Універсал, та й тільки!

Але ж ми не про всі дивні властивості реп'яха довідалися.

Бджолярі затверджують: лопух - гарний медонос.

А ще... добриво. Рослина за час свого росту поглинає з ґрунту багато живильних речовин, більше всього солей калію, тому зола з його надземної частини (трави) корисна, особливо для кислих ґрунтів. Її, до речі, раніш у господарстві використовували як луг.

Семена лопуха охоче поїдають пернаті. Іноді голівки реп'яха спеціально збирають на корм домашньому птаху і декоративним співухам.

1.8. ШЛЯХИ ВИКОРИСТАННЯ І ЗАСТОСОВУВАННЯ ЛІКАРСЬКОЇ РОСЛИННОЇ СИРОВИНИ У НАУКОВІЙ І ПРАВНИЧІЙ МЕДИЦИНІ.

Двулетнее трав'яниста рослина сімейства астровых, що досягає 1,5 метрів у висоту. Стебло товстий, ребристий, гіллястий. Листи чергові, серцеподібні, яйцеподібні, зверху зелені, а знизу серовойлочного кольору, черенчатые. Корінь м'ясистою, стрижневий, довжиною до 60 див.

Росте як бур'ян, по балках і ярам, на пустирях, зустрічається в садах і городах. У коренях лопуха містяться полисахарид — інулін, протеїн, ефірна олія, пальмітинова кислота, слизи, дубильні і гіркі з'єднання, смолисті й інші речовини.

У листах виявлений вітамін З, дубильні речовини, ефірна олія, слизи.

Реп'ях вважається старожитньою лікарською рослиною, і в стародавніх фармакопеях корінь лопуха рекомендували як сечогінний і потогінний засіб, а його насіння — як сечогінне і проносне. Листи ж прикладали при зовнішніх пухлинах, золотусі. Реп'яхова олія, одержувана з коренів рослини, дотепер успішно застосовують у практиці по оздоровленню і поліпшенню росту волосся.

У минулому в чоловіків було модно використовувати реп'яхова олія як фіксатор: зачіска зберігалася і не наставала раннє облисіння.

У народній медицині використовуються настої, відвари, мазі з кореня лопуха. Листи застосовують і цілі, і здрібнені, у виді аплікацій як антибактеріальне і ранозаживляющее засіб.

Свіжа травнева лопушина використовують для зняття хворій при поліартритах (ревматизм, подагра). Повстяну виворітну сторону листа небагато змазують рослинною олією, а потім прикладають до хворого суглоба у виді класичного компресу і щільно обмотують вовняною тканиною. Такий зігрівальний компрес добре робити на ніч, тому що він сприяє найшвидшому засипанню, оскільки болю вщухають.

Заготівлю коренів лопуха роблять восени від однорічної рослини на убутній місяці, після повні. Промивають, подвяливают, ріжуть, сушать під навісом на чи дачі в духовій шафі (40—50 градусів). Зберігатися корені можуть протягом 2—3 років у полотняних чи паперових мішечках.

Відвар коренів готують з розрахунку 15 м сушених, дрібно нарізаних коренів на склянку окропу, кип'ятять протягом 15 хвилин, остуджують і проціджують. Уживають по 1 столовій ложці 3 рази в день після їжі при виразковій хворобі 12-перстной кишки, змінах кислотності шлункового соку, гастритах, ревматизмі, подагрі, нирково-кам'яній і жовчно-кам'яній хворобах, при цукровому діабеті (полисахариды лопуха поліпшують инсулинообра-зующую функцію підшлункової залози).

Зовнішньо відвар утирають, у шкіру голови на ніч для зміцнення волосся, повторюючи процедуру через день протягом місяця.

ВИСНОВОК

Настій коренів використовують як потогінне, сечогінне, проносне, жовчогінний засіб, пру лихоманці й інтоксикації, болях у суглобах і остеохондрозе. 10 м дрібно нарізаних висушених коренів заливають склянкою окропу, закривають кришкою, вкутують і дають відстоятися 3—4 години. Проціджують і в охолодженому виді приймають по столовій ложці 4—5 разів у день. У виді примочок настій добре допомагає при дерматитах. Для цієї ж мети використовують і настій зі свіжих лопушин (шкірна сверблячка, висипка, вугри, фурункули, екзема). 50 м здрібнених листів заварюють склянкою окропу, закривають і наполягають 2 години. П'ють по столовій ложці 3 рази в день. Настій рекомендується сполучити з зовнішнім застосуванням відвару листів. 100 м свіжих здрібнених листів заливають 2 склянками води і кип'ятять 20 хвилин, остуджують, проціджують, протирають уражені ділянки шкіри.

Для лікування довго незагойних раней можна приготувати мазь зі свіжого кореня рослини. 75 м здрібненого кореня заливають 200 м рослинної олії і відстоюють доба, потім варять на водяній лазні 15—20 хвилин.

Гарний лопух і як цілющий живильний продукт. Його успішно обробляють в Америці, Франції, Бельгії. Китайці і японці варені і мариновані корені лопуха вважають делікатесом.

Навесні молоді листи, багаті вітаміном З, використовують у салатах, супах, щах, борщах, вінегретах. Влітку в салати додають отварные черешки листів, молоді втечі. Їх можна є просто із соняшниковою олією, а по смаку вони нагадують варені гриби. Основною живильною частиною лопуха є однолітній корінь, викопаний восени. Корінь першого року може замінити коренеплоди моркви, картоплі, петрушки, він солодкуватий і соковитий, його можна гризти в сирому виді. Їдять його у вареному, печеному, смаженому виді, йому можна знайти застосування в різноманітних блюдах.

Список використаної літератури

Лекарственное растительное сырье. Фармакогнозия. Учебник пособие по фармакогнозии фармацевтических вузов. // Под редакцией П.П. Яковлева и К.Ф. Блиновой. – СП: Спец. лит., 2004.– 765 с.

Репейник или лопух большой. // Сестринское дело. – 2001.– №5. с. 32.

Гарник Т.П., Митченко Ф.А., Шураєва Г.К. Лопух як лікарська рослина. // Фітотерапія в Україні.– 2000.– №3-4.–с.44-46.

Сербин А. Лопух съедобный. // Ліки і здоров’я.– 1991.– №8.– с.16.

Сорокина А.А. Лопух большой (Мир флоры) // Здоровье.– 1996.– №5.– с.66-67.

Кулиниг Э.М. Ефективность применения биологической добавки из корня лопуха.