Викликають зацікавленість і інші визначення поняття «здо-ров'я», що існують на сьогодні:

Здоров'я людини — це процес збереження й розвитку біоло-гічних, фізіологічних, психологічних функцій і оптимальної працездатності (В. П. Казначеев).

Здоров'я людини — це динамічна рівновага організму і навколишнього середовища (А. І. Венедиктов).

Здоров'я людини — це необмежене, нескрутне у своїй сво-боді життя (К. Маркс).

Слід підкреслити, що всі ці визначення стосуються здоро-в'я індивідуума, здоров'я людини.

Здоров'я населення (або громадське здоров'я) визначаєть-ся сукупністю показників захворюваності, фізичного розвит-ку, інвалідності, медико-демографічними показниками тощо.

Під поняттям «навколишнє середовище» в медичній науці слід вважати все те, що оточує людину, що прямо або побічно впливає на її життя і діяльність.

До складу навколишнього середовища в широкому розумінні цього слова входить вся наша планета та космічний простір. У більш вузькому, спрощеному, розумінні навколишнє сере-довище являє собою лише біосферу, тобто зовнішню оболон-ку Землі, в якій сконцентровані всі її живі речовини та відбувається їх активна діяльність. Під час взаємодії організмів з навколишнім середовищем у біосфері утворились екологічні системи, або біогеоценози, які являють собою специфічні си-стеми живих і неживих компонентів, що пов'язані між собою обміном речовин і енергії (мал. 1).

Навколишнє середовище справляє постійний вплив на здо-ров'я людини за допомогою певних матеріальних чинників: фізичних або енергетичних, хімічних або речовинних, біоло-гічних або біотичних, психологічних або інформаційних.

До фізичних чинників відносять сонячну радіацію, темпе-ратуру, вологість та швидкість руху повітря, атмосферний тиск, шум, вібрацію, іонізуюче випромінювання, погоду, клімат тощо.

До хімічних чинників належать хімічні елементи та сполу-ки, які входять до складу повітря, води, ґрунту, продуктів тощо.

До біологічних чинників відносять мікроорганізми, віруси, гельмінти, гриби, рослини тощо.

До психологічних (психогенних) чинників належать окре-ме слово або мова, звук або музика, колір або зображення.

Зміст гігієни як галузі медичної науки і практики визна-чається переліком її основних розділів: загальна гігієна, кому-нальна гігієна, гігієна харчування, гігієна праці, радіаційна гігієна, гігієна дітей та підлітків, гігієна екстремальних станів та військова гігієна, соціальна гігієна та ін.

Загальна гігієна — вивчає загальну теорію і методологію гігієни та екології людини, історію гігієни, принципи гігієнічно-го нормування, загальні питання гігієни повітря, сонячної ра-діації, клімату, мікроклімату, погоди, освітлення, ґрунту, води, особистої гігієни тощо.

Комунальна гігієна — вивчає проблеми гігієни населе-них місць та громадських будівель, водопостачання та атмос-ферного повітря, санітарної охорони ґрунту і водоймищ, нор-мування екологічних і гігієнічних чинників навколишнього се-редовища, які впливають на здоров'я населення.

Гігієна харчування — вивчає вплив на здоров'я різних контингентів населення енергетичної цінності та якісного скла-ду харчових продуктів, режиму та умов харчування обґрун-товує нормативи і рекомендації щодо організації раціонально-го харчування, вимоги до профілактики харчових отруєнь та аліментарних захворювань.

Гігієна праці — вивчає вплив на здоров'я людини умов та чинників виробничого середовища і трудової діяльності, роз-робляє гігієнічні нормативи і рекомендації з метою профілак-тики професійних отруєнь і захворювань, оптимізації умов праці, підвищення її ефективності, запобігання втомі і перевтомі.

Радіаційна гігієна — вивчає вплив на здоров'я різних контингентів населення іонізуючої радіації природного і техно-генного походженні; розробляє гігієнічні нормативи і заходи щодо профілактики і'її негативної дії.

Гігієна дітей та підлітків —вивчає та розробляє гігієнічні нормативи і рекомендації з питань впливу на здоров'я дитя-чого та підліткового населення умов виховання, фізичної куль-тури, харчування, режиму навчальної і трудової діяльності, запобігання вадам психічного і фізичного здоров'я.

Гігієна екстремальних станів і військова гігієна — вивчає безпосередній та віддалений негативний вплив на гігієнічні показники довкілля і здоров'я і населення природних та техногенних аварій, катастроф і надзвичайних станів, а також специфічних умов перебування та праці військовослуж-бовців та інших формувань у повсякденних і екстремальних ситуаціях.

Соціальна гігієна — вивчає вплив соціальних умов жит-тя і праці на структуру захворюваності населення, окремі та інтегральні показники його здоров'я тощо.

Крім того, як окремі виділяють ще такі розділи (напрямки) гігієни: психогігієна, авіакосмічна гігієна, гігієна залі-зничного та морського транспорту, герогігієна, гігієна розумової праці, гігієна лікувально-профілактичних закладів, особиста гігієна та ін.

Слід мати на увазі, що деякі розділи (питання) гігієни ма-ють міждисциплінарний характер і інтегрують у собі теорію і практику декількох гігієнічних дисциплін. Показовим прикла-дом цього є гігієна лікувально-профілактичних закладів, яка ґрунтується на основних положеннях та прикладних аспектах загальної і комунальної гігієни, гігієни праці, гігієни харчу-вання, гігієни дітей та підлітків, психогігієни, а також радіа-ційної гігієни і органічно поєднує їх.

Гігієнічна наука і санітарна практика виникли й розвива-ються в тісному контакті і взаємодії як з медичними, так і з багатьма природознавчими, технічними, фізико-математичними, хімічними, будівельними та іншими науками, зокрема таки-ми, як архітектура, будівництво, геологія, географія, астроно-мія, кліматологія, метеорологія, психологія, педагогіка, стати-стика та багатьма іншими.

Так, для характеристики навколишнього середовища гігієна використовує дані і дослідження метеорології, географії, астро-номії, кліматології, радіології та ін. Під час вивчення здоров'я людини — дані фізіології, біофізики, біохімії, анатомії, гісто-логії та ін. У ході проведення гігієнічних досліджень — дані біології, хімії, математики, кібернетики, мікробіології та ін.

Під час розробки профілактичних заходів — дані терапії, хірургії, епідеміології та ін.

Розглядаючи методологію окремої наукової дисципліни, слід зазначити, що в загальнонауковому розумінні цього поняття методологія як об'єкт наукового пізнання являє собою вчен-ня про основні його закони, методи та принципи, вихідні за-сади теоретичної та практичної діяльності людини.

Основою методології гігієни як пріоритетної галузі медич-ної діяльності є визнання тісного взаємозв'язку людини з на-вколишнім середовищем, залежності здоров'я від впливу його чинників та умов.

Отже, предметна методологія гігієни — це сукупність науко-во