Краплі конвалієво-валеріанові— | Краплі по 30 мл у флаконах,флаконах-крапельницях

1 | 2 | 3

Кромозил— | Краплі очні по 10 мл у флаконах № 1

Ксилометазолін | Xylomethazoli№e | Краплі для носа 0,05%, 0,1% по 10 мл у флаконах № 1

Ксимелін | Xylomethazoli№e | Краплі для носа (0,5 мг/ 1 мл; 1 мг/1 мл) по 10 мл у флаконах № 1

Ментоклар— | Краплі по 50 мл у флаконах № 1; краплі 50 мл у флаконах № 1 у комплекті з інгалятором ментоклар

Мулімен— | Краплі для внутрішньогозастосування по 50 мл у флаконах № 1

Називін | Oxymetazoli№e | Краплі в ніс 0,025 % по 10 мл у флаконах; 0,05 % по 10 мл у флаконах; 0,01 % по 5 мл у флаконах

Нашатирно-анісові краплі— | Краплі по 25 мл у флаконах; флаконах-крапельницях

Нітрофунгін | Chlor№itrophe

№ol* | Розчин для зовнішнього застосування по 25 мл (250 мг) у флаконах № 1

Нова фігура краплі др. Тайсс— | Розчин для внутрішнього застосування по 50 мл у флаконах

1.2. Правила виготовлення концентрованих розчинів

Концентровані розчини – це недозований вид аптечної заготівки, що застосовується для приготування лікарських форм з рідким дисперсійним середовищем, шляхом розведення або в суміші з іншими лікарськими речовинами.

Номенклатура концентрованих розчинів визначається специфікою екстемпоральної рецептури і об'ємом роботи аптек. Приблизний список концентрованих розчинів, які використовуються при виготовленні рідких лікарських форм, наведений у додатку 1.

Концентровані розчини готують в асептичних умовах на одержаній очищеній воді масооб'ємним методом з використанням мірного посуду. Необхідну кількість води можна також розрахувати, використовуючи коефіцієнти збільшення об'єму (додаток 2) або значення густоти розчину (додаток 1). Лікарські речовини відважують з врахуванням фактичного вмісту вологи. Всі допоміжні матеріали (підставки, мірні колби, лійки, поперові або скляні фільтри та ін.), що використовуються для приготування і зберігання концентрованих розчинів, стерилізують. Концентровані розчини не повинні готуватися в концентраціях, близьких до граничних, оскільки при зниженні температури розчину можлива кристалізація розчиненої речовини [15].

Приготовані розчини фільтрують і проводять повний хімічний аналіз (тотожність, кількісний вміст речовини).

Залежно від результату кількісного аналізу концентровані розчини відповідно розводять водою або зміцнюють, додаючи сухий лікарський препарат до потрібної концентрації.

Якщо розчин міцніший, ніж потрібно, кількість води, яку необхідно для розведення, розраховують за формулою [15]:

X =А (С – В) / В,

де X – кількість води, яка потрібна для розведення;

А – кількість приготовленого розчину, мл;

В – необхідна концентрація розчину, %;

С – фактична концентрація розчину, %.

У випадку одержання розчину з заниженою концентрацією користуються формулою [15]:

X = А (В – С) / (100d – В),

де X – кількість сухої речовини, яку слід додати для зміцнення розчину, г;

А – кількість приготовленого розчину, мл;

В – необхідна концентрація розчину, %;

d – густота розчину необхідної концентрації.

Після зміцнення або розведення концентрованого розчину потрібно провести кількісне визначення лікарської речовини. Дапустимі відхилення концентрації в розчинах, які містять речовини до 20% включно, становлять + або – 2% від зазначеної концентрації; в розчинах з концентрацією 21% і вище – + або – 1%. Наприклад, допустимі відхилення для 10% розчину – 9,8-10,2, для 30% розчину – 29,7-30,3. Зберігаються концентровані розчини в добре укупореній тарі в захищеному від світла місці при температурі (20-22) град.С або в холодильнику (3-5) град.С. На штанглаз з розчином наклеюють етикетку, де вказують назву розчину, його концентрацію, номер серії та аналізу. Виготовляють розчини в міру потреби з врахуванням обсягу роботи аптеки і термінів їх придатності. Зміна кольору, помутніння, поява нальотів є ознаками непридатності розчинів [15].

Приклад. Приготувати 1 л 50% розчину глюкози.

Розчин готують в стерильному мірному посуді. Глюкозу відважують з врахуванням фактичного вмісту в ній вологи, кількість якої розраховують за формулою:

X = (а Ч 100) / (100 – в)

де а – кількість безводної глюкози, що зазначена у прописі;

в – вміст вологи в глюкозі, %.

У мірну колбу наливають невелику кількість горячої води, розчиняють 555,5 г глюкози (вологість 10%). Після повного розчинення речовини і охолодження розчин доводять водою до об'єму 1 л і фільтрують. Проводять повний хімічний аналіз (тотожність, чистота, кількісний склад).

Кількість води також можна розрахувати, використовуючи КЗО:

555,5 г глюкози при розчиненні витіснить 383 мл (0,69 x 550 = 383,3) води. Тому слід взяти 617 мл (1000 – 383 = 617).

Розділ 2. Основні форми крапель

2.1. Крапля як розчин

Розчини – це однофазні системи змінного складу, утворені не менше ніж двома незалежними компонентами. За фізико-хімічними властивостями розчини займають проміжне положення між хімічними сполуками і механічними суспензіями. Від хімічних сполук розчини відрізняються змінністю складу, від механічних сумішей – однорідністю.

Розчинення – вельми часта операція при виготовленні ліків, вживаних зовнішньо, всередину, для ін'єкційного введення.

Щоб приготувати розчин якої-небудь речовини, досить залишити цю речовину на деякий час у зіткненні з розчинником. При цьому більшість твердих речовин, а також усі гази розчиняються лише до відомої межі. Так, якщо в 100 мл води, що має кімнатну температуру, всипати більше 36 г натрію хлориду, то скільки б часу ми не збовтували розчин, весь натрію хлорид не розчиниться. Такий розчин, в якому взята речовина більше не розчиняється навіть при тривалому збовтуванні (перемішуванні), називається насиченим розчином при даній температурі.

Таким чином, усякий розчин складається з розчиненої речовини і розчинника, тобто середовища, в якому ця речовина рівномірно розподілена у вигляді молекул або ще дрібніших частинок – іонів.