Ремінералізация можлива тільки при певному ступені ураження зуб-них тканин. Межа поразки визначається збереженням білкової матриці. Якщо білкова матриця збережена, то через властиві нею властивості вона здатна з'єднуватися з іонами кальцію і фосфату. Надалі на ній утворюються крі-сталли гидроксиапатіта. При початковому карієсі (стадія білої плями), при час-тічной втраті мінеральних речовин емаллю (демінералізация) утворюються сво-бодниє мікропростори, але зберігається білкова матриця, здатна до ремі-нералізациі.

Проникнення речовин в емаль відбувається в 3 етапи:

1) переміщення іонів з розчину в шар гідрата кристала;

2) з шару гідрата на поверхню кристала;

3) з поверхні кристала гидроксиапатіта в різні шари кристалічної решітки - внутрішньокристалічний обмін.

Якщо перший етап триває хвилини, то третій - десятки днів.

Відомо, що фтор при безпосередній дії на емаль зуба способст-вуєт відновленню її структури. Доведено, що не тільки в період енамелоге-неза, але і після прорезиванія зуба в поверхневих шарах емалі утворюється ус-тойчивий до дії агресивних чинників порожнини рота фторапатіт. Установле-но, що фтор сприяє прискоренню осадження в емалі кальцію у вигляді фторапа-тіта, що характеризується вельми стійкою стабільністю.

Ремінералізующую терапію карієсу зубів здійснюють різними методу-мі, внаслідок чого відбувається відновлення поверхневого шару поражен-ной емалі.

В даний час створений ряд препаратів, до складу яких входять іони каль-ция, фосфору, фтору, обуславлівающих ремінералізацию емалі зуба. Найбільш широкого поширення набули 10% розчин глюконата кальцію, 2% розчин фториду натрію, 3% розчин ремодента, фторсодержащие лаки і гелі.

До сьогоднішнього дня залишається популярною методика відновлення емалі по методу Леуса - Боровського.

Поверхню зубів ретельно очищають механічно від зубного нальоту щіткою із зубною пастою. Потім обробляють 0,5-1% розчином перекису водню і вису-шивают струменем повітря. Далі на ділянку зміненої емалі накладають ватяні тампони, зволожені 10% розчином глюконата кальцію на 20 хвилин, тампони міняють через кожних 5 хвилин. Потім слідує аплікація 2-4% розчину фториду натрію на 5 хвилин. Після завершення процедури не рекомендується приймати пищу протягом 2 годин. Курс ремінералізующей терапії складається з 15-20 апплі-каций, які проводять щодня або через день. Ефективність лікування оп-ределяют по зникненню або зменшенню вогнища демінералізациі. Для об'єктивнішої оцінки лікування може бути використаний метод фарбування ділянки 2% розчином метіленового синього. При цьому у міру ремінералізациі поверх-ность шару ураженої емалі інтенсивність її фарбування буде уменьшать-ся. В кінці курсу лікування рекомендується використовувати фтористий лак, який наносять на ретельно висушені поверхні зубів пензликом, разова доза не більше 1 мл, обов'язково в підігрітому вигляді.

В.К. Леонтьев запропонував використовувати для аплікації 1-2% гель фториду на-трія на 3% агар-агарі. Після професійного чищення зубів розігрітий на спиртівці гель пензликом наносять на висушені зуби. Через 1-2минуты він за-стиваєт у вигляді тонкої плівки. Курс лікування 5-7 аплікацій.

Р.П. Растіня з успіхом застосовувала 3% розчин ремодента для аплікацій.

Лікування ремодентом проводиться таким чином: поверхні зубів тща-тельно очищаю механічно зубною щіткою з пастою. Потім зуби обробляють 0,5% розчином перекису водню, висушують струменем повітря. Далі на участ-ки зміненої емалі накладають ватяні тампони, змочені ремінералізую-щим розчином ремодента на 20-25 хвилин, тампони міняють через кожних 4-5 мі-нут. Курс лікування 15-20 аплікацій.

Поверхневий карієс.

Поверхневий карієс є відносним свідченням до пломбування. У дітей і підлітків поверхневий карієс в більшості випадків не вимагає оперативного лікування. Нерідко поверхностиє дефекти при карієсі, располагаю-щиеся в межах емалі, не вимагають пломбування. У таких випадках достатньо сошліфовивать шорстку поверхню, провести ремтерапію. Проте при ло-калізациі дефекту в природних поглибленнях (фіссура) або на контактних по-верхностях препарування порожнини і її подальше пломбування обязатель-но. Пломбу можна накладати без ізолюючої прокладки.

Середній карієс.

При середньому карієсі препарування порожнини є обов'язковим.

Лікування складається з інструментальної обробки емалі і дентину, обра-зующих стінки і дно каріозної порожнини, і її подальшим заповненням про-кладкой і постійною пломбою.

Лікування середнього карієсу зводиться до дотримання загальних принципів і етапів препарування і пломбування.

Глибокий карієс.

При лікуванні глибокого карієсу препарування твердих тканин зубів є обов'язковим.

Препарування дна і стінок каріозної порожнини здійснюється про крепітацію. Якщо залишити на дні каріозної порожнини розм'якшений дентин, то процес демі-нералізациі під пломбою продовжуватиметься. Можна залишати кріпітірующий дентин, що пігментується, в порожнинах 1,2 класу по Блеку згідно принципу біологічної доцільності, який в порожнинах 3,4,5 класів Блека не сра-бативаєт, оскільки дентин, що пігментується, просвічує через емаль, не дозволить добитися ідеального косметичного ефекту при пломбуванні зуба коїпозітнимі пломбувальними матеріалами.

Далі провдітся антисептична обробка наявної порожнини. Використовуються теплі розчини антисептиків, щоб не дратувати пульпу зуба: 0,06% хлоргек-сидіна біглюконат, 0,02% розчин етакрідіна лактату, 5% розчин дімексида, 1% розчин етонія, ферменти з 1% розчином новокаїну.

Потім проводять висушування і знежирення отпрепарірованной каріозної порожнини. Використовуються стерильні ватяні тампони. Застосування спирту і ефіру для знежирення і висушування порожнини неприпустимо, оскільки вони є сильно дратівливими речовинами. Бажано використовувати препарати на ос-нове ЕДТА.

Далі накладається лікувальна прокладка, обов'язково в теплому вигляді і лише на дно отпрепарірованной каріозної порожнини, завтовшки не більше 0,5 мм. Або то-чечно (у проекції рогу пульпи).

Лікувальна прокладка винна:

1)Стимулировать репаратівную функцію пульпи зуба;

2)обладать бактерицидною і протизапальною дією на пульпу зуба;

3)действовать обезболівающе;

4)не дратувати пульпу зуба і слизисту оболонку порожнини рота;

5)обладать хорошою адгезією до тканин зуба;

6)быть пластичною;

7)выдерживать тиск після твердіння.

Всіма вищепереліченими властивостями володіють вітчизняні і зарубіжні препарати, що містять гидроксид кальцію:

· кальмецин;

· матеріал стоматологічний