випадках - стійким зниженням чутливості Такий неврит лікується за відповідною схемою.
М'язева контрактура розвивається як наслідок порушення асептики, травми голкою внутрішнього крилоподібного м'яза, використання неякісного анестетика. Проявляється болем у пошкодженому м'язі, обмеженням руху скронево-нижньощелепового суглобу, недостатнім відкриванням рота. Лікується блокадами, анальгетиками, парафіно- і теплолікуванням, теплими відварами лікарських трав, правдоподібною пов'язкою на ніч.
Детальніше питання ускладнень від анестезії висвітлюються в інших розділах стоматології, зокрема в монографіях доц. Ю.Г. Кононенка і проф. М.М. Рожка (див. лекцію № 16), а також:
- Ускладнення від місцевої анестезії у щелепно-лицевій ділянці: Посібник у 2т./ Гуменецький Р.А., Рожко М.М., Завадка О.Є., Скрипніков П.М. - Львів - Івано-Франківськ: Видавничий дім „Наутілус", 2000. - Т. 1. - 233с;
Ускладнення від місцевої анестезії у щелепно-лицевій ділянці: Посібник у Зт./ Гуменецький Р.А., Рожко М.М., Завадка О.Є. та ін. - Львів - Івано-Франківськ - Поі Видавничий дім „Наутілус", 2001. - Т. 2. - 226с. - Ускладнення від місцевої анестезії у щелепно-лицевій ділянці: Посібник у Зт./ ГуменецькийР.А., Рожко М.ї Завадка О.Є., Скрипніков П.М. та ін. - Львів - Іване Франківськ - Полтава: Видавничий дім „Наутілус", 2002. -' 3.-23ІС.
Г. При девітальних методах лікування, тобто при використанні миш'яковистої пасти, можливі теж різноманітні помилки і ускладнення, які виникають у 60% випадків, а саме:
збереження, а часто і посилення болю після накладання миш'яковистої пасти. Це пов'язано з тим, що здійснена туга тампанада або не була попередньо відкрита пульпова камера, запалення в пульпі продовжується, а миш'яковиста паста всмоктується повільно. Відкриття пульпової камери в одній точці не тільки наближує дію миш'яковистої пасти до пульпи, але й забезпечує відтік продуктів запалення;
передозування миш'яковистої пасти чи подовжена її експозиція викликають інтоксикацію навколишніх тканин, бо миш'як легко проникає в тканини зуба (дентин, цемент) і затримується там надовше. Серйозною помилкою, виходячи з вищесказаного, є вторинне або навіть кількаразове застосування миш'яковистої пасти. Якщо не настала девіталізація від першого застосування, то необхідно екстирпувати пульпу під анестезією. Бо при повторному використанні пасти можливі ускладнення у вигляді миш'яковистого періодонтиту, некрозу альвеолярного паростка і навіть тіла щелепи з наступною секвестрацією кістки і деформацією обличчя.
Миш'яковистий періодонтит лікується за тими ж правилами, що й хронічний верхівковий періодонтит, тільки застосовуються медикаменти - антидоти миш'яку: 5% розчин унітіолу; 1% розчин йодинолу, 5-10% розчин йодиду калію. Унітіол належить до сульфгідрильних сполук (містить дві сульфгідрильні групи). Механізм дії: активні сульфгідрильні групи вступають у дію з тіоловими отрутами AS2O3, які знаходяться в тканині, та утворюють з ними нетоксичні комплекси. Зв'язування отрут сприяє відновленню функцій ферментних систем.
Застосування внутрішньоканального електрофорезу 2% йодиду калію або 5% йоду є також ефективним. Можлива обробка каналу протинабряковими засобами — глюкокортикоїдами, при цьому важливо наблизити ліки до самої верхівки кореня.
При переході гострого верхівкового миш'яковистого періодонтиту в стадії інтоксикації в гострий верхівковий періодонтит в стадії ексудації зуб залишають відкритим на 2-3 дні. 3) некроз ясен, викликаний опіком миш'яковистої пасти, є досить поширеною помилкою, особливо у лікарів-початківців. Причини:
недостатньо розкрита порожнина зуба і тому накладання пасти здійснюється наосліп;
поверх пасти не накладається ватний тампон;
просякнення пасти через погано затвердлу пов'язку.
Найбільшу небезпеку стосовно цього мають порожнини II і V класів за Блеком, особливо коли приясненна стінка сформованої каріозної порожнини розміщується поруч з яснами або під ними. Необхідно керуватись правилом: не закінчувати прийому без упевненості в хорошій ізоляції медикаментозного вкладення пов'язкою із водного дентину, а не дентин-пасти!
Якщо вже виник миш'яковистий некроз, необхідно лікувати його як інфіковану рану. Після відторгнення некротичних мас (для пришвидшення якого використовують аплікації розчинів антисептиків, ферментів) ділянку некрозу присипають паленою магнезією або обробляють розчинами унітіолу, йодинолу, йодиду калію - притискуючи кульку з ліками або аплікуючи їх.
Для стимуляції епітелізації рану змащують кератопластичними препаратами (віт. А, кератолін, вінілін шипшинова чи обліпихова олії тощо), бо такі рани мають млявий перебіг і слабкий нахил до епітелізацї.
Некроз можливий і при використанні параформу. C.Lost (1984) описує остеомієліт, який розвинувся після токсичної дії параформальдегіду на міжзубну перетинку між верхніми 7 і 6 зубами.
Некроз кістки альвеоли. Накладання миш'яковистої пасти на перфорацію каріозної порожнини в ділянці шийки зуба або бі- чи трифуркації спричиняє розвиток остеомієліту із відторгненням секвестрів впродовж тривалого часу після видалення зуба.
Д. При вилученні пульпи екстирпаційним методом можливі такі помилки:
недотримання правил асептики;
неповне вилучення пульпи (особливо якщо для девіталізації використовувались муміфікуючі пасти);
травма періодонту;
проштовхування інфікованої пульпи в періодонт;
неповноцінна обробка кореневих каналів;
кровотеча (при вітальній екстирпації);
7) неправильний вибір пломбувального матеріалу для кореневих каналів;
недосконала методика пломбування;
неправильне використання діатермокоагуляції.
Застережні заходи:
Дотримання асептики є запорукою успіху в лікуванні.
Повне вилучення пульпи буде забезпечене, якщо достатньо широко розкриті устя каналів. Крім того, щоб не залишилось обривків пульпи в каналах, необхідно ретельно вичистити їх за допомогою багаторазового введення в кореневі канали пульпоекстрактора та інших ендодонтичних інструментів і промивання антисептиками за допомогою ватних турунд на кореневих голках.
Ретельне вилучення пульпи попередить виникнення залишкового (кореневого пульпіту) і хронічного періодонтиту, сенсибілізації організму до мікробів та продуктів їх розпаду.
Якщо розвинувся залишковий (кореневий) пульпіт, необхідно розпломбувати кореневі канали і провести девіталізацію та муміфікацію пульпи у відгалуженнях каналів.
3. Травма періодонту виникає, коли лікар глибоко просуває голку в каналі, діє різко і необережно. Після цього розвивається травматичний періодонтит. Навіть незначна травма періодонту голкою може закінчитись виникненням невралгічного болю, який