пломбувальна маса попадає у кісткову тканину щелеп, гайморову порожнину, в канал нижньої щелепи, в підборідковий отвір. При наростанні симптоматики у випадку значного виведення пломбувального матеріалу в періодонт здійснюється його хірургічне вилучення;
при наростанні періоститу роблять послаблюючий розтин перехідної складки в ділянці зуба і, як крайній захід, зуб видаляють;
5) за необхідності призначають загальне лікування десенсибілізуючу терапію, сульфаніламіди або антибіотики.
В. При попаданні пломбувального матеріалу в нижньощелеповий канал (у випадку його близького розміщення до коренів 34, 35, 36, 37, 38, 44, 45, 46, 47,48 зубів і широкому ендодонтичному розкриттю верхівок коренів) подразнюється і здавлюється нервовий стовбур, що супроводжується різким, сильним, самовільним болем, а потім відчуттям оніміння шкірних покривів підборідка і м'яких тканин на відповідній половині щелепи. При рентгенівське обстеженні виявляється близьке розміщення нижньощелепового каналу або наявність рентгеноконтрастної речовини в каналі. Розвивається гостра компресійної токсична невропатія нижньоальвеолярного нерва, яка викликає такі розлади чутливості: а) біль, що поширюється;
6) зниження або втрата всіх видів чутливості (від незначної гіпостезії до анестезії) у зоні іннервації нерва дистальніше зони компресії.
Невідкладна допомога при невропатії, що виниклщ внаслідок перепломбування кореневого каналу (за Політун А.М., 2000):
I. Для декомпресії нерва необхідно:
розпломбувати кореневий канал;
ввести внутрішньом'язево 2 мл дексону або дексаметазону
2 рази на добу протягом перших трьох діб (протизапальна, протинабрякова, протиалергічна дія);
- у важких випадках - оперативне втручання – вилучення інородного тіла (тобто пломбувального матеріалу чи штифта) із нижньощелепового каналу.
II. Для усунення внутрішньостовбурової гіпертензії нерва вводять:
лазикс - 2 мл внутрішньом'язево;
фуросемід - 0,04 г перорально;
розчин еуфіліну 5 мл 2,4% з 5-10 мл 20% розчину глюкози внутрішньовенно;
у подальшому -2 мл 24% розчину еуфіліну (через 12 год.) внутрішньом'язево.
Ш. Для відновлення порушеного кровообігу нерва вводять:
- 2 мл актовегіну внутрішньом'язево;
- компламін по 1 табл. 3 рази в день або трентал (пентоксіфілін) - по 0,2г 3 рази в день.
IV. Для відновлення порушеного метаболізму нерва застосовують:
нейровітан (3-4 табл. на добу протягом 2-3 місяців);
седуксен по 0,015 г 3 рази в день (як антигіпоксант);
лазеропунктуру;
вітаміни групи В.
V. Для усунення болю призначають:
спазмалгон по 0,015 г 3 рази в день (М - і Н –холінолітик центральної і периферійної дії);
кетанов по 0,05 г 3 рази в день, який має знеболювальну і протизапальну дію (або інший протизапальний препарат нестероїдної природи). У разі видалення зуба приймають 1 табл. кетанову;
седативні і десенсибілізуючі засоби.
Місцево рекомендують також застосовувати фізіотерапевтичне лікування: діадинамічні струми, УФО, УВЧ, фонофорез гідрокортизону, ультразвук, ампліпульс-форез 2% розчину нікотинової кислоти і 10% розчину кальцію хлориду, електрофорез із лідазою на слизову оболонку ясен у ділянці проекції верхівки лікованого зуба.
Ускладнення нейропатії нижньолуночкового нерва:
порушення чутливості - гіпоалгезія шкіри;
трофічні порушення шкіри, ясен, зубів;
дисфункція скроневонижньощелепового суглобу (нерідко з больовим синдромом).
За даними A.M. Політун і співавт. (2002), виключення чутливості частини дуги рефлексів трійчастого нерва призводить до тяжких наслідків: витікання слини дискомфорту при вживанні їжі, мовленні, що зумовлює тривалі страждання, багаторазові звертання до лікарів різного фаху вживання великої кількості медикаментів, іноді до втрати працездатності, акцентуації на своїх відчуттях і як наслідок – до тривалого зниження якості життя.
При наданні термінової допомоги або звертанні хворих у перші дні виникнення ускладнення та проведенні невідкладних заходів вдається значно зменшити больовий синдром, створити передумови для сприятливого прогнозу. Проте повного відновлення функції нижньоальвеолярного нерва не відбувається (навіть при терміновому призначенні лікування). У більшості хворих спостерігаються залишкові парестезії, погіршення стану (підсилення парестетичних відчуттів, поновлення болю) при метеорологічних змінах загострення хронічних захворювань внутрішніх органів виникнення побічних захворювань.
Для профілактики цих ускладнень необхідно:
1) діагностичне рентгенологічне обстеження перед ліванням і в його динаміці. Тільки таким чином можна оцінити анатомію кореневих каналів, визначити співвідношення верхівок коренів із сусідніми анатомічними структурами: грушоподібним отвором, порожниною верхньої щелепи каналом нижньої щелепи, ментальним отвором;
пломбувати канали обережно, без надлишкового тиску на пломбувальний матеріал, особливо при виявлені анатомічних особливостей;
краще не застосовувати формальдегідвмісних матеріалів, а використовувати більш інертні сілери.
У випадку виведення матеріалу в нижньощелеповий канал необхідно надати невідкладну допомогу.
Г. У зв'язку з болем в зубі під час розвитку і лікування пульпіту у пацієнтів із захворюваннями тканин пародонту може загостритись хронічний перебіг пародонтиту, бо пацієнт „береже" хвору сторону і самоочищення погіршується. Лікування пародонтиту здійснюється традиційно.
Д. Розвиток хронічних форм періодонтитів - пізнє ускладнення після лікування пульпіту, яке вимагає відповідного лікування.
Ж. Випадіння постійної пломби - найчастіше ускладнення, яке розвивається після лікування пульпіту через 1-3 роки. Таке ускладнення виникає і після лікування карієсу та періодонтиту. Випадіння пломби пов'язане часто з неправильним вибором пломбувального матеріалу або з порушенням технології його приготування. Неправильна підготовка каріозної порожнини до пломбування теж відіграє неабияке значення у випадінні пломби. Необхідно здійснити клініко-рентгенологічне дослідження, щоб пересвідчитись в якому стані періодонт, кореневий пломбувальний матеріал. При позитивних результатах зуб повторно пломбують сучасними пломбувальними матеріалами, попередньо добре підготувавши каріозну порожнину.
Неможливо перелічити всі помилки і ускладнення, які можуть виникнути при лікуванні пульпіту. Тільки глибокі знання, хороші мануальні навики і добросовісність лікаря допоможуть уникнути їх, а у випадку виникнення — грамотно їх виправити.