Говорячи про медицину не слід забувати про аптеки. Нажаль про фармацевтику Самбірщини маємо дуже мало даних, особливо про аптечну справу давніх часів. Є дані, що в середньовіччі функції аптекаря виконував кат, який мешкав в підвалах ратуші.

Найдавніші згадки про аптеки в міських книгах датуються 1588 та 1660 роками. В 1806 році аптекар Спауста влаштував в приміщеннях колишнього монастиря домініканів лікарню для убогих, яка проіснувала до 1834 року. У 1889 році в Самборі було дві аптеки. Вже на початку ХХст. в місті функціонували три аптеки: магістра Яна Леп`янкевича (Jan Lepiankiewicz) - відкрита в 1906 році, вона носила назву "Під Зіркою", теперішня аптека №128 по вул.Сагайдачного,5; Алєксієвича (Aleksiewicz) - теперішня аптека №130 по вул.Шевченка,6, (після смерті магістра її провадила його дружина Юлія); Хердлічка (Herdliczko) - колишня аптека №130 на пл. Ринок,..., тепер ..., носила назву "Під Золотим Орлом" (після смерті аптекаря нею керувала його дружина Елеонора, а згодом - Мечислав Ґанзер (Mieczys?aw Ganszer) та Шимон Едельман). 19 вересня 1908 року Міська Рада дозволила Едварду Кухарському відкрити аптеку на розі вулиць С.Бандери і А.Чайковського або на розі вулиць Коперника і А.Чайковського. Але через два роки він її продав і відкрив аптеку в Ярославі. 15 лютого 1911 року відкрито нову (четверту) публічну аптеку під керівництвом Якоба Селінгера (Jakob Selinger) по вул.Коперника, яка носилат назву "Під Левом" (ймовірно сучасна аптека №131 по вул.Коперника,11). На початку 1910 року Лейба Цукерман подав прохання в Галицьке Намісництво про надання дозволу на відкриття нової (четвертої) публічної аптеки в Самборі (до речі приблизно в цей самий час розглядалась справа про надання дозволу Якубу Селінгерові). Та після розгляду справи Цукермана Намісництво не дозволило йому відкрити нову аптеку - заборона набула чинності 22 серпня 1911 року. 4 липня 1912 року прохання про надання дозволу на відкриття п`ятої аптеки подав Христ Ян Август. Але через спротив власників трьох Самбірських аптек - Яна Леп`янкевича, Юлії Алексієвичової та Шимона Едельмана (дозвіл на відкриття аптеки Якубом Селінгером ще не був правомочним), 8 травня 1914 року Галицьке Намісництво заборонило відкривати нову п`яту аптеку в м.Самборі. Таким чином до першої світової війни в Самборі функціонувало чотири аптеки: Яна Леп`янкевича, Юлії Алексієвичової, Шимона Едельмана та Якуба Селінгера. Як стверджує Ю.Є.Рабій, на початку ХХст. в Самборі діяло 5 аптек, з них одна українська - Кульчицького-Ручки на Бліху, одна польська - магістра Леп`янкевича, інші - єврейські. Наприкінці 30-их років в місті функціонувало 5 аптек.

Хоча в Самборі не було аптекарського цеху (аптекарі міста не об`єднувались у цех, але діяли на засадах цехового статуту), та цеховий лад надовго зберіг свій вплив в аптечній справі, особливо при підготовці кадрів. Реміснича молодь проходила дві стадії навчання - учня та підмайстра (помічник провізора). Прийнятий на навчання учень повинен був внести цехові "вписові" (внески) 2-3 злотих, представити свідоцтво про законне народження, після чого цехмайстер записував його в цехову книгу. Навчання в аптеках тривало 4 роки. За цей період учень спостерігав, як виготовляє ліки аптекар (майстер), вчився читати рецепти, які писалися латинською мовою, і одночасно вивчав арифметику. Але учні не займалися виключно навчанням в аптеці. Проживаючи в сім`ї аптекаря, вони були на положенні слуг. Після закінчення навчальної практики учень здавав екзамен перед цехмайстрами, після чого цех підтверджував його кваліфікацію і переводив в помічники аптекаря (підмайстри).

Для отримання звання аптекаря (магістра) крім практичної науки, здобутої в аптеці і зданого екзамена, помічник аптекаря повинен був пройти теоретичну підготовку у фармацевтичній школі. Школа ця існувала з давніх-давен в місті Кракові при Ягеллонській академії і лише пізніше була заснована в місті Львові.

З приходом радянської влади аптеки стали державними. В жовтні 1939 року націоналізовано п`ять аптек в Самборі і одну в Рудках. До війни відкрито аптеку в Дублянах. Під час війни ліквідовано аптеку Кульчицького-Ручки на Бліху, оскільки ця територія ввійшла в гетто. Після війни відкрили аптеки в наступних населених пунктах: Городищі, Луках, Берегах, Волі-Баранецькій, Чукві, Монастирці. В 1966 році проведено реорганізацію аптечної мережі. Було створено центральну районну аптеку, яка керувала всіма аптеками району. Крім міських при кожній лікарні чи амбулаторії діяла своя аптека. Найнижчою ланкою були аптечні пункти при ФАПах. Діяло 6 аптек в місті і 8 аптек в районі. Всі аптеки міста та району підпорядковувались обласному аптечному управлінню, яким керувало головне аптечне управління при МОЗ УРСР. Постачання медикаментів було централізованим.

Після проголошення незалежності України в 1991 році ситуація в аптечній мережі дещо змінилася. Державні аптеки стали державно-комунальними підприємствами, які мають власний рахунок в банку і самі закуповують товар. Ці аптеки (переважно сільські) відкрили в Самборі фірмові кіоски для покращення збуту медикаментів. Центральна районна аптека втратила свій вплив на інші фармацевтичні заклади. Аптечні пункти при ФАПах закрили. Поряд з державними функціонують приватні аптеки: СП "Біомарк" (вул.Валова,26) та ТЗОВ "Астрон-ЮТ" (вул.Коперника,14). В Самборі діє 7 аптек: ЦРА №129 по вул.І.Франка,29; №128 по вул.Сагайдачного,5; №130 по вул.Шевченка,6; №131 по вул.Коперника,11; №223 по вул. Шпитальній,14; "Біомарк; "Астрон-ЮТ". В місті діє також ветеринарна аптека (пл.Замкова,5). В районі аптеки функціонують