РЕФЕРАТ

на тему:

„Рентгенотерапія”

П л а н

Рентгенотерапія.

Значення в онкології.

Короткодистанційна рентгенотерапія.

Рентгенотерапія не пухлинних захворювань.

РЕНТГЕНОТЕРАПІЯ [рентгено - (по імені В. Рентгена) + грец. therapeіa - лікування] - метод променевої терапії, здійснюваної за допомогою рентгенівського випромінювання, що генерує спеціальними медичними рентгенотерапевтичними апаратами.

Розробка і упровадження цього методу пов'язані з відкриттям В. Рентгеном в 1895 р. рентгенівського випромінювання. У розвиток рентгенотерапії в нашій країні великий внесок внесли Д. Ф. Решетілло, А. А. Цейтлін, Н. У. Лазарев, А. І. Домбровськпй і ін.

Рентгенотерапія в онкології в даний час небагато втратила своє значення. Це пов'язано з упровадженням в клінічну практику гамма-апаратів, бетатронів, циклотронів і лінійних прискорювачів, що генерують випромінювання високі енергії - гамма-випромінювання, гальмівне випромінювання, електронне випромінювання, нейтронне випромінювання, протонне випромінювання і інші, що дало можливість створити краще дозовий розподіл в пухлині і навколишніх здорових тканинах. Проте короткодистанційна (близькофокусна) рентгенотерапія зберігає значення при лікуванні різних, глибоких обробок поверхнево розташованих, пухлин шкіри (рак шкіри, базалцома, хвороба Боузна, метастази раку в шкіру) і прикордонних слизуватих оболонок (верхня і нижня губа, порожнина рота, зовнішній жіночі статеві органи, пряма кишка); при передпухлинних захворюваннях (лейкоплакія, гіперкератози), злоякісних (ангіосаркома, саркома Капоши) і доброякісних пухлинах судинного походження (гемангіома і лімфангіома).

Рентгенотерапія проводять в радіологічних відділеннях. Рентгенівське випромінювання, вживане при короткодистанційній рентгенотерапії, характеризується максимальною енергією фотонів до 40-45 кев. Опромінювання проводять при невеликій відстані джерело - поверхню, що складає від 15 до 300 мм і залежно від характеру захворювання і локалізації патологічного процесу. Різновидом короткодистанційної рентгенотерапії є рентгенотерапія, проведена ультра м'яким не фільтрованим рентгенівським випромінюванням генерує при напрузі 6-12 квартир Обмежена проникаюча здатність (1-2 мм) дозволяє застосовувати її тільки при самих поверхневих ураженнях шкіри.

Короткодистанційна рентгенотерапія може застосовуватися в з'єднанні з одним з дистанційних методів променевої або терапії входити і комбіноване лікування.

Опромінювання проводиться з одного або декількох нулів. При злоякісних пухлинах разові дози складають 200-250 рад на кожне поле (2.0-2.5 Гр), сумарних 5000-6500 рад (50-65 Гр) при ритмі 5 фракцій в тиждень. При деяких формах злоякісних пухлин сумарна доза може бути збільшена.

Місцева променева реакція виявляється у вигляді сухого або вологого радіоєпідерміту або радіоєпітеліїту і закінчується через 4-6 тіж. У наступному можливі локальна атрофія шкіри, телеангиектазія. Індурація шкіри і променеві язви можуть виникати після рентгенотерапія в сумарній дозі перевищуючої 7000 рад (70 Гр).

Рентгенотерапія не пухлинних захворювань направлена на придушення запальному реакції, утиск проліферативних процесів, хворобливої чутливості, зниження секреторної активності залоз і ін. Зниження хворобливої чутливості при рентгенотерапія пов'язана з прямим впливом іонізуючого випромінювання на нервові закінчення, сенсибілізовані серотоніном і продуктами білкового розпаду у вогнищі запалення, а також з ослабленням запальних зміні (ацидозу, підвищеної концентрації іонів калію) викликаних опромінюванням.

Рентгенотерапія не пухлинних захворюваннях повинна проводитися за строгими індивідуальними свідченнями, при точно встановленому діагнозі і лише при неефективності інших, не променевих методів лікування.

Рентгенотерапія проводять при гострих і хронічних запальних і гнійних процесах або самостійно в з'єднанні з оперативним лікуванням і антибактеріальною терапією. Вона може бути використана при деяких післяопераційних ускладненнях (анастомозах, стійкі запальні інфільтрати у області рани).

Рентгенотерапія може застосовуватися також при деяких не пухлинних поразках ендокринної системи (дієнцефальний синдром), деяких неспецифічних дегенеративно-дистрофічних і запальних процесах кістково-суглобового апарату, що супроводжуються реактивним запаленням м'яких тканин і вираженим хворобливим синдромом.

Іноді рентгенотерапія застосовується при лікуванні колоїдних фляків, екземи, нейродермітів.

Протипоказана рентгенотерапія не пухлинних захворювань у дітей і під час вагітності.

Одним з основних принципів рентгенотерапії не пухлинних занедужуй є прагнення одержати ефект при опромінюванні мінімальними дозами. При гострих запальних процесах разова доза складає 15-25 рад (0,15-0,25 Гр), при хронічних - 30-60 рад (0,3-0,6 Гр), при гіперпластичних 100 рад (1 Гр). Сумарні дози знаходяться в діапазоні від 50-100 рад (0,5- 1 Гр) при гострих, 150-300 рад (1,5-3 Гр) при хронічних і до 1000 рад (10 Гр) при гіперпластичних процесах.

Залежно від форми захворювання опромінювання проводиться з інтервалами 3-5 днів при гострих, 1-2 дні - при хронічних і щоденно при гіперпластичних процесах (5 фракцій в тиждень). Терапевтична ефективність рентгенотерапія при не пухлинних захворюваннях складає 85-98%. Повторний курс при загостренні хронічних захворюванні проводиться не раніше ніж через 6 мес.

Л і т е р а т у р а :

Ремізів А. Н. Медицинська і біологічна фізика. – Р.: Вищ. школа, 1987.

Лівенцев Н. М. Курс фізики, Т.2. – Р.: Вищ. школа, 1978.

Велика медична енциклопедія, - т. 11.