Класичну працю Лаеннека про аускультацію через рік після опублікування було вже перекладено майже на всі європейські мови.
Велика історична заслуга Лаеннека в тому, що він не тільки відкрив аускультацію, а й дав патологоанатомічне пояснення ознак, які можна виявити за допомогою цього методу.
Інші вчені:
Розроблені Корвізаром і Лаеннеком нові методи клінічного дослідження почали застосовувати в інших країна. В Росії одними 3 перших ввели їх у практику та вдосконалили Г. І. Соколовський і П. А. Чаруковський.
У Берліні активно поширювали методи перкусії та аускультації, а також клініко-патологічні зіставлення І. Шенлейн і Ф. Фрерикс. У Відні цим питан-ням приділяли багато уваги й. Шкода (чех за національністю) і Иоганн Дітль. «Уже пробив останній час безгрунтовної емпірії,—зазначав Шкода у своїх лекціях,— тільки те, що має суто наукове природоісторичне обґрунтування, повинне вводитись у практичну медицину, все інше—містика. Медици-на — наука, а не мистецтво».
Нові методи дослідження значно поліпшили діагностику захворювань, тимчасом як лікувальні можливості залишались малодійовими, застарілими, обмежувалися в основному частими кровопусканнями, проносними та блювот-ними. Це давало підстави для скепсису щодо лікувальних можливостей меди-цини взагалі. «Ми можемо розпізнавати, описувати й розуміти захворювання, але ми не повинні навіть мріяти про можливість впливати на них нашими засобами». Ще більш крайніх поглядів, ніж Шкода, дотримувався Дітль:
«Краще, що можна зробити при внутрішніх хворобах,— це не робити нічого».
Л і т е р а т у р а :
1. Верхратський С.А., Заблудовський П.Ю.,- Історія медицини. К. 1991
Верхратський С.А., - Історія медицини. М. 1983
3. Мулановський М.П., - Історія Медицини. М. 1969