В 1796 році в журналі фон Туфеланда Ганеман опублікував свою працю “Досвід нового принципу для знаходження цілющих властивостей лікарських речовин ”, в якому вперше оголосив принципи гомеопатії. Цю дату можна вважати роком народження нового напрямку в медицині. Потім Ганеман припинив викладання в університеті і повернувся до лікарської діяльності, і вже на практиці довелось перевірити дію принципу подібності, який в подальшому було сформульовано”Simila similibus curantur”(“подібне лікується подібним ”)

„Органон лікарського мистецтва” Саму їла Ганемана в цілому світі вважається основною класичною працею по гомеопатії. Вперше виданий в 1810 році, через 20 років після відкриття Ганеманом гомеопатичного методу лікування, „Органон” вміщує філософські, теоретичні і практичні аспекти гомеопатії.

Авторитет С.Ганемана як лікаря ріс з кожним роком, розширювалась практика. Разом з цим він постійно стикався з незадоволенням, заздрістю і протидією лікарів і аптекарів. В період з 1793 по 1810 рік С.Ганеман вимушений часто переїжджати з одного міста в інше.

В 1811 році вийшла книга С.Ганемана „Чисте лікознавство” в шести томах, де описано 60 лікарських засобів. Крім закону подібності тут були описані два інших правила гомеопатії: застосування малих доз і необхідність випробовування дії ліків на здоровій людині.

В 1828 році С.Ганеман випустив п’ятитомну працю „Хронічні захворювання”. Був уточнений і деталізований важливий принцип гомеопатії – потенціювання або динамізація ліків, дано пояснення ефективності малих доз. В 1831 році, коли в Європі була епідемія холери, С. Ганеман запропонував для лікування цього дуже важкого захворювання гомеопатичні засоби ( камфору, вератрум, солі міді ). Позитивний ефект гомеопатії був підтверджений багатьма лікарями того часу в Австрії, Італії, Венгрії, Англії, Росії та інших країнах.

В 1845 році рада медиків попросила французького міністра Франсуа Гізо заборонити застосування гомеопатії, але Гізо відповів дуже розумно: ”Якщо гомеопатія метод, який не має цінності, він зникне. Але якщо, навпаки, він прогресивний, то пошириться, що б не робили. Академія повинна прагнути цього найбільше, оскільки її завдання – стимулювати науковий прогрес і наукові відкриття”.

2 липня 1843 року на 89-ому році життя С.Ганеман помер і був похований в Парижі на кладовищі Пер-Лешез.

Два століття гомеопати всього світу свято слідують життєвому принципу С.Ганемана : лікувати „ правильно, безпечно, швидко і надійно”.

Гомеопатія в Україні має давню історію. Практикувати її почали в 30- х роках XIX століття. Перша гомеопатична аптека була відкрита в Києві в 1835 році. В 90- х роках створювались спілки послідовників гомеопатії: в грудні 1889 року – в Києві, в квітні 1890 року – в Одесі, в липні 1891 року – в Чернігові, в жовтні того ж року в Харкові. Спілки існували також у Полтаві і Кам’янець - Подільську.

Всі спілки з моменту заснування вели роботу по організації гомеопатичних лікувальних закладів, а через деякий час – і гомеопатичних стаціонарів.

В 1894 році Харківською міською радою і спілкою послідовників гомеопатії були виділені засоби на відкриття гомеопатичної лікарні. В цьому ж році в Харкові була відкрита перша гомеопатична аптека(провізор І.Струбчевський ), а в 1895- ому – ще дві.

Гомеопатичні аптеки Харкова обслуговували не тільки належну їм територію, але і великий район півдня Росії.

Спілка послідовників гомеопатії в Харкові на свої кошти утримувала бібліотеку, видавала гомеопатичні книги, брошурки, а з 1900 року і щомісячний журнал “Вісник гомеопатичної медицини”.

Великий вклад в розвиток гомеопатії в Харкові зробив Е.Я.Дюков, який займався не тільки гомеопатичною лікувальною практикою, але був автором ряду книг, статей по гомеопатії, першим перекладачем „Довідника гомеопата „ доктора Кларка, секретарем І Всеросійського з’їзду послідовників гомеопатії, видавав і редагував „ Вісник гомеопатичної медицини ” ( з 1900 по 1903 рік ).

Лікарями-гомеопатами , які практикували в той час в Харкові були А.П.Прусенко, Ю.Ф.Бреславський, С.П.Попов, Ю.М.Павленко. Всі вони вели прийом на дому.

В 1953 році міським відділом охорони здоров’я в Харкові був дозволений прийом лікарів - гомеопатів при поліклініці, а в 1954 році згідно наказу ОЗ СРСР № 434, 547 „Про випробовування і ефективність гомеопатичного методу лікування „ лікарі–гомеопати були переведені в госпрозрахункову поліклініку медичної спілки.

В 1957 році була створена Спілка лікарів-гомеопатів Харкова (20 чоловік), яка як філіал входила в склад Московської гомеопатичної спілки лікарів-гомеопатів.

В 1898 році була відкрита гомеопатична аптека в Одесі. Керуючим аптекою був Д.А.Лейбензон. Номенклатура аптеки складала 1384 назви гомеопатичних засобів, тут виготовляли 250 гомеопатичних препаратів по методу Швабе.

В 1890 році в місті було засновано Спілку послідовників гомеопатії, яка об’єднала 87 членів. Організатором був Л.Є.Бразоль.

В 1896 році було створено Одеську ганеманівську спілку на честь 100-річчя з дня опублікування С.Ганеманом першої роботи по гомеопатії. Спілка нараховувала 148 членів.

З 1903 року , коли „ Вісник гомеопатичної медицини ” починає видаватись в Одесі, І.М. Луценко стає його головним редактором. Діяльність гомеопатичних служб в той час носила благодійний характер. Велика допомога населенню була надана під час епідемій холери, черевного тифу і дифтерії.

Гомеопатичні аптеки функціонували в Києві ( Носальський ), Одесі ( Леві ), Бердичеві (Шапірович ), Кам’янець-Подільську ( Шрага ).

В Києві була створена гомеопатична школа, засновником якої був Дем’ян Володимирович Попов. Він почав займатися гомеопатією