захворюваннями, які передаються повітряно-крапельним шляхом. Уже розроблена людська форма моноклональних антитіл до IL-5 та еотаксинів, які блокують взаємодію клітин з IL-5 чи еотаксинів через рецептори. Відомі також дослідження з уведення моноклональних антитіл проти еозинофільного хемокінового рецептора-3. Таким чином, виявляються інгібованими всі ліганди до цього рецептора.
Відомі препарати, які інгібують переважання Th-2-лімфоцитної відповіді. Цей механізм був змодельований у тварин при призначенні IL-12 під час алергійної сенсибілізації. IL-12 інгібує продукцію IL-4 і IL-5, зменшує легеневу еозинофілію після зустрічі з алергенами. Іншою метою такої терапії є порушення адгезії еозинофілів на ендотелії через блокування взаємодії CD18 з ІCAM-1 чи VLA-4 з VCAM-1.
Сподіваємося, що найближчим часом в Україні будуть наведені об’єктивні дані щодо поширеності еозинофільного синдрому. Це дасть змогу хворим отримувати кваліфіковану медичну допомогу і дозволить запобігти розвиткові багатьох алергійних, автоімунних і імунопроліферативних ускладнень.
Література
Адаскевич В.П. Эозинофильные дерматозы. М.: Медицина, 2000, с. 81-108.
Белозеров Е.С., Мошкевич В.С., Шортанбаев А.А. Клиническая иммунология и аллергология. Алма-Ата: Кайнар, 1992, 408 с.
Вершигора А.Е. Основы иммунологии. К.: Вища школа, 1980, 503 с.
Дранник Г.Н. Клиническая иммунология и аллергология. Одесса: АстроПринт, 1999.
Зарецкая Ю.М. Клиническая иммуногенетика. М.: Медицина, 1983, 207 с.
Каганов С.Ю. Бронхиальная астма у детей. М.: Медицина, 1999, 211с.
Кендерман Лео. Новое понимание функции лимфоцитов // АСТМА, 2001, №1, 27 с.
Кетлинский С.А. Эндогенные иммуномодуляторы. СПб.: Гиппократ, 1998, 256 с.
Клиническая иммунология и аллергология: В3 т./Под ред. Л. Йегера. М.: Медицина, 1986.
Лебедев К.А., Понякина И.Д. Иммунограмма в клинической практике. М.: Наука, 1990, 224 с.
Лефковитс И., Пернис Б. Методы исследований в иммунологии. М.: Мир, 1981, 485 с.
Медведев Ю.А. Иммунные основы патогенеза, иммунодиагностика и иммунотерапия при аллергической патологии легких. Уфа: РИО ГУП «Иммунопрепарат», 1999, 120 с.
Плейфер Дж. Наглядная иммунология. М.: ГОЭТАР Медицина, 1998, 24 с.
Поляк А.И., Тимошевская И.А. Разберемся с аллергией. Ростов-на-Дону: АО «Книга», 1996, 345с.
Потекаев Н.С. Псевдолимфомы. Т.I. М.: Медицина, 1996, с.111-113.
Потекаев Н.С. Циклоспорин А при атопическом дерматите. М.: Медицина, 1999, 20с.
Ринг И. Атопический дерматит (атопическая экзема) // Российский журнал кожных и венерических болезней, 1999, №4, с.69-79.
Ройт А. Основы иммунологии. М.: Мир, 2000.
Сапин М.Р., Этинген Л.Е. Иммунная система человека. М.: Медицина, 1996, 304с.
Томас П. Расстройства фагоцитирующих клеток //Механизмы иммунопатологии. М.: Медицина, 1993, с.306-325.
Хаитов Р.М., Пинегин Б.В., Истамов Х.И. Экологическая иммунология. М.: Изд. ВНИРО, 1995, 219 с.
Чистякова И.А. Эозинофильная гранулема лица // Вестник дерматологии и венерологии, 1996, №6, с. 42-45.