зробив ще одне геніальне відкриття – особливий спосіб виготовлення ліків. С.Ганеман готував лікарські речовини шляхом послідовних розведень, кожний раз струшуючи розчин. По мірі збільшення числа розведень вміст речовини або її концентрація зменшувались з кожним наступним розведенням. По мірі послідовних розведень і струшувань з’являється і підсилюється лікувальна дія ліків. С.Ганеман назвав цей метод приготування ліків динамізацією ( dinamis – сила). Перші розведення є низькими, а наступні – середніми і високими.
Робочий процес приготування таких ліків одержав назву „потенціювання”, а розведення – „ потенції ”. „ Гомеопатична динамізація – істинне пробудження в натуральних речовинах лікувальних властивостей, прихованих, коли ця речовина знаходиться в необробленому вигляді ”.
В сучасній медицині цей метод використовується в гомеотоксикології, ізотерапії, антропософії, санум-терапії, суїс-органними препаратами, каталізаторами, метаболітами біохімічних процесів, нозодами і для зняття блокади „ великої захисної системи „ хімічними речовинами.
Гомеопатичні лікарські засоби призначають згідно закону подібності. Для встановлення подібності клінічну картину, яка спостерігається у хворого, порівнюють з дією гомеопатичного засобу. Дію кожного лікарського засобу вивчають перш за все за допомогою експерименту : випробовування лікарської речовини на здорових людях і тваринах.
Випробовування проводять з використанням „ великих ”доз лікарських речовин. Це можуть бути і перші десятинні розведення ( в даний час практично не застосовуються ), і низькі, середні, і високі сотенні.
Досліди проводять на практично здорових особах різної статі і віку, частіше за все сліпим методом, коли піддослідні і лікарі не знають, яку речовину досліджують. Ліки приймають щоденно, 3 рази на день, протягом тривалого (тиждень або місяць) періоду. Спостереження ведуть протягом прийому препарату і в подальшому – до зникнення симптомів.
Одержані у різних осіб дані, зведені в одне і звірені між собою, являються головною складовою патогенезу.
При гомеопатичному лікуванні інколи виникають короткочасні погіршення стану. З’являються симптоми, що спостерігались у хворого в минулому або властиві його родичам. Загострення, на відміну від побічних дій, при правильному виборі мають тенденцію зменшуватись і зникати, не дивлячись на продовження прийому препарату в тій самій дозі.
На думку гомеопатів, поява загострення у хворих – часто показник адекватно призначеного лікування.
Таким чином, основним завданням експериментальних дослідів на здорових людях є вивчення гомеопатичних лікарських засобів і виявлення психічних, індивідуальних і загальних симптомів.
С.Ганеманом було встановлено, що один і той самий засіб, правильно підібраний і добре динамізований, не однаково діє на різних пацієнтів. Хворі, на яких той чи інший препарат діє особливо добре, мають не тільки схожу будову тіла і фізичні ознаки, але й особливості поведінки, реакцію на захворювання і інші функціональні і психологічні ознаки. Так склались уявлення про конституційні типи в гомеопатії.
Згодом сформувалось уявлення про дві подібності в гомеопатичній практиці: перша – між лікарським засобом і захворюванням і друга – між лікарським засобом і хворим.
В гомеопатичній практиці класифікація конституційних типів ширша і більш деталізована, ніж в загальноприйнятих аллопатичних рубрикаціях. Число таких типів відповідає числу гомеопатичних засобів. Гомеопатпм зрозумілі такі характеристики пацієнтів, як типи ігнації, пульсатили, хамомілли, платіни, нукс-воміка і т.д.
Разом з гомеопатичними типами ліків і пацієнта обов’язково враховуються модальності. Під модальностями в гомеопатії розуміють умови, в залежності від яких симптоми у хворого з’являються або зникають, посилюються або слабшають. Мова йде про час, схід чи захід сонця, фази місяця, пори року, силу вітру, змінах погоди і т.д. Враховується те, погіршується чи покращується стан хворого в спокої або в русі, в залежності від прийому іжі ,шуму, світла, музики, думок про хворобу, страху, радості, суму, тривоги, дратівливості і т.д. Приділяється увага характеристиці сну.
4) Правила виписування гомеопатичних
рецептів
Екстемпоральні лікарські засоби – це препарати, призначені для індивідуального використання, вони готуються в аптеках по рецептам лікарів-гомеопатів.
Гомеопатичні рецепти відрізняються від звичайних. В них відсутнє традиційне звертання „ Rp.”, тому назву лікарського засобу пишуть на латинській мові в називному відмінку. В усьому іншому це той самий документ, як і рецепт на негомеопатичні лікарські засоби.
Рецепт має медичне, юридичне, технологічне і господарське значення.
Медичне значення рецепта заключається в тому, що він являється документом, який є єдиною основою для відпуску із аптек гомеопатичних лікарських засобів і застосування їх хворими згідно з вказівками лікаря і способом застосування з врахуванням індивідуального підходу до хворого.
Юридичне значення рецепта заключається в тому, що він дає право на придбання лікарських препаратів і відрізняється раціональним призначенням рецептурного пропису хворому, датою виписки, наявністю прізвища хворого, прізвища лікаря та ін. У виняткових випадках він може бути речовим доказом. Особи, що виписують рецепти і які готують по них лікарські препарати, несуть юридичну відповідальність.
Технологічне значення рецепта заключається в тому, що він служить основою для провізора ( фармацевта ) при виготовленні лікарських препаратів: які лікарські засоби треба взяти і в якій лікарській формі їх відпустити.
Господарське значення рецепта заключається в тому, що він являється документом на розхід лікарських засобів і додаткових матеріалів.
Вверху рецепта ставиться штамп лікувально-профілактичного закладу, потім пишеться прізвище хворого, дата виписування рецепта, прізвище та ініціали лікаря, а потім виписуються лікарські засоби ( на латинській мові ) і спосіб їх застосування.
Крім гомеопатичних засобів для внутрішнього застосування в гомеопатичних рецептах виписуються і зовнішні лікарські засоби – мазі, олії, оподельдоки, примочки, полоскання, свічки та ін.
Умовні позначення, які допускаються в гомеопатичних рецептах:
рідкі ліки – dilutio, скорочено – dil.;
ліки