РЕФЕРАТ
на тему:
Гепатит В (Hepatitis В)
Гепатит В — інфекційна хвороба, що спричиняється вірусом гепатиту В, з парентеральним механізмом зараження, гострим або хронічним перебігом. Характеризується початковим періодом з астено-вегетативними, артральгічними, диспепсичними проявами, симптомами ураження печінки (гепатит) з порушенням обміну ре-човин, часто з жовтяницею.
Етіологія. Вірус гепатиту B(HBV) належить до родини збуд-ників, умовно названої Hepadnaviridae (лат. hepar — печінка, англ. DNA — ДНК). Віріони гепатиту В (частинки Дейна) — складно організовані сферичні ультраструктури діаметром 42— 45 нм, мають зовнішню оболонку і внутрішню щільну серцевину. ДНК вірусу циркулярна, двониткова, однак має однониткову ді-лянку. Серцевина вірусу містить фермент ДНК-полімеразу. Поряд з повним віріоном виявляються поліморфні й тубулярні утворення, складені лише з фрагментів зовнішньої оболонки віріону. Це де-фектні, неінфекційні частинки, які не містять ДНК.
Репродукція вірусу відбувається за одним з двох можливих варіантів — продуктивним або інтегративним. У разі продуктивної репродукції утворюються повноцінні віріони, інтегративної — про-ходить інтеграція ДНК з клітинним геном. Вбудовування вірусно-го геному або окремих генів поблизу клітинного геному призво-дить до синтезу величезної кількості дефектних вірусних частинок. Припускають, що в цьому випадку синтез вірусних білків не від-бувається, тому людина є незаразною для оточуючих навіть при наявності в крові поверхневого антигену вірусу гепатиту В — HBsAg.
Вірус гепатиту В має три основних антигени. 1. HBsAg — по-верхневий антиген вірусу гепатиту В — входить до складу зовніш-ньої оболонки віріону, а також дефектних вірусних частинок, що не мають інфекційної активності. Велика концентрація HBsAg у крові полегшує можливість його виявлення і робить важливим маркером інфекції. 2. HBcAg — серцевинний, або ядерний, анти-ген, міститься в серцевині частинок Дейна і в ядрах гепатоцитів, тому він серологічно не виявляється. 3. HB^Ag — також міститься в серцевині віріону, однак виявляється в крові хворих і вірусоно-сіїв за допомогою серологічних реакцій. Наявність HBeAg свід-чить про підвищення синтезу дефектних вірусних частинок. Вважа-ють, що вірусоносії, у яких виявляють цей антиген, є особливо не-безпечним джерелом інфекції. Помічено, що у хворих з HBeAg в крові, особливо в разі його персистенції понад 3—4 тижні, хвороба часто набуває хронічного перебігу. Антигени вірусу гепатиту В індукують появу антитіл— відповідно анти-HBs, анти-НВе й анти-НВе.
Вірус не вдається культивувати в лабораторних умовах, є лише кілька видів культури первинного раку печінки в яких вірус пере-буває в інтегрованому вигляді і продукує лише HBsAg. Серед тварин до зараження вірусом гепатиту В сприйнятливі мавпи.
Вірус стійкий до високих температур, його активність зберігає-ться при нагріванні .до температури 60 °С протягом 21 год, при 85 °С — протягом години. Серологічна активність втрачається, од-нак це ще не гарантує втрати вірулентності. При нагріванні до температури 100 °С протягом 15—30 хв повністю інактивується. Вірус досить стійкий до дезинфікуючих засобів, у 2 % розчині фор-маліну знешкодження його настає через 7—9 гад. Добре зберігає-ться при низьких температурах: у холодильнику — до 6 місяців, при заморожуванні— 15—-20 років, у сухій плазмі — багато років. Ультрафіолетове випромінювання на вірус не впливає.
Епідеміологія. Джерелом інфекції є хворі на гепатит В і віру-соносії. Величезна кількість носіїв вірусу спричинює значне поши-рення інфекції. Кількість носіїв вірусу у світі, судячи з частоти виявлення HBsAg, становить 250—300 млн чоловік. На території України частота виявлення HBsAg становить 1—4%. Важливим джерелом інфекції є хворі на безжовтяничні форми гепатиту. Кіль-кість їх може перевищувати зареєстровану захворюваність у багато разів. Хворі на: жовтяничні форми гепатиту В звичайно звільню-ються від поверхневого антигену (маркер вірусу) до 10—20-го дня хвороби, у деяких з них вірус може зберігатися від кількох міся-ців до багатьох років. Однак більшість вірусоносіїв — це люди, які не хворіли на жовтяничні форми гепатиту.
Вірус у великій концентрації міститься в крові, тому може виділятися з сечею, потом, слиною, менструальною кров'ю, спермою. Вірус поширюється двома шляхами (див. схему): природним і штучним (артифіціальним). До штучного належить парентеральне зараження під час медичних маніпуляцій (операції, стоматологічні втручання, ін'єкції, взяття крові з пальця, гінекологічні обстеження тощо), а також манікюру, педикюру, гоління в перукарнях, що пов'язано з недоброякісною стерилізацією інструментів. Особливо небезпечним є переливання крові та її препаратів, крім імуноглобулінів і альбуміну.
Парентеральний шлях зараження призводить до високої за-хворюваності на гепатит В людей, яким часто призначають різні ін'єкції. Захворювання на гепатит В часто реєструють серед хво-рих на туберкульоз і цукровий діабет, в хірургічних відділеннях, де широко застосовують гемотрансфузії. З парентеральним зара-женням у лікувальних закладах пов'язані майже 70—80 % захво-рювань на жовтяничні форми гепатиту В. Парентеральне зараження призводить до високої захворюваності на гепатит В медичних працівників — необережне поводження з Забрудненими інструментами, лабораторні аварії, поранення під час операцій, маніпуляцій та ін.
До природного поширення інфекції належать статевий шлях інфікування та зараження дітей під час пологів, якщо породілля хворіє на гепатит В або є вірусоносієм. Допускається можливість трансплацентарного зараження плода. Можливе зараження у разі побутових мікротравм (забруднення шкіри і слизових оболонок під-час спілкування з хворою людиною).
Сезонність нехарактерна. Хворіють люди незалежно від віку. Серед дітей віком до року захворюваність на гепатит В становить 80—90 % усіх різновидів вірусного гепатиту, серед дітей до 14 років через значну захворюваність на гепатит А, питома вага гепатиту В зменшується.
Гепатит В — значно поширена хвороба з досить високим рів-нем захворюваності, у багатьох регіонах вона значно перевищує загальну кількість хворих на кишкові інфекції. Імунітет