Найбільш ранні гормональні порушення при ожирінні пов'язані з порушенням секреції інсуліну. Існує тісний патогенетичний зв'язок двох захворювань обміну речо-вин — ожиріння і цукрового діабету.

Ожиріння — основний фактор ризику цукрового діабету. Комітет експертів ВООЗ в основні рекомендації для успішного лікування діабету включив необхідність знижен-ня маси тіла у повних людей. Важливий фактор розвитку ожиріння - зниження м'язової активності (телевізор, автотранспорт, побут). Нерідко ожиріння розвивається у колишніх спортсменів і людей важкої фізичної праці. Людям, схильним до повноти, не рекомендується відпочивати після прийому їжі (відкладається жир). Ще один фак-тор розвитку повноти — психологічні реакції на від'ємні емоції. У молодих людей апе-тит в цьому випадку знижується, а у старших, навпаки, з'являється бажання поїсти (вплив деяких речовин ендорфіни, енкефаліни).

Профілактика ожиріння. Вона повинна починатися з раннього дитячого віку. Особливої уваги надається дітям на штучному вигодовуванні. Мати переживає, що в неї мало молока і перегодовує дитину. Ожиріння, яке почалося в дитячому віці, відрізняється несприятливим прогнозом. Особливо звертають увагу на сім'ї, де ожиріння спостерігається у дорослих.

В первинній профілактиці велику роль відіграє пропаганда наукових знань про раціональне харчування. Ця проблема в даний час переростає в проблему загальнодер-жавного масштабу. Розрахунки показують, що якщо б вдалося в масштабах держави позбутися наслідків переїдання, це дозволило б зекономити 10% продуктів харчування.

Профілактичні заходи з попередження ожиріння потрібно проводити, в першу чергу, в групі ризику - сім'ї з повнотою, сидячі професії, ортопедичні захворювання, працівники галузі харчування.

Лікування. В будь-якому випадку ожиріння кількість калорій, що споживається, зумовлює необхідність застосування дієт з обмеженням енергетичної цінності. Однак, саме по собі обмеження харчування без підвищення енерговитрат не є радикальним.

Фізичне навантаження супроводжується викидом катехоламінів, які посилюють ліполіз і використання жиру. Терапія повноти триває довго, підхід до лікування пови-нен бути індивідуальний (стать, вік, професія, ступінь ожиріння).

В першу чергу необхідно проводити психотерапевтичну перебудову харчової по-ведінки. Взагалі, лікувати дорослих людей з ожирінням важко. Це веде до втрати ен-тузіазму і в пацієнта, і у лікаря (Карам,1979). Існує три групи хворих. Перша група критично відноситься до своєї зовнішності, вони намагаються менше ходити в гості, уникають зустрічей в громадських місцях, у них мають місце елементи невротизації. Цей контингент — активний помічник лікаря в лікуванні.

Друга група — пацієнти із зниженою критикою, вони байдужі до своєї зовнішності, вважають, що краще не лікуватись, щоб не мордувати себе голодом. Їх необхідно попередити про серйозні наслідки. Потрібно бути добрим психологом.

Третя група — критика свого стану відсутня. Вони щиро переконані, що вигляда-ють нормально, їх відрізняє почуття самозадоволення. Вони кажуть: "Можу лікуватись, але не хочу". Лікар повинен переконати пацієнта, що він хворий (задуха, біль в суглобах, біль у серці).

При формуванні палат або груп для лікування необхідно, щоб в групу людей, які критично оцінюють свій стан, не потрапив хворий з некритичним мисленням. Лікар повинен навчити хворого використовувати вигадку в боротьбі з власним апетитом — їсти їжу з меншого посуду, брати на виделку невелику кількість їжі, відрізати дуже тонкі шматочки, їсти повільно. Необхідно з'ясувати особливості харчової поведінки:

1.Засіб розрядки. 2. Засіб задоволення (як і алкоголізм). 3. Засіб комунікації (спілкування). 4. Засіб самоутвердження (дорогі страви, ресторан). 5. Засіб звички (перегляд телепередач, прийом їжі при читанні). 6. Засіб компенсації — заміна невдо-воленості від чогось.

Дієтичне лікування. Це основний метод при екзогенно-конституційному ожи-рінні. Але і решта видів ожиріння також лікується дієтою. Починати краще в умовах стаціонару, особливо при Ш-ІУ ступені.

Основні принципи дієтотерапії.

1. Зниження енергетичної цінності, але збалансоване за всіма інгридієнтами харчу-вання.

2. Багаторазове харчування без перевищення енергетичної цінності.

3. Повне утримання від алкогольних напоїв, які, крім додаткових калорій, знижу-ють контроль за вживанням їжі.

4. Обмеження введення вуглеводів, особливо моносахаридів.

5. Обмеження жирів тваринного походження і збільшення вживання рослинних олій (до 60%).

6. Контроль за вживанням рідини (не більше 1л).

Основне — кількість білка повинна залишатись незмінною. Введення білкового сніданку - патогенетичне зумовлений метод лікування. При ожирінні всмоктування

вуглеводів підвищене.

Якщо хворий ласун, то дають фруктозу, яка незначно підвищує вміст глюкози в крові, менше виділяється інсуліну. Можна застосувати метилцелюлозу.

Рослинна олія має антисклеротичну, жовчогінну, послаблюючу дію.

Пацієнту необхідно пояснити, що він повинен дотримуватись лікувальної дієти все життя. Необхідно разом з хворим підрахувати добову калорійність. Він, як прави-ло, говорить, що їсть мало, але не худне. Досвідчений лікар знає, що це не так. і підрахувавши разом з хворим калорійність його їжі, доводить, що він переїдає.

Знижують енергетичну цінність раціону поступово: спочатку до цифр, що не-обхідні за професією, потім до 1500-1200 кал. 1-2 рази на тиждень проводять розван-тажувальні дні.

Вуглеводні дні: яблучні (яблука містять багато клітковини) по 1,5 кг на день, краще кілька сортів, за 5-6 прийомів. Огіркові: 2 кг огірків на 5-6 прийомів, вони ма-ють тартронову кислоту, яка блокує перетворення глюкози в жир, можна призначати капусту, помідори, редиску тощо. Вуглеводні дні дають найбільшу втрату ваги, але пе-реносяться важко.

Білкові дні хворі переносять краще. Найбільш доцільно використовувати нежирне м'ясо (300 г на 5 порцій), можна запечене курча на день, нежирні сорти риби.

Сирний день — 500 г сиру на 5-6 прийомів. Додатково 2-3 склянки кави без цук-ру, настій шипшини. Краще застосовувати комбіновані розвантажувальні дні. Наприк-лад: 250 г сиру і 500 г овочевого салату