Залежно від глибини ураження тка-нин в клініці відморожень розрізня-ють чотири ступені:

І ступінь (congelatio erythematosa). Зміни в тканинах виражені незначною мірою. Болю хворі можуть не відчу-вати. Відморожене місце втрачає чут-ливість. Шкіра стає блідою, а пізніше набуває гіперемічного відтінку з ціа-нозом. Відзначається незначний на-бряк м'яких тканин. Якщо відморо-ження обмежується І ступенем, то всі ці явища через 4—6 діб минають;

II ступінь (congelatio bullosa). По-верхня відмороження набуває ціано-тичного відтінку, на шкірі після кількох діб утворюються пухирі, на-повнені серозно-кров'янистою ріди-ною, що вказує на глибоке ураження судин. Шкірна чутливість знижена. За відсутності інфекції через 2—3 тиж ці явища поступово минають, набряк і почервоніння зникають, рідина роз-смоктується або виділяється через ро-зірвану стінку пухиря, епідерміс відновлюється;

III ступінь (congelatio phlegmonosa) характеризується змертвінням шкіри і розташованих глибше м'яких тканин. Некроз відбувається в три стадії:

1) змертвіння шкіри з утворенням на ній пухирів, що наповнені геморагіч-ним вмістом; 2) відокремлення некро-тичних ділянок (5-та — 7-ма доба);

3) рубцювання і епітелізація (9— 10-та доба). Після загоєння на місці відмороження утворюється рубець. Се-редній строк лікування — ЗО—45 діб;

IV ступінь (congelatio escharotica). Некротичний процес охоплює всі тка-нини, з кісткою включно. Цей ступінь має чотири стадії. Перша і друга стадії такі самі, як і при відмороженнях III ступеня. Через деякий час у ділянці переходу здорових тканин у змертвілі утворюється демаркаційна лінія, змер-твіла частина відпадає або видаляєть-ся оперативним шляхом, а процес за-вершується утворенням кукси. Для III стадії характерний розвиток грану-ляції, для IV — рубцювання і епітелі-зація. При IV ступені відмороження на рентгенограмах можна побачити оз-наки остеопорозу, асептичного некро-зу. Тривалість лікування при відморо-женнях IV ступеня різна.

V разі приєднання інфекції демар-каційна лінія не утворюється, некроз відбувається за вологим типом, а за-палення поширюється на проксималь-ніше розташовані ділянки тіла. У та-ких випадках піднімається температу-ра тіла, наростає набряк, посилюєть-ся біль, погіршується загальне само-почуття, з'являються диспептичні явища, іноді пронос.

Загальні клінічні прояви відморожен-ня у дореактивний період виражені незначно. Біль у відмороженій ділянці незначний. Хворий відчуває місцеве оніміння, поколювання, холод.

Загальна симптоматологія з'яв-ляється в реактивний період. Набряк тканин сприяє нагромадженню в тка-нинах токсичних продуктів, які через деякий час надходять у кров і зумов-люють синдром токсемії. Токсемія розвивається відразу після зігрівання тканин і припиняється з утворенням демаркаційної лінії. Лише у разі при-єднання інфекції і розвитку вологої гангрени вона прогресивно наростає. Стан хворого погіршується, підви-щується температура тіла, пульс стає частим, дещо знижується артеріаль-ний тиск.

Що глибше ураження тканин і що більша поверхня відмороження, то сильніше виражена токсемія. Інток-сикація призводить до значних функ-ціональних і морфологічних розладів з боку серцево-судинної системи, печінки, нирок. Треба зазначити, що із зони абсолютного некрозу токсини не надходять. Вони надходять лише з тих тканин, де кровообіг повністю не припинився і де в кров проникають токсини. Токсемія виражена особли-во при відмороженнях III—IV ступе-нів і при значних відмороженнях II ступеня.

У разі приєднання інфекції в ураже-них ділянках розвивається гнійно-за-пальний процес, який може захоплю-вати не лише поверхневі шари, але й глибокі тканинні простори. За зниже-ної реактивності захворювання усклад-нюється сепсисом і септикопіємією.

Диференціювати ступені відморо-ження у дореактивний період дуже тяжко. Певну допомогу щодо цього може надати метод інфрачервоної дер-мографії, який дозволяє одержати чітку інформацію у всі періоди холо-дової травми, на ранніх етапах вияви-ти зони з порушеною циркуляцією.

Ускладнення відморожень. Відморо-ження І ступеня не супроводжуються особливими ускладненнями. Вони настають у разі глибоких уражень тка-нин, які охоплюють велику площу (відмороження двох, трьох, чотирьох кінцівок). Такі відмороження у доре-активний і ранній реактивний періоди зумовлюють шок. У пізній реактивний період процес може ускладнюватися лімфангіїтом і лімфаденітом, тромбоф-лебітом, флегмоною, остеомієлітом, невритом, сепсисом. Місцеві зміни виникають проксимальніше від демар-каційної лінії. Рідкісним ускладненням відмороження є приєднання гострої специфічної інфекції — правця. У пе-ріод регенерації і одужання залишаєть-ся атрофія шкіри і кісток, розвивають-ся трофічні виразки, артеріїт, артроз, контрактура суглобів, гіперестезія, ціаноз, пітливість шкіри.

Профілактика відморожень. Вона може бути індивідуальною і колектив-ною. До індивідуальних засобів запо-бігання відмороженням належать інди-відуальні захисні пристосування (одяг, взуття), особиста гігієна, загартуван-ня організму, раціональне харчуван-ня і зігрівання, своєчасне звертання по лікарську допомогу. Так, одяг повинен бути теплим, зручним, віль-ним, легким і водонепроникним. За надзвичайних обставин він має легко зніматися. У дощову, снігову погоду одяг треба частіше просушувати.

Взуття повинно бути ціле, не тіс-не, але й не широке, без шнурків. Надто просторе взуття зумовлює по-тертості і тим самим сприяє відморо-женню. Не рекомендується гріти взут-тя на вогні: воно псується й пропус-кає воду. Бажано змащувати його жиром. Шкарпетки повинні бути су-хими, без складок. Щоб запобігти за-стою крові в пальцях ніг і рук, треба час від часу згинати і розгинати пальці. Сухі ноги менше бояться відморожен-ня, ніж вологі. Тому за підвищеної пітливості бажано щоденно мити ноги холодною водою і розтирати їх до по-червоніння шкіри. Добре присипати стопи борною або саліциловою кисло-тою, таніном, тальком тощо.

У профілактиці відморожень на-лежне місце відводиться фізичним вправам, тренуванням, обтиранню холодною водою.

Колективна профілактика в мир-ний час (під час екскурсій, турпо-ходів) полягає в організації перерв у роботі, періодичному зігріванні у на-метах, спальних мішках, постачанні гарячими напоями, повноцінному харчуванні. Холодна їжа погано за-своюється і вимагає для перетравлен-ня підвищених затрат енергії. У хо-лодну пору року в харчовий раціон рекомендують вводити більше вугле-водів і жирів тваринного походження. Пиття гарячої води і кави протягом ЗО