Реферат на тему:
Ліки від СНІДу
ВКРАЙ НЕОБХІДНІ!
Грейс продає модне взуття на центральному ринку малавійського міста Лілонгве. На перший погляд, це щаслива і здорова жінка. Проте під чарівною усмішкою вона приховує глибокий біль утрат.
Тисяча дев'ятсот дев'яносто третього року в Грейс та її чоловіка народилася донька, яку вони назвали Таяджейн. Молоді батьки були надзвичайно щасливі. Спочатку дівчинка виглядала здоровою, але невдовзі перестала набирати вагу й почала підхоплювати різні інфекції. У три роки Таяджейн померла від СНІДу (синдрому набутого імунодефіциту).
Через кілька років у чоловіка Грейс також почалися проблеми зі здоров'ям. Одного дня він зомлів і його забрали в лікарню. А втім, лікарі вже нічого не змогли вдіяти. Чоловік Грейс помер від ускладнень, викликаних ВІЛ-інфекцією. Вони прожили разом тільки вісім років.
Сьогодні Грейс мешкає в однокімнатному будиночку в передмісті Лілонгве. їй лише 30 років, і, здається, ще не пізно почати нове життя. Однак Грейс пояснює: «У мене ВІЛ, тому я вже ніколи не матиму чоловіка і дітей».
У звіті Спільної програми ООН з боротьби проти ВІЛ та СНІДу (ЮНЕЙДС) за 2002 рік повідомлялось: «Нині середня тривалість життя мешканців субсахарської Африки становить 47 років. Якби не СНІД, люди жили б у середньому 62 роки».
У наш час епідемія ВІЛ/СНІДу переросла в пандемію і поширилась далеко за межі африканського континенту. Протягом цього десятиліття ВІЛ може стати головною причиною смерті дорослих людей у цій країні. Як зазначалось в одному звіті, в Узбекистані «лише 2002 року було зареєстровано більше ВІЛ-інфікованих, ніж за попередні 10 років разом узятих». У Сполучених Штатах Америки ВІЛ є однією з головних причин смерті серед мешканців віком від 25 до 44 років.
У світі налічується близько 42 мільйонів людей, заражених ВІЛ/СНІДом; з них 2,5 мільйона - діти.
Кількість ВІЛ-інфікованих. зростає майже в 10 разів швидше, ніж кількість населення! У період з 2000 по 2020 рік в 45 країнах з найвищим рівнем інфікованості від СНІДу передчасно помре приблизно 68 мільйонів осіб.
З огляду на загрозливі темпи росту кількості інфікованих, людству вкрай необхідні ліки від СНІДу. Тому вже не одне десятиліття науковці наполегливо шукають засобу, який допоможе зупинити цю епідемію. Чого ж їм вдалося досягти? Чи існують підстави сподіватися, що зі СНІДом колись буде покінчено?
УСПІХИ В БОРОТЬБІ ПРОТИ СНІДУ
«Ще ніколи в історії людства не існувало такої серйозної хвороби, про яку за порівняно короткий час люди дізнались би так багато»,— написав д-р Джеральд Дж. Стайн у своїй книзі «Нові дані про СНІД. 2003 рік». Він також зазначив, що «отриманий обсяг знань про ВІЛ/СШД — одне з найбільших наукових досягнень». Чого ж саме досягнули вчені?
Завдяки останнім медичним дослідженням науковцям вдалося розробити унікальну комбінацію лікарських препаратів. Це досягнення вселило надію в серця ВІЛ-інфікованих людей. Крім того, в деяких країнах було запроваджено освітні програми, котрі вже приносять позитивні результати.
Медикаментозне лікування
«Проблиск надії в боротьбі проти СНІДу». Цим «проблиском надії» назвали результати клінічних випробувань антиретровірусного препарату проти ВІЛ-інфекції — азидотимідину (АЗТ). Інфіковані особи, котрі приймали АЗТ, прожили довше. З того часу антиретровірусні препарати (АРВ) продовжують життя сотням тисяч людей.
Незважаючи на ентузіазм, з яким сприйняли винахід АЗТ, вірусологи «одразу були переконані, що АЗТ — не універсальні ліки проти СНІДу», І ця думка підтвердилась. У деяких пацієнтів АЗТ викликав серйозні ускладнення. Отож вчені стали працювати над розробкою інших антиретровірусних препаратів. З часом Управління санітарного нагляду за якістю харчових продуктів і медикаментів (США) затвердило комбінацію АРВ-препаратів для хворих, у яких ВІЛ перейшов у стадію СНІДу. Відтак лікарі почали широко застосовувати комбіновану терапію, суть якої полягає в одночасному використанні трьох або більше антиретровірусних препаратів. У 1996 році на міжнародній конференції з питань СНІДу один лікар заявив, що ці препарати можуть повністю вивести вірус з організму людини.
На жаль, не пройшло й року, як стало очевидно, що навіть при суворому дотриманні режиму потрійної терапії неможливо вбити ВІЛ. Але, комбінована АРВ-терапія допомагає ВІЛ-позитивним людям жити довше, вести повноцінне життя і бути практично здоровими. Приміром, у США і Європі використання АРВ дало можливість знизити на 70 відсотків рівень смертності серед хворих на СНІД. Крім того, як показали деякі вивчення, ці препарати суттєво зменшують кількість інфікованих серед новонароджених.
«Хвороба бідняків»
У багатих країнах чимало людей можуть скористатися АР В-препаратами. Однак, в деяких країнах, що розвиваються, таке лікування отримує лише 5 відсотків інфікованих. Представники ООН охарактеризували цю ситуацію як «кричущу несправедливість» і «безсоромне порушення моральних норм у сучасному світі».
Навіть у межах однієї країни не всі інфіковані можуть отримати АРВ-препарати. Страждають саме ті групи населення, які найбільше залежні від державної допомоги: жінки, вбогі люди та корінні американці. Одна чорношкіра матір, яка має ВІЛ-позитивний статус сказала: «Я не можу зрозуміти, чому білі гомосексуалісти отримують ліки, і тому житимуть, а я мушу померти». Аби знайти відповідь на це запитання, візьмімо до уваги вартість медичних препаратів та особливості їхнього розподілу.
У США і Європі курс потрійної АРВ-терапії в середньому коштує 10 000—15 000 доларів на рік. У деяких країнах, що розвиваються, ціна непатентованих антиретровірусних препаратів становить майже 300 доларів на рік. Але це все одно не по кишені для багатьох інфікованих осіб, що живуть у країнах, де рівень інфікованості населення найвищий.
Інші перешкоди
До того ж хворі щодня у визначений