Еритроцитарні циліндри трапляються при запаленнях нирок (нефритах), що супроводжуються гематуріями.

Несправжніми циліндрами називають утворення, які лише зовні подібні до справжніх.

Циліндри з лейкоцитів трапляються порівняно рідно. Їх можна виявити при гнійному нефриті, пієлонефриті. Вони утворюються в сечових шляхах в результаті склеювання гнійних елементів з слизом або відкладаються на гіалінових циліндрах і виділяються із сечею.

Циліндри з уратів часто виділяються з дуже концентрованох сечі, зовні схожі на зернисті циліндри, але легко відрізняються від них тим, що розчиняються в їдкому лугу і при нагріванні. До патології нирок ніякого відношення не мають.

Циліндри з сечокислого амонію складаються з жовто-бурих гладеньких куль. Легко розчиняються від додавання їдкого лугу (КОН), а при наявності оцтової кил ости утворюють типові кристали сечової кислоти. Трапляються у грудних дітей, що хворіють на сечокислий іфаркт.

Циліндри з бактерій складаються з мікробної флори (полочок або коків). Мають схожість із зернистими циліндрами. Трапляються при емболічному гнійному нефриті. Добре забарвлюються аніліновими барвниками і протистоять дії кислоти і лугів. Бактерії із зовнішніх сечових шляхів можуть осідати на гіалінговиї циліндрах.

Слизові циліндри – стрічкоподібні утворення, довгу, бліді, з характерним роздвоєнням на кінцях.

Яєчкові циліндри зовні дуже сході на гіалінові. Але трохи ширші за них. Трапляються при есерматореї, утворюються у вивідних протоках яєчок. Крім того. п/м мікроскопії осаду майже в кожній порції досліджуваної сечі можна виявити слиз, інколи уретральні нитки з нашаруванням клітин епітелію, лейкоцитів, сперматозоїдів, бактерій.

Література:

“Лабораторні методи дослідження в клініці”. Проф. Мельников.

Методи лабораторних клінічних досліджень – Ннеменов Ю.ММ. 1976 р.в.