Аналіз випорожнень на приховану кров повинен бути проведений за прийнятими правилами після триденної безм'ясної дієти. Позитивна реакція (якщо хворий не страждає гемороєм як можливим джерелам кровотечі) дуже підсилює підозру на наявність ракової пухлини шлунково-кишкового тракту, оскільки в 90% випадків вони звиразковані і кровоточать.

Дослідження крові не дає особливо чітких показників, однак зниження вмісту гемоглобіну й підвищення ШОЕ не можна не враховувати. У крові нерідко визначають карциноембріональний Аг.

Діагностика рака будується на даних додаткового обстеження. Ендоскопія з біопсією і цитологічним дослідженням забезпечує діагностику рака шлунка в 95-99% випадків. Ультразвукове дослідження (УЗД) і комп'ютерна томографія (КТ) черевної порожнини необхідні для виявлення метастазів.

В даний час із розвитком ендоскопічної техніки і її доступності головним методом дослідження в розпізнаванні рака шлунка є гастроскопія із застосуванням гнучкого гастроскопа (гастрофіброскопія). Це дослідження дозволяє побачити ракову пухлину, виявити зону інфільтрації стінки, а також взяти біопсію для морфологічного дослідження. Можливе цитологічне дослідження змиву зі шлунка, в якому виявляють атипові ракові клітини або їхні комплекси.

Велике значення зберігає і рентгенологічне дослідження, яке раніше було основним у діагностиці рака шлунка. Дослідження шлунка в умовах заповнення його контрастною барієвою суспензією дозволяє виявити характерні для рака симптоми - дефект наповнення з депо барію при наявності виразки, а головне більш ранні симптоми - неправильний, злоякісний рельєф слизової або зону відсутності перистальтики внаслідок ригідності інфільтрованої пухлиною стінки. Рентгенологічний діагноз ранніх стадій рака шлунка вимагає високої кваліфікації рентгенолога, особливо при інфільтративних формах рака. В останні роки розроблені додаткові методики, що уточнюють діагностику і ступінь поширення процесу. Зазвичай їх проводять у стаціонарі. Це - пневмогастрографія (дослідження з введенням повітря в шлунок), а також подвійне й потрійне контрастування (з одночасним використанням барієвої суспензії й повітря і дослідження в умовах пневмоперитонеуму).

Нарешті, в сумнівних випадках, коли ніякими дослідженнями не вдається з впевненістю виключити наявність рака шлунка, вдаються до лапароскопії, або останнього етапу діагностики - діагностичної лапаротомії. При цьому оглядають і обмацують шлунок; при відсутності чітких даних розкривають його просвіт і оком контролюють стан слизової оболонки, одночасно взявши відбитки або мазки й провівши біопсію з найбільш підозрілих ділянок. В умовах сучасної хірургічної техніки й знеболювання сама по собі ця операція не небезпечна для хворого і разом із тим дозволяє з впевненістю зняти діагноз рака при його відсутності, в той же час не пропустивши його початкових стадій. 

4. Лікування

У лікуванні рака шлунка головна роль належить хірургічному методу. Хірургічне лікування рака шлунка залежить від поширеності пухлини в шлунку, ступеню ураження регіонарних лімфатичних вузлів і наявності віддалених метастазів. Питання про доцільність додаткових променевих впливів чи застосування хіміопрепаратів знаходиться ще в стадії вивчення.

Для радикального видалення рака шлунка існує три види операцій: субтотальна резекція шлунка при пухлинах, що займають нижню половину шлунка, гастректомія - при поширенні процесу на верхню третину і, нарешті, при дуже невеликих обмежених ураженнях кардіального відділу - резекція верхньої третини шлунка (проксимальна резекція). Шлунок завжди видаляють разом із великим і малим чепцем. Крім того, існують розширені, так звані комбіновані, резекції та гастректомії, коли разом із шлунком і його лімфатичним апаратом частково видаляють сусідні, пророщені раком органи (підшлункову залозу, печінку, поперековоободову кишку).

Операції на шлунку в ракових ослаблених хворих є серйозним втручанням і вимагають ретельної підготовки й ведення післяопераційного періоду.

Передопераційна підготовка полягає в загальнозміцнюючому лікуванні, поповненні організму білковими препаратами, рідиною, вітамінами, в застосуванні тонізуючих засобів, а при наявності звуження вихідного відділу й застої у шлунку неперетравлених харчових мас - щоденне промивання шлунка слабким розчином соляної кислоти.

В післяопераційному періоді на 2-3 дні після резекції шлунка і до 4-6 днів після гастректомії виключають прийом їжі та води через рот. Необхідну кількість рідини й поживних речовин поповнюють шляхом внутрівенних вливань поживних розчинів з інсуліном, вітамінами, а також крові та білкових препаратів, доводячи загальнодобову кількість у середньому до 2 л. Розрахунок потреби організму в різних речовинах ведуть на підставі дослідження крові.

Як і після всіх великих операцій, призначають антибіотики, серцеві засоби, наркотики й кисень. Наступного дня хворим зазвичай додають напівсидяче положення, що полегшує дихальну екскурсію грудної клітки і попереджає застійні явища в легенях. Дуже важливо проведення дихальної гімнастики і регулярне протирання порожнини рота, язика й зубів, а при висиханні губ і язика змазування розчином гліцерину в суміші з водою (1:1) із додаванням кількох крапель спирту. Після дозволу лікаря хворий починає приймати спочатку рідку їжу, а потім поступово розширює дієту, включаючи протерті супи, рідку кашу, сметану, кефір і на 7-10-й день переходить на стіл № 1 (шлунковий).

З можливих ускладнень у перші дні після операції варто мати на увазі загрозу кровотечі в просвіт частини шлунка, що залишилася, що проявляється кривавою блювотою, або у вільну черевну порожнину, тоді виникає картина колапсу. На 2-3-й день потрібно побоюватися розвитку пневмонії, а в наступні 2 дні - виникнення найважчого ускладнення - перитоніту, що вимагає негайного розпізнавання й активних заходів.

Рецидиви рака в куксі шлунка після його резекції виникають при занадто обмеженому, ощадливому її виконанні. В окремих випадках вдається радикально вилікувати хворого від рецидиву повторною операцією, однак частіше поява рецидиву супроводжується розвитком віддалених метастазів, коли допомога хворому неможлива.

При розповсюджених неоперабельних формах рака шлунка розшукують різні можливості паліативного лікування, єдиною з