цього небезпечного явища. Ці ознаки виникають у зв'язку з наявністю механічних перешкод для зганяння плода. Описані Бандлем, вони настільки характерні, що за ними закріпилася назва типового симптомо-комплексу Бандля при загрозливому розриві матки, коли є просторова невідповідність між передлежачою частиною плода і тазом матері (вузький таз, розгинальні вставлення голівки, поперечне положення плода тощо). Типовий симптомокомплекс характеризу-ється такими ознаками: а) роділля збуджена, стривожена, скаржиться на сильний біль у животі, кричить від болю, що майже не сти-хає між переймами. Жінка не знаходить собі місця, приймає найхимерніші пози. Обличчя червоне, вираз переляканий. Пульс звичайно частіший, температура тіла підвищена, язик сухий; б) пологова діяльність сильна, при-чому перейми інколи набувають бурхливого характеру, потім стають судомними; в) паль-пація живота дає незвичайні дані: матка надзвичайно напружена, між переймами не розслаблюється, має дуже чіткі контури. Плід із порожнини матки зганяється в ді-лянку нижнього сегмента; г) нижній сег-мент матки перерозтягнений, стоншений, болісний під час пальпації; д) контракційне кільце підіймається високо, доходить до рівня пупка, розташовується косо; є) матка набуває форми піскового годинника (мал. 436); є) круглі зв'язки матки сильно напру-жені та болісні; ж) частини плода промацати не вдається, серце його б'ється ледь чутно або його зовсім не чути; з) під час піхвово-го дослідження виявляється набрякла, не-рідко ущемлена передня губа шийки матки; и) з'являється набряк шийки матки, що поширюється на піхву та промежину. Поло-гова пухлина на голівці різко виражена, у зв'язку з чим важко визначити характер вставлення голівки; і) утруднене сечовипус-кання, причиною чого є стиснення сечового міхура та сечівника між голівкою плода та кістками таза; ї) сукровичні виділення із піхви свідчать про те, що ушкодження тканин вже розпочалося.
Така типова картина загрозливого роз-риву матки, іноді вона може бути стертою у зв'язку із застосуванням анестезії під час пологів.
Діагностика загрозливого розриву матки у типових випадках за наявності механічної перешкоди для проходження плода полого-вим каналом при типовій клініці утруднень не викликає. Діагностика полегшується при своєчасному розпізнаванні причин, які створили перешкоду для проходження плода крізь таз матері (вузький таз, великий плід, неправильне вставлення голівки, поперечне положення плода тощо).
При загрозливому розриві матки внас-лідок змін у міометрії бурхливої пологової діяльності бути не може. Перейми часті, бо-лісні, але не дуже сильні. Спостерігаються також і інші симптоми (перерозтягнення та болісність нижнього сегмента матки, набряк шийки матки, піхви та зовнішніх статевих органів, порушення сечовипускання тощо), але вони бувають менш виразні, ніж при загрозливому розриві внаслідок механічних причин.
Діагностика загрозливого розриву матки при патологічних змінах маткової стінки завжди утруднена. Як правило, у жінок цієї групи попередні пологи й викидні усклад-нювалися аномаліями пологової діяльності, травмами шийки матки, кровотечами, аку-шерськими операціями, запальними проце-сами жіночих статевих органів, мертвона-родженнями. Майже у всіх жінок цієї групи при загрозі розриву матки є невідповідність між болем і характером перейм, неефек-тивна пологова діяльність, поява потуг при високому стоянні голівки, несвоєчасне від-ходження навколоплідних вод, поява ознак гіпоксії плода. Діагностика в таких випадках утруднена, оскільки ознаки загрозливого розриву матки виражені нечітко.
Загрозливий розрив матки за наявності рубця на матці відбувається атипово. По-стійною ознакою є скарга на біль у ділянці післяопераційного рубця, під час пальпації виявляється стоншення, наявність ніш та болісність рубця.
Треба звернути увагу на неспокій роділлі, невідповідність її скарг на болісність перейм об'єктивній оцінці їх сили. Часто при зовні інтенсивній пологовій діяльності шийка матки не розкривається або розкривається дуже повільно, передлежача частина плода довго залишається рухомою. Нерідко навко-лоплідні води відходять невчасно, але роз-рив матки може статися й при цілому плідному міхурі. Поява непродуктивних потуг при високому стоянні голівки плода викликає підозру на загрозу розриву матки по рубцю.
Діагностика загрозливого розриву матки по рубцю значною мірою полегшується знанням самого факту перенесеної операції на матці. Про неповноцінність рубця свід-чать такі дані: лихоманка у післяопераційний період, загоювання швів вторинним натягом, невеликий (до 2 років) проміжок часу між перенесеним кесаревим розтином та даною вагітністю, дані гістерографії, якщо вона проводилася до вагітності, та біль у ділянці рубця під час даної вагітності.
Важливими діагностичними ознаками загрозливого розриву матки по рубцю є: сильний біль у ділянці рубця, який не зникає між переймами, пальпаторне виявлення болючих місць, стоншення та ніші на рубці, болісна й дискоординована пологова діяль-ність, затримання просування плода, поява потуг при неповному розкритті шийки матки, кров'янисті виділення з пологових шляхів. Діагностика неповноцінності рубця полег-шується за допомогою ультразвукового ска-нування.
Лікування. Допомога роділлі з ознаками загрозливого розриву матки має бути надана негайно, бо розрив матки може статися у найближчу мить. Допомога надається на місці, будь-яке транспортування протипока-зане, оскільки віддаляє надання допомоги, а пов'язані з ним перекладання, трясіння та інші фізичні навантаження можуть приско-рити розрив матки. Як тільки виникають симптоми загрозливого розриву матки, не-обхідно вжити таких заходів: а) припинити або ослабити пологову діяльність; б) негайно завершити пологи оперативним шляхом.
Для припинення (або ослаблення) поло-гової діяльності існує єдиний шлях — ввести роділлю у стан глибокого наркозу. При за-грозливому розриві матки наркоз потрібен не стільки для знеболювання, скільки для розслаблення скорочених м'язів матки, тому грубою помилкою є застосування коротко-термінового поверхневого наркозу, ін'єкцій промедолу, пантопону, які, притуплюючи болісні відчуття, не припиняють скоротливої діяльності матки і не запобігають її розри-вові, а коли він настає, змазують клінічну картину й утруднюють діагноз.
Вид наркозу залежить від клінічних мож-ливостей. Найкращим є ендотрахеальний ефірно-кисневий наркоз або