з'являється в попереку й іррадіює вниз за ходом сечоводу в статеві органи й передню поверхню стегна. Вирішальною в діагностиці є оглядова урограма, а при необхідності — хромоцистоскопія. Відсутність функції нирки справа достовірно дозволяє виключити діагноз гострого апендициту.
В ~ Г
Рис. 3.3.2. Етапи антеградної апендектомії: А — доступ Волковича-Мак-Бурнея; Б — пошарове розкриття черевної порожнини; В — мобілізація червоподібного відростка; Г — перев'язка червоподібного відростка біля основи та його відрізання;
ж
Рис. 3.3.2. Продовження:
Д — накладання кисетного шва;
Е — занурення кукси червоподібного
відростка й накладання 2-подібного
шва;
Ж — пошарові шви на рану.
Тактика і вибір методу лікування
Як свідчить досвід хірургів усього світу, при гострому апендициті своєчасна операція є єдиним ефективним методом лікування.
Доступ для апендектомії повинен найкраще забезпечити ви-конання операції. У типових випадках це може бути розріз Вол-ковича-Мак-Бурнея.
При знеболюванні перевагу варто віддати методам загально-го характеру. Коли під час операції апендикулярний відросток без особливих труднощів можна вивести в рану, виконують анте-градну апендектомію. На затискачах відрізають і перев'язують його брижу. Біля основи апендикс перетискують, перев'язують і перерізають. Куксу обробляють антисептичним розчином і перитонізують за допомогою кисетного шва (рис. 3.3.2).
Якщо ж у рану виводиться лише основа відростка, а верхівка фіксована в черевній порожнині, то раціональніше провести ретроградну апендектомію (рис. 3.3.3). При цьому відросток біля основи перерізають між двома лігатурами. Куксу обробляють антисептиком і перитонізують. Після цього видаляють апендику-лярний відросток у напрямку від основи до верхівки. За показан-нями операцію закінчують дренуванням черевної порожнини (дес-труктивний апендицит, випіт у черевній порожнині, капілярна кровоточивість із ложа). В останні роки успішно проходять опра-цювання й апробацію лапароскопічні методи апендектомії.