облич, імунізованих инактивированными РСВ і коревими вакцинами, завчасно передбачати не удалося. При рішенні питання про використання инактивированных вірусів, що мають ліпідну оболонку, у сполученні з адъювантом потенційну імовірність виникнення таких парадоксальних реакцій необхідно перевіряти за допомогою проведення спеціальних досліджень на експериментальних тваринних і ретельних клінічних спостережень. Оцінка специфічних реакцій Т-клеток може виявити примирование тих елементів клітинного імунітету, що зв'язані з виникненням иммунопатологических порушень.
Живі аттенуірувані вакцини.
Ефективність сучасних живих аттенуированных вірусних вакцин заснована на тім, що такі вакцинні штами мають обмежену здатність до реплікації, але в достатньому ступені стимулюють відповідні елементи імунної системи. До достоїнств таких вакцин відносяться можливість стимуляції вироблення імуноглобулінів і розвитку клітинних імунних реакцій у тих локальних ділянках організму, що мають вирішальне значення для захисту проти даного вірусу, збільшена тривалість захисту, більш широкої антигенний спектр і менша імовірність виникнення небажаних иммунопатолсгических реакцій. Наявність достатніх кількостей клонированной вірусної ДНК дозволяє здійснювати такі генетичні маніпуляції, як заміна генів, зміна нуклеотидной чи послідовності розподілі. Для того щоб навчитися цілеспрямовано контролювати експресію генетичного матеріалу, одержуваного за допомогою таких маніпуляцій, у формі стабільних аттенуированных мутантів, необхідно глибше зрозуміти механізми експресії вірусного генома.
Клінічні іспити
Первісні обмежені іспити можуть дати вихідну інформацію про частоту випадків вироблення циркулюючих і місцевих антитіл і розвитку клітинних імунних реакцій у добровольців, про титри цих антитіл і інтенсивності клітинні реакції, тривалості персистенции тих і інших, а також про виразність захисту при штучному чи природному зараженні відповідним вірусом. У випадку застосування живих аттенуированных вірусних вакцин можна кількісно оцінити локальну і системну реплікацію вірусу, а також передачу вірусу обличчям, що знаходяться в контакті з тими, кому була введена така вакцина. Особлива увага необхідно приділяти визначенню фенотипических і генотипических властивостей виділюваного вірусу і пошукам вірулентних ревертантов. Значних зусиль зажадає оцінка антигенспецифических пеп-тидов, як нового класу иммуногенов. Важливе значення необхідно додавати вивченню побічних реакцій, характеристиці основних компонентів імунної відповіді, оцінці впливу комбінованих поліспецифічних антигенів, визначенню вироблення антитіл на антигенні варіанти живих аттенуированных вірусних вакцин і індукції імунологічної пам'яті.
Для кількісної оцінки побічних реакцій, а також тривалості захисного ефекту вакцин потрібні широкомасштабні рандомізовані дослідження з подвійного сліпого типу, що сполучаються з інтенсивним епідеміологічним наглядом. Перш ніж планувати заходу щодо боротьби з тією чи іншою інфекційною хворобою, може знадобитися проведення клінічних іспитів відповідної вакцини в особливих групах населення. При багатьох інфекціях найчастіше хворіють і вмирають грудні дитини і діти раннього чи віку ж вони є основними розповсюджувачами збудника. Наприклад, для того щоб навчитися переривати передачу вірусу гепатиту У від одного покоління людей до іншого, необхідно проводити дослідження серед матерів, що мають циркулюючий HBsAg і особливо HBeAg, у районах як низько-, так і високоендемічних по гепатиті В.
У ряді країн кількість обличчя, що добровільно погоджуються на участь в іспитах нових вакцин, останнім часом скоротилося через побоювання перед побічними реакціями, недовіри до роз'яснень лікарів про можливі небезпеки, зв'язаних із уведенням таких вакцин, і збільшення числа судових позовів по компенсації збитку здоров'ю, заподіяного недостатньо вивченими вакцинами. Використання груп підвищеного ризику, наприклад чоловіків-гомосексуалістів у недавніх іспитах вакцини проти гепатиту В, дозволяє провести дослідження на меншому числі облич і сприяє залученню добровольців до участі в таких іспитах. Особливі тактичні проблеми можуть зустрітися при порівнянні нової і приблизно поліпшеної вакцини з відносно ефективною і безпечною вакциною, використовуваної в повсякденній практиці. Як і раніше буде важко оцінити рідкі (1 на 10000- 1000000 доз) чи віддалені реакції на нові вакцини до того, як будуть видаватися ліцензії, що дозволяють їхнє широке застосування.