiтикiв (папаверин, дибазол) до iнгiбiторів АПФ.Необхiдно пам’ятати, що гiпертензiя при ФПН зумовлена в основному гiповолемiєю, а збiльшення загального периферiйного опору, що виникає при цьому, має компенсаторний характер, тому важливо застосовувати препарати з вазодилатуючою дiєю. Також слід враховувати взаємно потенцiюючий вплив наркотичних, седативних та iнших препаратiв, що може призвести до розвитку некерованої гiпотензiї, сприяти погiршенню матково-плацентарного кровотоку i тим самим викликати ще бiльше погiршення життедiяльностi плода.В Україні до цього часу широко використовується магнию сульфат, який має гiпотензивний, седативний i дiуретичний ефекти. Важливою особливiстю даного препарату є усунення наслiдкiв порушень клiтинних мембран, зокрема для Са, що дозволяє попередити розвиток так званого парадоксу зi зменшенням вазоспазму i порушень енергетичного балансу клiтин. Доведено, що найбiльший ефект при лiкуваннi ФПН магнезiальна терапiя має при пiдвищеному дiастолiчному тиску i невисокiй (до 1 г/л) протеїнурії. При олiгурiї та захворюваннях нирок необхiдно знизити ефективну дозу препарату для попередження його можливої нефротоксичної дії; описаний також кардiотоксичний вплив сiрчанокислої магнезiї. У новонароджених вiд жiнок, якi отримували магнезiальну терапiю перед пологами, спостерiгаються ознаки пригнiчення дихання, гiпорефлексiя, гiпокальцiємiя. Поширеним є також ускладнення терапiї магнезією у виглядi зниження скоротливої дiяльностi матки, що сприяє збільшенню тривалостi пологiв та вiдсотка пiсляпологових кровотеч.Таким чином, вагiтнi жiнки з АГ складають групу ризику. Ретельний монiторинг стану матерi й плода дає змогу запобiгти розвитку низки ускладнень. Медикаментозна терапiя у жiнок групи низького ризику не впливає на перинатальні наслідки, проте гiпотензивнi препарати застосовують з метою запобiгання судинним ускладненням у матерi. Терапевтичнi стратегiї спрямованi на покращення стану матерi, а єдиний спосiб підвищити рівень виживання дитини — своєчасне розродження.
Література
[1] Батушкін В.В. Вплив Диротону у високих дозах на особливості перебігу гострого ІМ без зубця Q у пацієнтів із супутньою гіпертонічною хворобою залежно від ступеня порушення функції ендотелію і тромоцитарного гемостазу// Укр. мед. часопис. – 2005. – № 1. – С. 1–6.
[2] Бобров В.А., Зайцева В.И., Давыдова И.В. Опыт длительного использования Диротона у больных эссенциальной гипертензией с метаболическими нарушениями// Мистецтво лікування. – 2005. – № 4. – С. 62–66.
[3] Ватутин Н.Т., Калинкина Н.В., Кетинг Е.В. Влияние ИАПФ Диротона на функциональное состояние эндотелия и динамику АД у больных гипертонической болезнью// Новости медицины и фармации. – 2004. – № 5. – С. 6.
[4] Горпинченко И.И., Гурженко Ю.Н. Безопасность использования Диротона для коррекции АГ у сексологических больных// Здоровье мужчины. – 2005. – № 4. – С. 24–29.
[5] Горпинченко И.И., Мирошников Я.О. Выбор оптимального препарата для лечения гипертензии у мужчин с эректильной дисфункцией// Мистецтво лікування. – 2004. – № 7. – С. 27–29.
[6] Горпинченко И.И., Мирошников Я.О. Препарат Диротон в терапии эректильной дисфункции: преимущества в сексологических аспектах// Здоровье мужчины. – 2004. – № 4. – С. 99–100.
[7] Диротон: можливості і перспективи застосування для нефропротекції при цукровому діабеті// Мистецтво лікування. – 2004. – № 2. – С. 64–66.
[8] Ена Л.М., Платонова Т.Н., Гаркавенко О.Г. Влияние ИАПФ Диротона на свертывание крови и фибринолиз у больных гипертонической болезнью пожилого возраста// Новости медицины и фармации. – 2003. – № 9. – С. 19-20.
[9] Катеринчук І.П., Катеринчук В.І., Ровда О.А. Лікування артеріальної гіпертензії у хворих на метаболічний синдром// Мистецтво лікування. – 2003. – № 1. – С. 61–66.