хв на кілька градусів підвищує тем-пературу шкіри пальців рук.
Сприяють відмороженню такі шкідливі речовини, як алкоголь і ні-котин. Одна сигарета, викурена на-тще, зумовлює спазм капілярів про-тягом 15—16 год.
Для робіт в умовах холоду повинен здійснюватися певний професійний відбір. Особи із захворюваннями ве-гетативної нервової системи, перифе-ричних судин, нервів, хворі на цук-ровий діабет, тиреотоксикоз, епілеп-сію до таких робіт не допускаються.
Лікування відморожень складне. Існує багато методів, але жоден із них не є загальноприйнятим.
Лікування відморожень ставить собі за мету: 1) підвищити температуру в уражених тканинах; 2) відновити кро-вообіг у відморожених ділянках;
3) боротися з шоком і інтоксикацією;
4) здійснити профілактику інфекцій;
5) видалити некротизовані тканини;
6) провести реконструктивні і плас-тичні операції для відновлення функції ураженої частини тіла.
Терапія відморожень починається з надання першої допомоги. В дореак-тивний період вона має за мету відно-вити температуру тканин, боротьбу із шоком, нормалізацію кровообігу, ліквідацію тканинної гіпоксії. Своєчас-на і адекватна перша допомога має велике прогностичне значення.
Хворим уводять протиправцевий анатоксин або ППС, бо відморожен-ня вважається відкритою травмою.
Профілактика відморожень. Вона може бути індивідуальною і колектив-ною. До індивідуальних засобів запо-бігання відмороженням належать інди-відуальні захисні пристосування (одяг, взуття), особиста гігієна, загартуван-ня організму, раціональне харчуван-ня і зігрівання, своєчасне звертання по лікарську допомогу. Так, одяг повинен бути теплим, зручним, віль-ним, легким і водонепроникним. За надзвичайних обставин він має легко зніматися. У дощову, снігову погоду одяг треба частіше просушувати.
Взуття повинно бути ціле, не тіс-не, але й не широке, без шнурків. Надто просторе взуття зумовлює по-тертості і тим самим сприяє відморо-женню. Не рекомендується гріти взут-тя на вогні: воно псується й пропус-кає воду. Бажано змащувати його жиром. Шкарпетки повинні бути су-хими, без складок. Щоб запобігти за-стою крові в пальцях ніг і рук, треба час від часу згинати і розгинати пальці. Сухі ноги менше бояться відморожен-ня, ніж вологі. Тому за підвищеної пітливості бажано щоденно мити ноги холодною водою і розтирати їх до по-червоніння шкіри. Добре присипати стопи борною або саліциловою кисло-тою, таніном, тальком тощо.
У профілактиці відморожень на-лежне місце відводиться фізичним правам, тренуванням, обтиранню холодною водою.
Колективна профілактика в мир-ний час (під час екскурсій, турпо-ходів) полягає в організації перерв у роботі, періодичному зігріванні у на-метах, спальних мішках, постачанні гарячими напоями, повноцінному харчуванні. Холодна їжа погано за-своюється і вимагає для перетравлен-ня підвищених затрат енергії. У хо-лодну пору року в харчовий раціон рекомендують вводити більше вугле-водів і жирів тваринного походження. Пиття гарячої води і кави протягом ЗО хв на кілька градусів підвищує тем-пературу шкіри пальців рук.
Сприяють відмороженню такі шкідливі речовини, як алкоголь і ні-котин. Одна сигарета, викурена на-тще, зумовлює спазм капілярів про-тягом 15—16 год.
Для робіт в умовах холоду повинен здійснюватися певний професійний відбір. Особи із захворюваннями ве-гетативної нервової системи ^.перифе-ричних судин, нервів, хворі на цук-ровий діабет, тиреотоксикоз, епілеп-сію до таких робіт не допускаються.
Лікування відморожень складне. Існує багато методів, але жоден із них не є загальноприйнятим.
Лікування відморожень ставить собі за мету: 1) підвищити температуру в уражених тканинах; 2) відновити кро-вообіг у відморожених ділянках;
3) боротися з шоком і інтоксикацією;
4) здійснити профілактику інфекцій;
5) видалити некротизовані тканини;
6) провести реконструктивні і плас-тичні операції для відновлення функції ураженої частини тіла.
Терапія відморожень починається з надання першої допомоги. В дореак-тивний період вона має за мету відно-вити температуру тканин, боротьбу із шоком, нормалізацію кровообігу, ліквідацію тканинної гіпоксії. Своєчас-на і адекватна перша допомога має велике прогностичне значення.
Хворим уводять протиправцевий анатоксин або ППС, бо відморожен-ня вважається відкритою травмою.
Рекомендується така схема першої допомоги хворим з відмороженням. Пошкоджену кінцівку протирають 56 % спиртом етиловим, ектерици-дом або іншим антисептичним засо-бом, витирають насухо і на неї на-кладають багатошарову теплоізоляцій-ну пов'язку: шар марлі, товстий шар вати, знову шар марлі і ззовні прогу-мовану тканину, яка закриває всю кінцівку. На догоспітальному етапі можна використовувати різний допо-міжний матеріал (ковдра, коц).
У разі відмороження щік, вушних раковин, носа їх розтирають теплою рукою, змазаною вазеліном, до по-червоніння шкіри (не рекомендуєть-ся розтирати снігом, бо кристали льо-ду можуть травмувати шкіру, що сприяє проникненню інфекції). Хво-рим треба давати пити гарячі напої, невеликі дози алкоголю.
Лікування хворих у стаціонарі по-винно починатися з активного зігрі-вання уражених ділянок (кінцівок). Кінцівку занурюють у ванну зі слаб-ким розчином калію перманганату. Температуру води поступово підви-щують від 18 °С до 35 °С. Пізніше відморожену ділянку прикривають по-в'язкою з вазеліном або маззю Виш-невського.
Добре впливають на уражені ділян-ки опромінення променями УВЧ, електрофорез гідрокортизону, фоно-форез гідрокортизону і новокаїну, поздовжня діатермія. При цьому зменшуються біль, набряк, у разі ви-никнення гангрени вона перебігає за сухим типом.
Названі заходи треба обов'язково поєднувати із введенням антикоагу-лянтів, препаратів, що розширюють судини, дезагрегантів, гангліоблоку-ючих засобів.
Показані проведення новокаїнових блокад грудних і поперекових симпа-тичних вузлів, паранефральної ново-каїнової блокади.
Важливу увагу треба приділяти лі-куванню шоку (введення аналгезую-чих, наркотичних і снотворних речо-вин, внутрішньовенне введення роз-
чину лактату, новокаїну, призначен-ня антигістамінних препаратів).
Основним завданням під час ліку-вання відмороження у реактивний пе-ріод є відновлення кровообігу в ура-жених тканинах, запобігання тромбо-зу судин. У комплекс консервативних лікувальних засобів повинні бути вклю-чені фізіотерапевтичні методи, дезаг-регантна, детоксикаційна, десенсибі-лізуюча, протизапальна терапія, за-стосування засобів, що розширюють судини, вітаміно- і гормонотерапія.
Антикоагулянтна терапія полягає у застосуванні гепарину, фібринолізи-ну, стрептокінази, а також одного із непрямих антикоагулянтів: неодикума-рину, синкумару, феніліну. Гепарин призначають внутрішньовенне або внутрішньом'язово по 5000 ОД 4— 6 разів на добу. Гепарин зменшує біль, парестезію, мерзлякуватість, підвищує шкірну температуру, по-ліпшує капілярний кровообіг. Фібри-нолізин уводять по 20 000—30 000 ОД 2—3