З інших видів ліків тваринного походження в народному лікуванні використовували кров, жовч, серце, шкіру. Дуже часто вживались у народному лікуванні змії, частини їхнього тіла.

Значно рідше в народній медицині застосовувались ліки мінерального походження - земля, глина, пісок, сіль, нафта, з металів - мідь, ртуть, залізо, золото.

З лікувальною метою вживались і продукти згоряння - попіл, сажа як засоби, які сприяли згортанню крові.

У народній медицині раціональні засоби поєднувались і з магічними діями. Як і в усіх слов'янських народів, найбільш поширеним магічним засобом була на Бойківщині словесна магія. Замовляннями ("примівками") лікували епілепсію ("зла бола"), ревматизм ("гостець"), шлункові захворювання ("бабищі"), рожу тощо. Майже завжди різноманітні замовляння поєднувалися з іншими магічними засобами.

За часів панування "відродженої" Польщі (1918-1939) рівень розвитку медицини на Самбірщині не змінився. На весь Самбірський повіт не було жодної поліклініки. В місті працювала одна платна лікарня, яку обслуговувало 5 лікарів і 26 медсестер та санітарок. Вцілому в повіті працювало до 30 лікарів. Після першої світової війни єврейська громада на Бліху збудувала двоповерхову лікарню на 12 ліжок (ймовірно це приміщення сучасного ПТУ-Інтернату (училища швейників) по вул.В.Стуса,9).

В Рудках до першої світової війни працювало 3 лікарі і одна акушерка. В 30-ті роки було 3 терапевти, хірург, 3 акушерки. В селах не функціонувало жодного медичного закладу. Послуги медиків були платні, дуже дорогі, і тому недоступні селянам. В цей час була велика дитяча смертність.

За Польщі в Самборі і повіті було кілька українських лікарів, які користувалися великим довір`ям громадянства. Це Володимир Кобільник, Теодор Парфанович, Лев Козаневич, Богдан Гарбовський, Мартинець, Михайло Хомин, Іван Матіяшек, Володимир Дубовий, Сташків, лікарі-дантисти Демедюк та Роман Сухий. Працювали також польські та єврейські лікарі: Моссор, Кароль Кравс, Задорович, Хамершмідти (хірург і терапевт - мали свій рентген), Кеслер, Хжащевський, Тетмаєр, Добжавський, Альперн.

Після встановлення радянської влади в 1939 році лікарні перейшли у володіння держави, медичні послуги стали безкоштовними. 1 листопада 1939 року в Самборі відкрито поліклініку, в якій працювало 20 лікарів, 23 особи середнього медперсоналу. За перші 5 місяців роботи поліклініки її послугами скористалось безкоштовно 35 тисяч осіб. В лікарні працювало 9 лікарів і 59 осіб середнього медперсоналу. Відкрито дитячу і жіночу консультації при поліклініці, пункт невідкладної медичної допомоги. В 1940 році відкрито пологове відділення і тубдиспансер.

В довоєнні роки на Самбірщині, як і по всій Західній Україні, проводились активні заходи по боротьбі з такими масовими захворюваннями, як віспа, тиф, дизентерія, туберкульоз, венеричні захворювання. З цією метою розширювалась мережа лікувальних закладів - лікарень, поліклінік, диспансерів, ФАПів, здоровпунктів; здійснювались протиепідемічні заходи, необхідні для локалізації та зменшення цих захворювань.

Відразу після окупації Самбора німцями в 1941 році до міста прибув полковник-лікар зі своїм штабом і зайняв під німецькі шпиталі кам`яницю давньої скарбової дирекції (тепер військовий госпіталь), гімназійну бурсу (ПШ №2), українську семінарію і польський учительський семінар , приміщення "Рідної Школи" (тепер інфекційна лікарня), де примістив хворих і поранених вояків, яких привозили до міста з фронтів.

Начальником міського шпиталю був Теодор Парфаневич, повітовим лікарем - Мартинець, а колієвим - Лев Козаневич. У Турці директором шпиталю - Богдан Гарбовський.

Велика Вітчизняна війна принесла велику шкоду - була зруйнована мережа лікувальних закладів, різко знизився санітарно-епідеміологічний рівень життя населення. Це спричинило відновлення масових захворювань, таких, як туберкульоз, тиф, дизентерія, тощо, які часом переростали в епідемії.

В перші повоєнні роки одним із завдань ліквідації наслідків війни було відновлення мережі лікувальних закладів і забезпечення ефективного медичного обслуговування населення. Активними протиепідемічними заходами значно знижено рівень захворюваності на небезпечні інфекційні захворювання.

В подальші роки мережа лікувальних закладів розширювалась, приводилась у відповідність до потреб і кількості населення району.

В 1956 році відкрито службу швидкої медичної допомоги.

В 1957 році в міській лікарні працювало 95 лікарів, 202 особи середнього медичного персоналу, кількість ліжок зросла до 295. Того ж року відкрито пологовий будинок (сучасне приміщення музею "Бойківщина") - пологове відділення на 40 ліжок, жіноча консультація, гінекологічне відділення на 20 ліжок. Відкрито дитячу лікарню і дитячу поліклініку.

В 1965 році добудовано два крила лікарні, там організовано урологічне, онкологічне і неврологічне відділення.

На початок 1966 року в місті працювало 111 лікарів, діяло 6 лікарень на 370 ліжок. Серед них Центральна районна та вузлова лікарні, інфекційна лікарня, тубдиспансер, пологовий будинок та інші.

В 1968 році у районі діяло 15 лікарень, 2 здоровпункти, 65 ФАПів, 2 санепідемстанції і 10 колгоспних пологових будинків. В системі охорони здоров`я було задіяно 1,3 тис працівників.

В Рудках в 1968 році діяла лікарня на 100 ліжок. При ній санепідемстанція і пологовий будинок; тубдиспансер на 50 ліжок (4 лікарі, 11 осіб середнього медперсоналу). Усього в Рудках працювало 19 лікарів і 51 особа середнього медперсоналу.

В 1970 році в районі працювало 296 лікарів і 819 осіб середнього медперсоналу, в 1980 році - 293 лікарі, 876 осіб середнього медперсоналу, в 1988 році - 388 лікарів, 1092 особи середнього медперсоналу.

В 1971 році побудовано новий корпус Центральної районної лікарні в Самборі на 180 ліжок з відділеннями: травматологічним, хірургічним, очним, ЛОР, кардіологічним, реанімаційним.

В кінці 80-их років в зв`язку з появою широких можливостей міграції населення поступово набирало все ширших масштабів розповсюдження наркоманії, СНІДу. На початку 90-их різке зубожіння населення і втрата соціальної захищеності сприяли різкому