Медичні аспекти проблеми ВІЛ/СНІД в Україні - яких підтверджує діагноз ВІЛ-інфекції. Стадія гострої ВІЛ-інфекції триває 2

Реферат - Медичні аспекти проблеми ВІЛ/СНІД в Україні

яких підтверджує діагноз ВІЛ-інфекції. Стадія гострої ВІЛ-інфекції триває 2–6 тижнів і переходить, як правило, у безманіфестну стадію хвороби, яка може продовжуватися 8–10 років і більше. У цей час людина почуває себе здоровою і може навіть не запідозрити проблему. У деяких хворих у цей час збільшуються лімфовузли різних груп. З часом кількість СД4-лімфоцитів у крові ВІЛ-інфікованих починає поступово зменшуватися, приблизно на 50–70 клітин в 1 мм3 на рік через загибель їх внаслідок дії вірусу. Отже, в інфікованому організмі підвищується імунодефіцит, на фоні якого розвиваються різні інфекційні (вірусні, бактеріальні, грибкові) хвороби, що періодично повторюються, постійно рецидивують. Поступово зміни у стані інфікованого набувають хронічного характеру, розвивається остання стадія хвороби — СНІД, коли прогресують опортуністичні інфекції, пухлинні процеси, виснаження та неврологічні ускладнення. Середня тривалість життя хворого на СНІД становить 1,3 року. Стандартна методика лабораторної діагностики ВІЛ-інфекції полягає у дослідженні сироваток крові на антитіла до ВІЛ методом імуноферментного аналізу, що проводиться у спеціалізованих лабораторіях діагностики ВІЛ-інфекції. Кожна особа з позитивним результатом проходить повторне дослідження у так званому підтверджувальному тесті, після чого робиться висновок про ВІЛ-статус пацієнта. Лабораторне підтвердження наявності антитіл до ВІЛ є обов’язковим при встановленні діагнозу “ВІЛ-інфекція”. Більш досконалими методами лабораторної діагностики є виявлення у зразках крові вірусних антигенів, вірусної РНК чи провірусної ДНК (у дітей), а також виділення вірусу в культурі клітин. Клінічними показниками діагнозу СНІД є кількість СД4-лімфоцитів та рівень вірусного навантаження. За визначенням багатьох експертів, ВІЛ-інфекція — здебільшого хвороба поведінки, ніж тілесна. Боротьба з нею проводиться за двома основними напрямами. Перший — це профілактика інфікування через уникнення ризикованої поведінки і дотримання здорового способу життя. На жаль, на сьогодні не існує ефективного методу захисту організму від інфікування ВІЛ шляхом вакцинації. Очікується поява антиВІЛ-вакцини у наступні 5–10 років. Саме тому основна увага у сфері профілактики приділяється модифікації ризикованої поведінки молоді через впровадження освітньо-інформаційних профілактичних програм, роботі в навчальних закладах, на робочих місцях, в осередках молоді, на вулицях. Значну роль у профілактичній роботі повинні відігравати засоби масової інформації, спрямовані на виховання здорового способу життя, інформування населення щодо шляхів передачі ВІЛ та засобів профілактики. Другий напрям — лікувальні заходи, які дозволяють покращити якість і подовжити життя ВІЛ-інфікованої особи. Мета терапії — попередити чи уповільнити прогресування хвороби, відновити імунну систему, загальмувати розмноження вірусу, а отже — врятувати життя хворого та зменшити ризик інфікування партнерів, тобто зменшити кількість випадків передачі ВІЛ.Таким чином, мета лікування двояка — надати медичну допомогу хворій людині та запобігти поширенню ВІЛ.Лікування ВІЛ-інфекції та СНІД є новим напрямом у медичній практиці, оскільки пов’язане з пожиттєвим прийомом ліків. Сучасним варіантом лікування ВІЛ-інфекції, що з’явився в середині 90-х років минулого століття, є антиретровірусна терапія (АРТ). Це специфічне лікування, механізм дії якого базується на максимальному пригніченні репродукції вірусу імунодефіциту людини в організмі інфікованого, що зумовлює відновлення клітин імунної системи і покращення стану хворого та подовження тривалості його життя. АРТ розглядається як етіотропна терапія ВІЛ-інфекції. Показанням до призначення АРТ є стадія хвороби та лабораторні показники її прогресії, а саме кількість СД4 та концентрація вірусу, або рівень вірусного навантаження у крові.

Стадію захворювання визначає лікар, який здійснює диспансерний нагляд за хворим на ВІЛ-інфекцію. Висновок про необхідність призначення АРТ робиться на основі наявності існуючих на даний час і попередніх захворювань, пов’язаних із ВІЛ, супутніх хвороб та станів, які можуть вплинути на вибір терапії (туберкульоз чи вагітність). Стійке погіршення стану здоров’я, поява так званих опортуністичних інфекцій розцінюється як підстава для початку АРТ. Рішення про призначення АРТ підтверджується даними лабораторного дослідження крові: зниження кількості СД4 до 300–200 (у нормі їх кількість більше 500 в 1 мкл. крові), показник рівня вірусного навантаження (більше 50 000 копій в 1 мл крові вважається критичним).Антиретровірусна терапія складається з комбінації препаратів, що забезпечує терапевтичний ефект і попереджає розвиток резистентних до них форм ВІЛ. Загальноприйнятою є комбінація з антиретровірусних препаратів трьох класів, що пригнічують репродукцію вірусу на різних етапах його життєвого циклу. Ця необхідність зумовлена тим, що вірусу імунодефіциту людини властива надзвичайно висока ступінь мінливості. У процесі АРТ формуються вірусні варіанти, стійкі до препарату, тому з самого початку хворому призначають три різні препарати, які своєю дією доповнюють один одного. У разі, коли терапія виявляється неефективною, першу комбінацію, яку називають стартовою, замінюють на іншу — схему другої лінії (альтернативної дії).При виборі схеми лікування слід уважно проаналізувати показники крові, оскільки деякі антиретровірусні (АРВ) препарати не можна приймати при анемії, вагітності, туберкульозі. На початку терапії рекомендується щоденний нагляд за хворими у зв’язку з можливістю розвитку побічних ефектів. Дуже важливим моментом є необхідність поєднання медичної допомоги та соціальної підтримки, що сприяє дотриманню режиму лікування. Клінічні спостереження довели, що порушення режиму прийому препаратів призводить до швидкого формування резистентних форм вірусу і втрати перспективи у лікування, оскільки вибір препаратів досить обмежений і змінювати схеми лікування часто не можна. Саме тому перед початком терапії з хворим проводиться спеціальна робота щодо формування прихильності до АРТ. Починати АРТ рекомендується після проведення санація з приводу гострих інфекційних захворювань, активної форми туберкульозу, хоча на пізніх стадіях СНІД можна поєднати АРТ і протитуберкульозну терапію. Особливістю призначення АРТ є прийом відразу трьох препаратів. Тому фармацевтичні фірми створили “єдину пігулку”, яка містить три

Сторінки: 1 2 3 4