Реферат
на тему:
Наркотики і наркоманія
Біохімія наркотиків. Наркотики — це група речовин різного походження, які об'єднує подібна дія на організм. Більшість цих речовин рослинного походження, входять до складу різних частин вихідних рослин (олійний мак, індійська конопля, кущі кофе, мате, коли коки та ін.), а також продуктів, які з них отримують (гашиш, анаша, маріхуана та ін.).
Зазначимо, що невелика кількість неорганічних речовин також має заспокійливі і снодійні властивості. В останні десятиріччя створено синтетичні морфіноподібні та інші психофармакологічні препарати з сильною наркотичною дією (понад 1000).
Неорганічні речовини. Інертні гази, які входять до складу атмосферного повітря, чинять слабку наркотичну дію. Із них тільки гелій використовується в медицині для полегшення дихання при лікуванні астми.
Ретельно очищений від домішок оксид азоту (II) застосовується як знеболювальна речовина в хірургічній практиці, при тяжких пологах тощо. Він виводиться з організму, не спричинюючи побічних дій, і тому для наркозу намагаються використовувати цей газ, а не ефір. До речі, оксид азоту здатний викликати звикання і пристрасть.
Броміди, які є складовою частиною багатьох лікарських препаратів, що використовуються як заспокійливі і снодійні, провокують побічні явища.
Органічні речовини. Деякі насичені вуглеводні аліфатичного (жирного) ряду чинять слабку наркотичну дію, але в медицині їх не застосовують. Лише циклопропан вважають одним із сильних інгаляційних наркотичних засобів, хоча він і токсичний.
Ненасичені етиленові й ацетиленові вуглеводні— сильніші наркотики, але вони є більш токсичними. Це стосується бензолу та вуглеводнів з конденсованими бензольними ядрами, які чинять не тільки токсичну, але й канцерогенну дію. Вуглеводні широко використовуються як розчинники і пальне.
Галогенопохідні вуглеводнів. Сила, швидкість і тривалість наркотичної дії залежать від різновиду, кількості й способу зв'язку галогенів у молекулах органічної речовини, від фізичних властивостей цієї речовини.
Наркотична дія хлороформу чи трихлорметану виявляється дуже швидко.
Хлористий етил, чи хлоретан, являє собою безбарвну рідину, яку використовують я* анестезійний засіб у зуболікувальній практиці та при травмах. Хлористий етил знеболююче впливає на нервові закінчення, одночасно діє як охолоджувальний засіб на пошкоджені тканини.
Гідроксильні похідні вуглеводнів аліфатичного ряду. Усі насичені спирти вливають на організм як наркотики. Особливо небезпечним є етиловий спирт.
Приймання метилового спирту всередину призводить до сп'яніння і одночасно шкодить очам: вживання навіть 10 мл метилового спирту доводить до повної сліпоти, а більша за може стати смертельною. Досить отруйними вважаються й сивушні олії, які утво-рюються при спиртовому бродінні паралельно з етиловим спиртом. До них належать первинний і вторинний пропіловий спирт, ізобутиловий спирт, а також два амілові спирти.
Алкалоїди-наркотики. Алкалоїди — це особлива група азотовмісних органічни; сполук, які мають високу біологічну активність. Алкалоїди містяться в деяких рослинах і є продуктами їх життєдіяльності. Для багатьох алкалоїдів досі ні знайдено синтетичних замінників.
Алкалоїди вважаються цінними лікарськими препаратами. Відомо понад 1001 алкалоїдів, але кількість їх безперервно зростає. Це пов'язано з тим, що в останн десятиріччя зросла зацікавленість проблемами фітохімії (хімії рослин) і фітотерапі (лікування лікарськими рослинами). Тепер відомий склад близько 200 алкалоїдів Незважаючи на численні досліди, вчені не можуть синтезувати деякі найбільш важ-ливі для медицини алкалоїди, зокрема, морфін (морфій, який був відкритий ще і 1806 p.). Половина всіх відомих алкалоїдів відкрита після 1930 р.
Відомий з давніх-давен опій лікарі та знахарі вважали універсальним лікувальним препаратом. Опій, чи опіум (від давньогрец. — рослинний сік) — засохлий на повітрі сік з нестиглих головок снодійного маку. Сік являє собою складну сумішей білкових речовин, каучуку, смол, цукрів і більш ніж 20 алкалоїдів (морфін, кодеїн, папаверин та ін.). В опії алкалоїди є у вигляді солей молочної, сірчаної та інших кислот. їх вміст коливається в дуже широких межах (від 1-т-3% до 15—20%)' Опій паралізує центральну нервову систему та різні центри травної системи, впливав на зір, викликає надмірне збудження спинного мозку і підвищення рефлекторної активності.
Морфін є основним алкалоїдом опію і його склад змінюється в дуже широких межах (від 3 до 12%, іноді досягає 20%). У 1803 р. французькі фармацевти Сеген і Деран довели, що морфін є складовою опію, а через три роки молодому аптекарю фр. Сертюрнеру вдалося отримати з водного екстракту кристалічний продукт, який він назвав морфіном на честь Морфея — бога сну. В 1832 р. був виділений із водного екстракту опію ще один алкалоїд — кодеїн. Обидва алкалоїди є гетероциклічними сполуками зі складною структурою.
Морфін має сильні знеболювальні властивості, що виявляється у блокуванні больового центру головного мозку, тамує кашель, але утруднює дихання, бо пригнічуюче діє на дихальний центр, зменшує рухому секреторну активність шлунка і кишок, викликає нудоту, а іноді блювання, знижує обмін речовин, є слабким снодійним. Морфін і його хлорид використовують у медицині, як сильнодіючий болетамувальний засіб. Тривале застосування морфіну призводить до розвитку одного з різновидів наркоманії — морфінізму.
Кодеїн — чинить слабшу наркотичну дію, ніж морфін, але водночас сильно діє на рефлекторну діяльність. Використовується як засіб проти кашлю, рідше — як снодійне чи знеболювальне.
Героїн — похідна морфіну, володіє такою ж сильною наркотичною дією. Однак як лікарський препарат не використовується, позаяк при вживанні часто виникає хвороблива пристрасть до нього. Незважаючи на те що виробництво героїну заборонено, розвивається нелегальний героїновий бізнес.
Кокаїн і деякі подібні до нього алкалоїди містяться в листі дикорослих кущів коки. Із цих рослин виділено і вивчено лише сім алкалоїдів, найважливіший із яких — кокаїн — відкритий Німаном у 1860 р.