Реферат

на тему:

Рентгеноанатомія

Рентгенологічний метод дослідження дозволяє, не порушуючи цілості тканин і природних співвідношень, вивчати будову, топографію і функцію більшості органів і систем людського організму.

Структура і функція взаємообумовлені і знаходяться в тісному взаємозв'язку, тому рентгенологічний метод дослідження є сполучною ланкою між анатомією і фізіологією, перетворюючи їх тим самим у клінічну анатомію і фізіологію.

Кожне рентгенологічне дослідження, проведене в динаміці, у залежності від задач і методики дозволяє судити як про структуру, так і про життєдіяльність того чи іншого органа. Це привело до того, що в даний час без рентгенологічного дослідження не можна уявити ранню діагностику, а отже, і успішне лікування при ряді захворювань терапевтичного, хірургічного і педіатричного профілю.

Разом з тим можливості вивчення будови і функцій різних органів обмежені рамками рентгенологічного методу. Тому що рентгенологічне дослідження в умовах природної контрастності не дозволяє одержати уявлення про деякі морфологічні і функціональні особливості організму, отже вивчення ряду органів і систем можливо тільки в умовах штучного контрастування. Необхідність врахування своєрідності площинного зображення просторових об'єктів і особливостей контрастування при аналізі рентгенівського зображення вимагають від рентгенолога знань клінічної рентгеноанатомії. Останні, будучи основою клінічної рентгенодіагностики, потрібні для розмежування різноманітних варіантів норми від змін, обумовлених патологічними процесами.

Успіхи в області рентгеноаппаратобудування, введення нових методик штучного контрастування, застосування фармакологічних препаратів для вивчення функції розширюють границі рентгенологічного методу дослідження і вимагають обновлення наших уявлень з клінічної рентгеноанатомії.

Рентгеноанатомія розроблена завдяки зусиллям численної плеяди рентгенологів, що вивчали її, за словами Д. Г. Рохліна — «на живому і для живого». Однією з перших узагальнюючих робіт з рентгеноанатомії є монографія A. Kohler «Grenzen des Normalen und Anfange des Pathologischen im Rontgenbilde» (1931), багаторазово перевидавана німецькою мовою. Більш пізня монографія Д. Надь «Рентгеноанатомія» (1961), перекладена на російську мову і монографія, що вийшла на німецькій мові, Н. Fritz, V. Kohler «Rontgendiagnostische Praxis in Verbindung mit der Rontgenanatomie» (1968), являють собою в основному методичні посібники по проведенню рентгенологічного дослідження; питання рентгеноанатомії в них розглядаються без обліку індивідуальних і вікових особливостей.

Завдяки мінеральній сполуці й особливостям архітектоніки кісток при рентгенологічному дослідженні, вони знаходяться в сприятливих умовах природної контрастності і стали одним з перших об'єктів рентгенологічного вивчення.

При дослідженні кістково-суглобного апарата в основному використовується рентгенографія, тому що рентгеноскопія подає невелику інформацію споза низької роздільної здатності.

Рентгенологічне дослідження кісток і суглобів містить у собі багатопроекційну рентгенографію, функціональну рентгенографію, стереорентгенографію, рентгенографію з безпосереднім збільшенням зображення, кісткову флюорографію, тотальну флюорографію, томографію, панорамну томографію, сегментальную рентгенографію, а також контрастні методики дослідження.

Складність анатомічної будови кісток і зв'язані з нею проекційні нашарування один на одного окремих анатомічних утворень викликають необхідність у багатопроекційній рентгенографії, що здійснюється за допомогою спеціальних укладок. Кожен анатомічний об'єкт кістково-суглобного апарата підлягає обов'язковому вивченню в двох основних взаємно перпендикулярних стандартних проекцій. Після аналізу отриманих даних при недостатній інформації нерідко прибігають до створення рентгенограм у додаткових і атипових проекціях. У залежності від задач рентгенологічного дослідження створюються оглядові і прицільні рентгенограми.

Функціональна рентгенографія являє собою серійне дослідження об'єкта при функціональному навантаженні і застосовується в разі потреби вивчення обсягу рухів у хребетному стовпі, суглобах, а також для визначення форми і стану склепіння стопи.

Застосування функціональної рентгенографії іноді дозволяє уловлювати функціональну динамічну фазу патологічного процесу при відсутності помітних морфологічних симптомів.

Стереорентгенографія дає можливість визначити просторове розташування анатомічних утворень і патологічних змін і заснована на стереоскопічному ефекті бінокулярного зору. Вона використовується за показниками після оглядових і прицільних рентгенограм. Здійснюється стереорентгенографія шляхом створення в одній проекції стереопари рентгенограм, виконаних при переміщенні рентгенівської трубки в горизонтальній площині вправо і вліво від серединної лінії об'єкта на половину величини зіничної відстані.

Рентгенографія з безпосереднім збільшенням зображення застосовується для одержання більшої інформації про архітектоніку кісти. Методика заснована на проекційному збільшенні зображення, що зростає пропорційно збільшенню відстані між об'єктом і касетою чи зменшенню відстані між об'єктом і трубкою. Мала потужність гострофокусних рентгенівських трубок дозволяє одержувати 1,5- і 2-кратне збільшення зображення, що використовується переважно для вивчення незначних змін структури дистальних відділів кінцівок – кисть , стопа).

Кісткова флюорографія - методика, що дозволяє одержати зменшене зображення кісток і суглобів шляхом його фотографії із екрана який світиться. До неї прибігають з метою економії плівки для динамічного спостереження і для контролю над ефективністю лікування. Кісткова флюорографія може бути використана і як пошуковий метод при системних ушкодженнях і захворюваннях кісток.

Тотальна флюорографія — методика, що дає можливість одержувати зменшене зображення людини на весь зріст за допомогою синхронного руху трубки з гелевою діафрагмою і касети при нерухомому положенні хворого лежачи. Методика застосовується в тих випадках, коли необхідно виявити системні ушкодження і захворювання кісток.

У рентгенодіагностиці захворювань кістково-суглобного апарата велике значення отримало пошарове дослідження — томографія.

Принцип томографії базується на чіткому зображенні шару об'єкта, що відповідає рівню осі хитання маятникової системи томографа, і нечіткому, розмазаному зображенні інших шарів досліджуваного об'єкта.

Таким чином, завдяки усуненню ефекту сумування томографія дає додаткову коштовну інформацію, дозволяє виявляти в кістах різної природи деструктивні зміни діаметром близько 3 мм, які не виявляються на звичайних структурних рентгенограмах, що сприяє ранній діагностиці захворювань.

Особливу роль томографія здобуває при вивченні відділів скелета, що відрізняються складною анатомічною будовою (череп, хребет і ін.), тому що томографія дозволяє одержати диференційоване зображення їхніх анатомічних елементів.

Дослідження проводиться в тих же проекціях, що і звичайна рентгенографія.