На цій підставі науково обґрунтовані наступні закони (по-стулати) гігієни (Гончарук Є. Г., 1992).

Перший закон гігієни — про рушійні сили порушення ста-ну здоров'я людей.

Згідно з ним порушення стану здоров'я людей (хвороба, зниження резистентності, імунного статусу або адаптацій-но-компенсаційних можливостей організму), спричинене фізичними, хімічними, біологічними або психогенними еті-ологічними чинниками, може виникнути лише за наявності трьох рушійних сил: джерела шкідливості (забруднювача) або комплексу шкідливостей, чинника (механізму) впливу або передачі цього забруднювача і сприйнятливого (чутли-вого до цього забруднювача) організму. За відсутності хо-ча б однієї із цих умов або рушійних сил процесу зміни ста-ну здоров'я під впливом чинників навколишнього середови-ща для даної віково-статевої чи професійної групи людей не станеться.

Другий закон гігієни — закон негативного впливу на на-вколишнє середовище діяльності людей. Відповідно до нього незалежно від своєї волі та свідомості, у зв'язку з фізіологіч-ною, побутовою та виробничою діяльністю люди негативно впливають на навколишнє середовище, що тим небезпечніше, чим нижче науково-технічний рівень виробництва, культура населення та соціальні умови життя.

Третій закон гігієни — закон негативного впливу на навко-лишнє середовище природних екстремальних явищ — визна-чає, що природне навколишнє середовище забруднюється не тільки під впливом фізіологічної, побутової та виробничої діяль-ності людей, але й унаслідок екстремальних природних явищ і катаклізмів, таких як спалахи на Сонці, вулканічна діяльність, землетруси, активна циклонічна та антициклонічна діяльність тощо.

Четвертий закон гігієни — закон позитивного впливу на навколишнє середовище людського суспільства — підкреслює, що у процесі створення сприятливих умов проживання і тру-дової діяльності людське суспільство залежно від соціального рівня розвитку, культури, досягнень науково-технічного про-гресу, а також економічних можливостей цілеспрямовано по-зитивно впливає на навколишнє середовище з метою його оздоровлення, запобігаючи забрудненню і, тим самим, підви-щуючи рівень здоров'я населення.

П'ятий закон гігієни — закон негативного впливу забруд-неного (денатурованого) природного навколишнього середо-вища на здоров'я людини — стверджує, що під час контакту людини з навколишнім середовищем, забрудненим фізіологі-чними виділеннями, побутовими або техногенними забрудню-вачами у кількостях, які перевищують гігієнічні нормативи, неминуче настає зміна стану здоров'я в бік його погіршення.

Шостий закон гігієни — закон позитивного впливу при-родного навколишнього середовища на здоров'я населення — засвідчує, що природні чинники навколишнього середовища (сонце, чисте повітря, чиста вода, доброякісна їжа) позитивно впливають на здоров'я людей, сприяючи його збереженню і зміцненню в умовах доцільного використання.

У сучасній гігієні виділяють 5 основних, специфічних для цієї науки методів досліджень: епідеміологічний метод вив-чення здоров'я населення, метод санітарного обстеження, ме-тод гігієнічного експерименту, метод санітарної експертизи, метод санітарної освіти.

Епідеміологічний метод — це сукупність різноманітних спо-собів вивчення здоров'я населення, що перебуває під впли-вом різних ендогенних (генетичних, вікових, ендокринних та ін.) і соціальних та природних екзогенних (фізичних, хімічних, біологічних та ін.) чинників середовища перебування.

Епідеміологічний метод передбачає комплексне вивчення як навколишнього середовища, так і передусім особливостей впливу його на організм і здоров'я людини.

Існують 4 різновиди епідеміологічного методу вивчення здо-ров'я населення, а саме: санітарно-статистичний метод, метод медичного обстеження популяцій, метод клінічного спостері-гання за людьми, які спеціально відібрані (волонтерами), та метод натурного експерименту серед широкого загалу населення.

При цьому використовують такі методики дослідження, як фізичні, хімічні, фізико-хімічні, біологічні, медико-географічні,

клінічні, фізіологічні, біохімічні, токсикологічні, санітарно-ста-тистичні та ін.

Метод санітарного обстеження є одним з основних прийомів у роботі санітарного лікаря під час вивчення чинників сере-довища (навколишнього, виробничого, житлового і т. д.), які впливають на здоров'я та санітарно-побутові умови життя людей, і полягає в здійсненні візуального спостереження та санітарного опису чинника або об'єкта, що підлягає дослід-женню.

Виділяють 2 різновиди методу санітарного обстеження: са-нітарний опис (оцінка санітарного стану об'єкта за зовнішні-ми ознаками) та поглиблене санітарне обстеження з викорис-танням інструментально-лабораторних досліджень чинників навколишнього середовища.

Метод гігієнічного експерименту передбачає проведен-ня експерименту (досліду) в реальних умовах (метод натур-ного гігієнічного експерименту) або його проведення в умо-вах лабораторії (метод лабораторного гігієнічного експери-менту).

Виділяють 2 різновиди методу натурного гігієнічного експе-рименту: натурний, що стосується вивчення особливостей впливу чинників навколишнього середовища на здоров'я лю-дей; та натурний, що стосується вивчення кількісних і якісних характеристик природного середовища, які склалися внаслі-док трудової та побутової діяльності людини.

Суть методу лабораторного гігієнічного експерименту поля-гає в тому, що в лабораторних умовах на математичних, кібер-нетичних, санітарно-технічних та інших моделях і установках проводиться експеримент або з вивчення впливу чинників навколишнього середовища на здоров'я людини, або з вивчення окремих чинників навколишнього середовища.

Метод санітарної експертизи передбачає дослідження та розв'язання будь-яких питань особами, які володіють сукупніс-тю спеціальних знань у галузі гігієни і санітарії. До числа об'єктів, що підлягають санітарній експертизі, належать пит-на вода, продукти, підприємства громадського харчування, дитячі дошкільні та загальноосвітні установи, лікувально-профілактичні заклади, книги, дитячі іграшки, одяг тощо.

Метод санітарної освіти являє собою гігієнічне виховання та навчання населення основам здорового способу життя, пра-вилам профілактики захворювань, формуванню його загально-гігієнічної та екологічної грамотності.

Підставою щодо забезпечення оптимальних умов для життє-діяльності людини та адекватного управління якістю середо-вища є гігієнічне регламентування.

У зв'язку із цим виникає нагальна потреба як загальнометодологічного, так і прикладного змісту в науковому обґрун-туванні оптимальних та гранично допустимих параметрів чин-ників навколишнього середовища, які служать основою для визначення та опрацювання гігієнічних нормативів, санітар-них правил і норм та профілактичних заходів.

Гігієнічним нормативом називають чітко визначений діапа-зон параметрів чинника навколишнього середовища, який є оптимальним або безпечним з точки зору збереження нор-мальної життєдіяльності і здоров'я людини, людської попу-ляції і