Напрямок руху повітря та його силу треба враховувати при плануванні й забудові населених пунктів. Для цього попередньо проводять дослідження зміни напрямків вітру за рік (декілька років). На підставі отриманих даних графічно зображується повторюваність вітрів різного напрямку, що дули за цей термін часу, які назива-ють розою вітрів

З графіка видно, що пануючим є південно-східний вітер. Відпо-відно в протилежній від напрямку пануючих вітрів стороні треба будувати ті об'єкти, що можуть своїми викидами забруднювати повітряний басейн населеного пункту (наприклад, теплоелектро-станцію, асфальтобетонний завод тощо. Графік рози вітрів будуєть-ся за румбами, із яких вісім є основними (Пн, ПнС, С, ПдС, Пд, ПдЗ, 3, ПнЗ), решта-додаткові.

Крім вищевказаних метеорологічних чинників (температура, вологість, швидкість руху повітря), на теплообмін організму в ком-плексі з ними впливає радіаційна температура, яка випромінюєть-ся з поверхні предметів, що оточують людину, або утворюється за рахунок інтенсивного сонячного чи інших джерел інфрачервоного випромінювання.

Нормальні умови для життя і праці людини створюються при збереженні теплової рівноваги, тобто, коли встановлюється баланс між теплопродукцією організму та віддачею тепла в навколишнє середовище без перенапруження внутрішніх терморегуляторних механізмів.

Втрата тепла організмом залежить від умов мікроклімату. Мікроклімат-не комплекс факторів, що впливають на теплообмін: температура, вологість, швидкість руху повітря та радіаційна тем-пература, які можуть перебуває між собою у різних співвідношен-нях. Визначивши ці показники, можна мати уявлення про мікроклі-мат житла, лікувально-профілактичних закладів у цілому і їх окре-мих елементів (палати для хворих, операційної, процедурної), а також про мікроклімат цеху, вулиці, села, міста тощо.

Віддача тепла організмом в навколишнє середовище при кімнатній температурі в межах 18-21 °С в основному відбувається через шкіру-до 85 %, решта- 15 % -витрачається на зігрівання спожитих їжі та напоїв, повітря, що вдихається, і на випаровування води під час видиху із поверхні легень та верхніх дихальних шляхів. Причому із 85 % тепла, що втрачається через шкіру, приблизно 45 % припадає на випромінювання, біля 30 % -на проведення та 10 % -на випаровування поту з поверхні шкіри.

Якщо радіаційна температура (температура навколишніх пред-метів, стін, стелі тощо) буде перевищувати температуру шкіри тіла, то втрата тепла шляхом випромінювання може взагалі не відбува-тися, тому що людина отримуватиме від навколишніх предметів чи якого-небудь джерела випромінювання більше тепла, ніж віддава-тиме його в навколишнє середовище, що спостерігається, наприк-лад, на виробництві, де виділяється багато теплової енергії (у хлібо-пекарнях, мартенівських та ливарних цехах), в умовах жаркого клімату тощо. Інші чинники - температура, вологість і швидкість руху повітря - на віддачу тепла випромінюванням не впливають, тому в цих умовах може виникати перегрівання організму людини.

Шляхом проведення тепло буде втрачатися при контакті по-верхні тіла з повітрям, яке його оточує-конвекція, та з предметами (стіл, крісло, підлога, ліжко тощо) - кондукція. Зазвичай, більше тепла втрачається конвекцією - чим менша температура повітря і, відповідно, більша різниця температур між ним і тілом, тим більша тепловіддача. Навпаки, при підвищенні температури повітря втрата тепла конвекцією буде зменшуватися, припинення її спостерігається при температурі повітря +33-35 °С. При подальшому підвищенні температури повітря може настати перегрівання організму внаслі-док отримання ним тепла конвекційним шляхом.

Посилення віддачі тепла конвекцією при температурі повітря менше 33-35 °С можна досягнути збільшенням швидкості руху по-вітря, наприклад, включенням вентилятора. Але якщо швидкість руху повітря буде перевищувати 1-3 м/с, то воно не встигне на-грітися від поверхні тіла, а тільки подразнюватиме шкіру внаслідок дії на ЇЇ барорецептори. Крім того, швидкий рух повітря при темпе-ратурі понад 33-35 °С сприятиме перегріванню організму.

З кондукцією пов'язана така властивість матеріалу, як тепло-ємність - здатність вбирати за одиницю часу визначену кількість тепла. Наприклад, підлога в кімнаті, що зроблена з дерева, та у ванній кімнаті, що встелена керамічною плиткою, має однакову температуру поверхні, але через підвищену теплоємність кераміч-ного матеріалу остання здається холоднішою.

Підвищений вміст водяної пари в повітрі зволожує одяг, чим погіршує здатність до збереження тепла через підвищення його теплопровідності і теплоємності, особливо при низькій температурі повітря та наявності вітру, тому що теплопровідність І теплоємність води майже у 20 разів більші, ніж повітря. Ці особливості треба враховувати в осінню та весняну пори року, коли температура по-вітря вища нульової відмітки, але через вологі одяг та взуття швид-ко настає переохолодження організму, особливо у дітей, що часто спричиняє простудні захворювання.

Втрата тепла випаровуванням (перспірацією) зумовлена тією кількістю поту, яка випаровується з поверхні тіла. Підраховано, що внаслідок випаровування одного грама поту організм втрачає близь-ко 2,5 кДж тепла. В умовах кімнатної температури за добу з по-верхні тіла людини випаровується приблизно 500 г поту, прн цьому втрачається понад 1200 кДж тепла." Якщо підвищується температура повітря І поверхонь, які оточують людину, то втрата тепла шляхом випромінювання і конвекцією знижується, натомість включаються компенсаторні механізми організму, які змушують активно працюва-ти потовидільну систему. Кількість поту може збільшуватися до декіль-кох літрів, відповідно