Патологія нирок гомо- та гетерозиготного генезу з формуванням ХНН у різному віці - тисяч чоловічого населення, найповніше виявляється у гомозиготних чоловіків. Всь...

Реферат - Патологія нирок гомо- та гетерозиготного генезу з формуванням ХНН у різному віці

тисяч чоловічого населення, найповніше виявляється у гомозиготних чоловіків. Всього нараховується більше 160 генних мутацій.
Найхарактернішими клінічними проявами хвороби Фабрі є ангіокератома, що клінічно проявляється кератинізованими судинними вузликами на шкірі і слизових оболонках. Це є першими клінічними ознаками захворювання, які виявляються в шкільному віці. На шкірі темно-червоні та пурпурово-червоні папули (ангіокератоми) найчастіше виявляються в ділянці між колінами і пупком, на слизових оболонках - в ротовій порожнині. У хворих спостерігається корнеальна дистрофія, помутніння рогівки, катаракта (частіше у жінок), дефекти мітральних клапанів. З боку шлункового тракту виникають скарги на біль після прийому їжі, діарею. Ураження нервової системи як ембріологічно схожої тканини проявляються зниженням слуху, транзиторними ішемічними атаками, геміпарезами, акропарастезіями з пекучими болями, їх інтенсивність зменшується з маніфестацією ниркових симптомів. Вегетативні порушення проявляються у вигляді гіпогідрозу, ортостатичної гіпотонії, порушенням толерантності до холоду, набряків ніг, незалежних від гипоальбумінемії та кардіоваскулярних уражень. Патологічні зміни внутрішніх органів пов'язані з ураженням судин: лівошлункова гіпертрофія, аритмія, ішемія міокарду, церебральні порушення. Час від часу виникають кризи, які характеризуються гострою біллю в кінцівках, що утримуються від хвилин до тижнів, та розвитком емоційного стресу, температурою.
Ураження у вигляді мінімального сечового синдрому відбувається повільно і вперше виявляється у підлітків та в дорослому віці. Спостерігають помірну протеїнурію, еритроцитурію, у подальшому розвиваються канальцеві порушення (ізостенурія, зниження секреторно-екскреторних процесів). У пацієнтів жіночої статі і гетерозиготних чоловіків спостерігають легкий атиповий перебіг захворювання. Причиною летального закінчення хвороби найчастіше буває ХНН у 40-50 літньому віці, але причинами смерті також можуть бути інфаркт міокарду та інсульт.
Для встановлення діагнозу є важливим виявлення зниження рівня альфа-галактозидази в сечі або сироватці крові, підвищення концентрації керамідтригексозиду А в сироватці крові, наявність пінистих епітеліальних клітин, "зеброподібних" тілець в сечі або "мальтійських хрестів" - макрофагів із збільшеним вмістом гліколіпідів. За допомогою амніоцентезу можливе встановлення зменшення активності альфа-галактозидази, що дає можливість поставити антенатальний діагноз. Пренатальний діагноз можливий на 12 тижні по амніотичній рідині та хоріону і за результатами амніоцентезу в 16 тижнів вагітності.
Диференціальний діагноз проводять з ювенільним та ревматоїдним артритами, ревматичною лихоманкою, еритромелалгією, СЧВ, розсіяним склерозом.
Консервативне лікування малоефективне. Із мембраностабілізуючих препаратів використовують габапентин, карбамазепін, фенітоін. Є дані про позитивний вплив на функцію нирок при хворобі Фабрі ІАПФ. Посиндромної терапії потребує ураження серця. У 1986 році був клонований дефектний ген. Після цього застосовували внутрішньовенну терапію агалзідази альфа і бета, що призводило до покращення стану хворих та функції нирок. Препаратами вибору в лікуванні хвороби Фабрі є фабразім - агалзідаза-бета (35 мг у флаконі), якій є рекомбінантною формою людської ?-галактозидази та реплагал (агалзідаза - альфа). Фабразим призначається в дозі 1мг/кг внутрішньовенно повільно один раз на 2 тижні.
Трансплантація нирки є методом лікування термінальної ХНН, незважаючи на можливий рецидив захворювання в донорському органі (EBPGRT, 2000).
Регістр хворих доступний за адресою www.fabryregistry.com, асоціація хворих - www.fabrycommunity.com.

