Фактори ризику ГД:

- діабет у батьків чи найближчих родичів;

- ГД за попередньої вагітності;

- ожиріння;

- народження в минулому дитини з масою тіла понад 4000 г;

- мертвонародження в анамнезі;

- багатоводдя;

- глюкозурія, виявлена двічі.

Показанням для обстеження на ГД є також показник глікемії натще в плазмі ?5,83 ммоль/л чи в капілярній крові ? 5,0 ммоль/л.

Діагностику ГД проводять у два етапи. На першому використовують годинний тест толерантності до глюкози (ТТГ) з навантаженням 50 г (скринінговий тест). У випадку, якщо результат виявляється позитивним, діагноз підтверджують за допомогою тригодинного ТТГ зі 100 г глюкози.

Годинний ТТГ можна проводити у будь-який час дня, необов’язково натще. Вагітній дають 50 г глюкози, розведеної в 200 мл води, можна з додаванням соку лимона. Через годину визначають глікемію в плазмі венозної крові.

Якщо глікемія < 7,8 ммоль/л, то толерантність до глюкози нормальна. У випадку, коли глікемія ? 7,8 ммоль/л, показаний тригодинний ТТГ, причому якщо показник перевищує 10,55 ммоль/л, то попередньо виставляється діагноз ГД.

Тригодинний ТТГ є обов’язковим для остаточного встановлення діагнозу. Методика його проведення така.

До дослідження вагітна протягом мінімум трьох днів повинна бути на звичайному раціоні харчування без обмеження вуглеводів. Ранком натще, не менше ніж через 12 годин після останнього прийому їжі, до вени встановлюють голку-метелик чи катетер і беруть кров. Потім дають випити 100 г глюкози, розведеної в 250-300 мл води з додаванням соку лимона. Кров для визначення глікемії беруть через 1, 2 і 3 години. Протягом усього дослідження вагітна повинна перебувати в спокійному стані (сидячи чи лежачи), не їсти і не курити. Допускається вживання води.

Можливе визначення глікемії не в плазмі венозної крові, а в цільній капілярній крові, однак результати такого дослідження вважаються менш точними.

Отримані дані порівнюють з нормативами глікемії для здорових вагітних. Якщо результати будь-яких двох проб перевищують норму, діагноз ГД не викликає сумнівів. У випадку сумнівного результату, коли тільки в одній з чотирьох проб показник глікемії вищий за норму, тест повторюють через 2 тижні.

3. Ведення хворих на гестаційний діабет

Усіх хворих на ГД у клінічному плані логічно поділити на два класи: ті, що не потребують інсулінотерапії (компенсація діабету досягається дієтою), і ті, що потребують інсулінотерапії (при суворому дотриманні дієти компенсації не настає). Відповідно можна говорити про інсуліннезалежний (більшість випадків ГД) та інсулінзалежний діабет вагітних.

Першим і часто основним лікувальним заходом є призначення дієти. Калорійність добового раціону визначають з розрахунку 30-35 ккал/кг ідеальної маси тіла, що в середньому становить 2000-2400 ккал/доб. При ожирінні (понад 120% ідеальної маси тіла) калорійність їжі повинна бути нижчою - 25 ккал/кг, а у випадку недостатньої маси (менше ніж 80%) - вищою - 40 ккал/кг. 45-50% добового калоражу повинно заповнюватися за рахунок вуглеводів, 20-30% - за рахунок білків і 25-30% - жирів. Цілком виключають легкозасвоювані вуглеводи (продукти, що містять переважно моносахариди) та рекомендують продукти, що містять клітковину. Приймати їжу слід 5-6 разів на день: сніданок (25% добової калорійності), другий сніданок (30%), обід (30%), вечеря (15%) і ще 1-2 додаткових прийоми, при яких інтервали становлять 2-3 години.

Хвору навчають самоконтролю глікемії. Контроль компенсації вуглеводного обміну слід провести через тиждень після початку дієтотерапії. Визначають концентрацію глюкози натще і через 1 годину після основних прийомів їжі. Якщо натще глікемія плазми ?5,83 ммоль/л (капілярної крові ?5,0) чи постпрандіально ?7,8 ммоль/л, призначають інсулін. Багато авторів рекомендують терміново, до призначення дієти, починати інсулінотерапію, якщо глікемія плазми натще ? 6,7 ммоль/л.

Інсулінотерапія вперше встановленого ГД повинна здійснюватися за такими принципами.

1. Використовують тільки людський інсулін картриджних форм (вводять шприц-ручкою).

2. Добову дозу розраховують, виходячи з того, у якому періоді вагітності починається інсулінотерапія. Зазвичай потреба в інсуліні є такою:

I триместр - 0,5-0,6 ОД/кг;

II триместр - 0,7 ОД/кг;

III триместр - 0,7-0,8 ОД/кг.

Однак первинне призначення інсуліну жінці з ГД можна починати з менших доз, строго контролюючи глікемію в умовах стаціонару.

3. Кількість ін’єкцій інсуліну, необхідних вагітним, - не менше двох. При цьому рекомендують вводити одночасно інсулін короткої дії і пролонгований (півдобовий) за 20-30 хвилин до сніданку (2/3 добової дози зі співвідношенням простий/пролонгований 1:2) і вечері (1/3 добової дози, співвідношення 1:1).

У нашій клініці при ГД ми відразу призначаємо інсулін чотириразово: короткої дії - перед сніданком, обідом і вечерею, пролонгований - перед сном. 60-70% добової дози в цьому випадку становить інсулін короткої дії, 30-40% - пролонгований. Дози простого інсуліну розраховують, виходячи з кількості споживаних вуглеводів, за такими співвідношеннями: сніданок - 5 г вуглеводів/ 1 ОД інсуліну; обід - 7 г/1 ОД; вечеря - 7 г/1 ОД.

4. Критерієм адекватності інсулінотерапії є повна і стійка компенсація вуглеводного метаболізму (нормоглікемія натще і після їжі, відсутність кетозу й епізодів гіпоглікемій). Контроль глікемії хвора повинна проводити самостійно і постійно (при компенсованому стані 2 рази на день - натще і через годину після сніданку чи обіду).

5. Корекцію схеми і доз інсулінотерапії доцільно проводити в стаціонарі.

Дородове спостереження хворих на ГД залежить від того, чи є діабет інсулінзалежним чи інсуліннезалежним, і в якому періоді вагітності виникло порушення вуглеводного обміну. При інсуліннезалежному ГД глікемію натще і через годину після їжі контролюють 1 раз на тиждень. Акушерське спостереження проводять