Крапля як лікарська форма

курсова робота з технологій

ЗМІСТ

Вступ

Актуальність теми дослідження. Головною особливістю ліків, що відрізняє їх від будь-якого іншого виду продукції, у тому числі і харчових, є те, що вони призначені для прийому хворою людиною, організм якої перебуває, як правило, в стані відхилення від норми з різко послабленими захисними функціями. У зв'язку з цією особливістю пред'являються надзвичайно серйозні і строгі вимоги до якості ліків: їх терапевтичної ефективності, чистоти, стабільності, стерильності, точності дозування і т.д.

Якість ліків залежить від ряду чинників: початкових лікарських і допоміжних речовин, умов виробництва і технології, якості устаткування і пакувальних матеріалів, особистої гігієни фармацевта та ін., до яких пред'являються певні вимоги. Ліки повинні відповідати нормам, сформульованим і закріпленим у керівних документах.

Комплекс вимог, перерахованих у відповідних документах, що стосуються якості початкових і допоміжних речовин і матеріалів, технології ліків і якості власне ліків як готового продукту, може бути визначений як державне нормування виробництва ліків.

Згідно з сучасними біофармацевтичними уявленнями, лікарська форма – це раціональна з фармакокінетичної точки зору, зручна для застосування форма препарату, що забезпечує оптимальну терапевтичну дію.

В даний час є декілька класифікацій лікарських форм. Найбільш поширеними є класифікації лікарських форм залежно від їх агрегатного стану і залежно від шляхів введення (способів призначення).

За агрегатним станом розрізняють рідкі, м'які, тверді і газоподібні лікарські форми.

Готуючи рідкі лікарські форми, дотримуються певного порядку розчинення і змішування лікарських засобів з врахуванням їх фізико-хімічних властивостей.

Краплі (Guttae) – рідка лікарська форма (розчин, суспензія, емульсія), що містить діючі речовини у вельми високій концентрації. Їх дозують краплями і відпускають в мініатюрних упаковках.

Актуальність теми курсової роботи полягає в тому, що краплі, як лікарські форми є одними з найбільш поширених станів лікарських препаратів, а тому виникає необхідність їх детальнішого дослідження.

Об'єктом дослідження курсової роботи є лікарська форма, тобто наданий лікарському засобу зручний для вживання стан, при якому забезпечується необхідний лікувальний ефект.

Предмет дослідження – крапля як лікарська форма.

Метою курсової роботи є дослідження краплі як лікарської форми.

Мета курсовової роботи передбачає виконання таких завдань:

Розділ 1. Крапля в системі класифікації лікарських форм

1.1. Класифікація лікарських форм

Згідно з сучасними біофармацевтичними уявленнями, лікарська форма – це раціональна з фармакокінетичної точки зору, зручна для застосування форма препарату, що забезпечує оптимальну терапевтичну дію.

В даний час є декілька класифікацій лікарських форм. Найбільш поширеними є класифікації лікарських форм залежно від їх агрегатного стану і залежно від шляхів введення (способів призначення).

За агрегатним станом розрізняють рідкі, м'які, тверді і газоподібні лікарські форми.

Найпоширенішою групою рідких лікарських форм є розчини (Solutiones). У практиці частіше застосовують водні, спиртні, гліцеринові, олійні розчини лікарських речовин, а також розчини препаратів у ряді синтетичних розчинників – поліетиленгліколі, пропіленгліколі, етилолеаті, бензилбензоаті і т.д. Найбільш цінними властивостями розчинів є швидке всмоктування з них лікарських речовин, зручність застосування, зменшення дратівної дії препаратів, зручність і точність дозування. Перераховані позитивні властивості розчинів служать причиною постійного розширення їх асортименту за рахунок переведення в розчинний стан за допомогою спеціальних технологічних прийомів і допоміжних речовин уже відомих, але важко або зовсім нерозчинних препаратів. Основний недолік розчинів – зменшення, як правило, стабільності в них лікарських речовин, у ряді випадків – складність приготування і стабілізації препаратів, великий об'єм, необхідність застосування спеціальної тари.

З біофармацевтичної точки зору розчини є найкращою лікарською формою для внутрішнього застосування з найвищим значенням фізіологічної доступності препарату.

Суспензії (Suspensiones) – рідкі лікарські форми, що є тонкими суспензіями твердих лікарських речовин в рідкому середовищі. В якості останніх можуть служити вода, спирт, жирні олії, гліцерин, синтетичні розчинники (поліетиленгліколь, пропіленгліколь і т. д.), в яких відповідні лікарські речовини звичайно важкорозчинні.

Характерною для цієї лікарської форми є можливість призначати у вигляді рідкої суспензії лікарські речовини із строго заданим розміром частинок, регулюючи тим самим швидкість абсорбції.

Призначення препаратів у вигляді суспензій має ряд істотних переваг перед призначенням їх у вигляді твердих лікарських форм. У той же час метастабільність суспензій як гетерогенних систем, складність їх приготування, необхідність використання спеціальних технологічних прийомів, допоміжних речовин і устаткування, які можуть мати місце тільки в умовах сучасного фармацевтичного підприємства, всі більшою мірою роблять нераціональним приготування їх (за рідкісним виключенням) в аптеці.

Емульсії (Emulsa) – рідкі лікарські форми, що є поєднаннями взаємонезмішуваних рідин, створюючих стабільні рідкі системи за допомогою особливих технологічних прийомів і спеціальних допоміжних речовин-емульгаторів. Призначення лікарських речовин у вигляді емульсій дозволяє маскувати неприємний смак, колір, запах препаратів при одночасному зменшенні їх дратівної дії на слизисті оболонки шлунково-кишкового тракту і тканини. Як і у разі суспензій, емульсії дозволяють змінити характер дії лікарських речовин, головним чином за допомогою дії на процеси їх абсорбції.

Емульсії так само, як суспензії і розчини, є лікарськими формами універсального призначення: їх застосовують всередину (ДФУ, стаття №239), зовнішньо і у вигляді ін'єкцій.

Краплі (Guttae) – рідка лікарська форма (розчин, суспензія, емульсія), що містить діючі речовини у вельми високій концентрації. Їх дозують краплями і відпускають в мініатюрних упаковках [19, 40].

Класифікація лікарських форм за їх агрегатним станом є надзвичайно простою і зручною в практиці фармацевта і лікаря.

В даний час є багато даних, що вказують на значну залежність терапевтичної ефективності лікарських речовин, а також характеру і тяжкості можливих ускладнень від