НЕФРОНОФТИЗ ФАНКОНІ І МЕДУЛЯРНА КІСТОЗНА ДИСПЛАЗІЯ

В залежності від часу виникнення клінічної симптоматики виділяють три варіанти медулярної кістозної дисплазії: ювенільний нефронофтиз Фанконі, нирково-ретинальна дисплазія та кістозна хвороба мозкового шару нирок дорослих.
Ювенільний нефронофтиз Фанконі - аутосомнорецисивна тубулоінтерстиціальна кістозна дисплазія, що не пов'язана із статтю та ген якої NPHP розташований в довгому плечі 3q21-q22 хромосоми. Продукт гену названий нефроцистин. Морфологічним субстратом захворювання є нерегулярне стоншення ТБМ, канальцева атрофія і дилятація, тубулоінтерстиціальний склероз та наявність кіст, які більшістю знаходяться в кортикомедулярній та мозковій зонах і пошкоджують дистальні звивисті канальці, петлю Генле та збірні трубочки.
Клінічно захворювання маніфестує в дошкільному, шкільному та підліткову віці поліурією, полідипсією, вторинним енурезом, анемією, ступінь якої не відповідає підвищенню рівня креатинінемії. Наявність нормоклітинної нормохромної анемії пояснюється зниженням еритропоетичної функції нирок. Для нефронофтизу характерні гіпонатріємія, гіпокальціємія, гіпокаліємія, тенденція до зниження артеріального тиску, метаболічний ацидоз. Осмолярність плазми відповідає осмоляльності сечі, відносна густина знижена. Уже в молодшому шкільному віці виявляються остеодистрофія та вторинний гіперпаратиреоідизм. Хворі відстають у фізичному розвитку пропорційно будові тіла, але майже без відставання в розумовій діяльності.
Залежно від ураженого локусу гену виділяють три генетичних і фенотипічних варіанти. Інфантильний (дитячий) нефронофтиз (NPH2) характеризується пошкодженням у 9q22-q31 локусі і клінічно маніфестує розвитком ХНН у віці до 3 років. У дітей знаходять збільшенні нирки з підвищеною ехогенністю і втратою кортикомедулярної диференціації. Клінічно виявляють анемію, гіперкаліємічний метаболічний ацидоз і гіпертензію. Морфологічна картина характеризується дифузним склерозуючим тубулоінтерстиціальним нефритом з мікроцистною дилатацією проксимальних трубочок і Боуменовского простору, наявністю мікроцист у кортикальному шарі нирок (на відміну від медулярних цист у старшому віці при NPH1 i NPH3).
Ювенільний нефронофтиз (NPH1) картується в 2q12-q13 хромосомі, підлітковий нефронофтиз (NPH3) - у 3q21-q22. Клінічно ці варіанти відрізняються між собою лише віком формування хронічної ниркової недостатності. При ювенільному нефронофтизі середній вік розвитку ХНН складає 13 років (із 7 до 25 років), при підлітковому - 19 років (11-46 літ). Морфологічно спостерігається нерегулярне стоншення тубулярної базальної мембрани (на відміну від дитячого нефронофтизу), атрофія і дилятація канальців, інфільтрація інтерстицію, наявність кіст у кортикомедулярному шарі.
Спочатку нирки нормальних або декілька збільшених розмірів, пізніше вони поступово зменшуються. Кісти невиразно документуються при комп'ютерній томографії та достовірно - при біопсійному дослідженні нирок. ХНН розвивається на другому десятку років життя. Хворі потребують діалізу із 3-19 річного віку та складають 10-15% пацієнтів дитячого віку в діалізних відділеннях.
За наявності пігментної дегенерації та кістозної дисплазії

Сторінки: 1 2 3 4 5 6