РЕФЕРАТ

на тему:

Рентгенотерапія

П л а н :

Рентгенотерапія.

Значення в онкології.

Короткодистанційнa рентгенотерапія.

Рентгенотерапія непухлинних захворювань.

РЕНТГЕНОТЕРАПІЯ [рентгено - (по імені В. Рентгена) + грец. therapeіa - лікування] - метод променевої терапії, здійснюваної за допомогою рентгенівського випромінювання, генерованого спеціальними медичними рентгенотерапевтичними апаратами.

Розробка і впровадження цього методу зв'язані з відкриттям В. Рентгеном у 1895 р. рентгенівського випромінювання. У розвиток рентгенотерапії в нашій країні великий вклад внесли Д. Ф. Решетилло, А. А. Цейтлин, Н. В. Лазарєв, А. И. Домбровскпй і ін.

Рентгенотерапія в онкології в даний час трохи утратила своє значення. Це зв'язано з впровадженням у клінічну практику гамма-апаратів, бетатронів, циклотронів і лінійних прискорювачів, що генерують випромінювання високі енергії - гамма-випромінювання, гальмове випромінювання, електронне випромінювання, нейтронне випромінювання, протонне випромінювання й інші, що дало можливість створити краще дозовий розподіл у пухлині і навколишніх здорових тканинах. Однак короткодистанційна (близькофокусна) рентгенотерапія зберігає значення при лікуванні різних, глибоких обробок поверхово розташованих, пухлин шкіри (рак шкіри, базалцома, хвороба Боузна, метастази раку в шкіру) і прикордонних слизуватих оболонок (верхня і нижня губа, порожнина рота, зовнішній жіночі полові органи, пряма кишка); при передпухлинних захворюваннях (лейкоплакія, гіперкератози), злоякісних (ангіосаркома, саркома Капоши) і доброякісних пухлинах судинного походження (гемангіома і лімфангіома).

Рентгенотерапія проводять у радіологічних відділеннях. Рентгенівське випромінювання, застосовуване при короткодистанційній рентгенотерапія, характеризується максимальною енергією фотонів до 40-45 кэв. Опромінення проводять при невеликій відстані джерело - поверхня, що складає від 15 до 300 мм і в залежності від характеру захворювання і локалізації патологічного процесу. Різновидом короткодистанційній рентгенотерапія є рентгенотерапія, проведена ультра м'яким не фільтрованим рентгенівським випромінюванням генероване при напрузі 6-12 кв. Обмежена проникаюча здатність (1-2 мм) дозволяє застосовувати її тільки при самих поверхневих поразках шкіри.

Короткодистанційнійна рентгенотерапія може застосовуватися в сполученні з одним з дистанційних методів променевої чи терапії входити і комбіноване лікування.

Опромінення проводиться з одного чи декількох нулів. При злоякісних пухлинах разові дози складають 200-250 рад на кожне поле (2.0-2.5 Гр), сумарних 5000-6500 рад (50-65 Гр) при ритмі 5 фракцій у тиждень. При деяких формах злоякісних пухлин сумарна доза може бути збільшена.

Місцева променева реакція виявляється у виді сухого чи вологого радіоепідерміту чи радіоепітеліїту і закінчується через 4-6 тиж. У наступному можливі локальна атрофія шкіри, телеангіектазія. Індурація шкіри і променеві виразки можуть виникати після рентгенотерапія в сумарній дозі перевищуючої 7000 рад (70 Гр).

Рентгенотерапія непухлинних захворювань спрямована на придушення запальному реакції, гноблення проліферативних процесів, болючої чутливості, зниження секреторної активності залоз і ін. Зниження болючої чутливості при рентгенотерапія зв'язана з прямим впливом іонізуючого випромінювання на нервові закінчення, сенсибілізовані серотоніном і продуктами білкового розпаду у вогнищі запалення, а також з ослабленням запальних зміні (ацидозу, підвищеної концентрації іонів калію) викликаних опроміненням.

Рентгенотерапія непухлинних захворюванні повинна проводитися по строгих індивідуальних показаннях, при точно встановленому діагнозі і тільки при неефективності інших, непроменевих методів лікування.

Рентгенотерапія проводять при гострих і хронічних запальних і гнійних процесах чи самостійно в сполученні з оперативним лікуванням і антибактеріальною терапією. Вона може бути використана при деяких післяопераційних ускладненнях (анастомозах, стійкі запальні інфільтрати в області рани).

Рентгенотерапія може застосовуватися також при деяких непухлинних поразках ендокринної системи (діенцефальний синдром), деяких неспецифічних дегенеративно-дистрофічних і запальних процесах кістково-суглобного апарата, що супроводжуються реактивним запаленням м'яких тканин і вираженим болючим синдромом.

Іноді рентгенотерапія застосовується при лікуванні келоїдних фляків, екземи, нейродермітів.

Протипоказана рентгенотерапія непухлинних захворювань у дітей і під час вагітності.

Одним з основних принципів рентгенотерапії непухлинних занедужуй є прагнення одержати ефект при опроміненні мінімальними дозами. При гострих запальних процесах разова доза складає 15-25 рад (0,15-0,25 Гр), при хронічних - 30-60 рад (0,3-0,6 Гр), при гіперпластичних 100 рад (1 Гр). Сумарні дози знаходяться в діапазоні від 50-100 рад (0,5- 1 Гр) при гострих, 150-300 рад (1,5-3 Гр) при хронічних і до 1000 рад (10 Гр) при гіперпластичних процесах.

У залежності від форми захворювання опромінення проводиться з інтервалами 3-5 днів при гострих, 1-2 дня - при хронічних і щодня при гіперпластичних процесах (5 фракцій у тиждень). Терапевтична ефективність рентгенотерапія при непухлинних захворюваннях складає 85-98%. Повторний курс при загостренні хронічних захворюванні проводиться не раніш чим через 6 мес.

Л і т е р а т у р а :

Ремизов А. Н. Медицинская и биологическая физика. – М.: Высш. школа, 1987.

Ливенцев Н. М. Курс физики, Т.2. – М.: Высш. школа, 1978.

Большая медицинская энциклопедия, - т. 11.